Рішення

від 29.03.2018 по справі 914/368/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018р. Справа № 914/368/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до відповідача:Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» (вул.Сонячна, 3 А, м. Радехів, Львівська область, 80200)

про:стягнення 24510 грн. 67 коп. (з яких: 20602,58 грн. – пеня; 3908,09грн. – 3% річних)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зелінка В. В.

Представники:

Позивача:не з'явився

Відповідача:не з'явився

27.02.2018 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 392 поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» про стягнення 24510 грн. 67 коп. (з яких: 20602,58 грн. – пеня; 3908,09 грн. – 3% річних) у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 р. № 1078/14-БО-21.

Ухвалою суду від 28.02.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання для розгляд справи по суті призначено на 29.03.2018 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З ініціативи суду, сторони були належно повідомленні про місце, дату та час судового засідання.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

25.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та Міським комунальним підприємством «Радехівтеплоенерго» (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1078/14-БО-21 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно з п. 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків – до повного погашення заборгованості.

На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу газ на загальну суму 2364515,91 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р, від 28.02.2014 р., від 31.03.2014 р., від 30.04.2014 р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014 р. та від 31.12.2014 р. (копії актів долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за газ виконав, проте з порушенням умов Договору щодо строків оплати.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р., у січні 2014 року відповідачу передано газ на суму 514626,14 грн. Відповідач провів оплату 27.03.2014 р. у розмірі 300000,00 грн. та 28.03.2014 р. у розмірі 214626,14 грн.

Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 р., у лютому 2014 року відповідач отримав газ на суму 445993,74 грн. Відповідач здійснив оплату 28.03.2014 р. на суму 85373,86 грн. та 29.04.2014 р. на суму 360619,88 грн.

Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 р., у березні 2014 року відповідач прийняв газ на суму 298305,77 грн. Оплата здійснена відповідачем 29.04.2014 р. у розмірі 298305,77 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 р., у квітні 2014 року відповідач отримав газ на суму 65505,64 грн. Відповідач здійснив оплату 29.04.2014 р. у розмірі 65505,64 грн.

Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 р., у жовтні 2014 року відповідачу поставлено газ на суму 134836,02 грн. Оплату відповідач проводив таким чином: 07.11.2014 р. на суму 836,02 грн., 10.11.2014 р. на суму 3854,66 грн., 12.11.2014 р. на суму 4942,67 грн., 17.11.2014 р. на суму 14464,56 грн., 19.11.2014 р. на суму 23874,59 грн., 20.11.2014 р. на суму 14519,74 грн., 21.11.2014 р. на суму 929,63 грн., 25.11.2014 р. на суму 2159,70 грн., 28.11.2014 р. на суму 69254,45 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 р., у листопаді 2014 року відповідачу передано газ на суму 378426,57 грн. Відповідач здійснив оплату таким чином: 28.11.2014 р. на суму 83590,98 грн., 01.12.2014 р. на суму 31725,79 грн., 02.12.2014 р. на суму 13829,37 грн., 03.12.2014 р. на суму 9866,00 грн., 05.12.2014 р. на суму 8496,83 грн., 08.12.2014 р. на суму 216,28 грн., 12.12.2014р. на суму 61921,93 грн., 15.12.2014 р. на суму 3413,10 грн., 16.12.2014 р. на суму 7843,91 грн., 17.12.2014 р. на суму 31721,89 грн., 19.12.2014 р. на суму 23274,71 грн., 23.12.2014 р. на суму 600,80 грн., 24.12.2014 р. на суму 24152,77 грн., 26.12.2014 р. на суму 17489,88 грн., 29.12.2014 р. на суму 60282,33 грн.

Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 р., у грудні 2014 року відповідачу передано газ на суму 526822,03 грн. Оплата здійснена відповідачем таким чином: 29.12.2014 р. на суму 17970,53 грн., 30.12.2014 р. на суму 167490,92 грн., 31.12.2014 р. на суму 160390,87 грн., 19.01.2015 р. на суму 4107,18 грн., 23.01.2015 р. на суму 7560,57 грн., 27.01.2015 р. на суму 2022,83 грн., 29.01.2015 р. на суму 2202,11 грн., 30.01.2015 р. на суму 83642,95 грн., 02.02.2015 р. на суму 81434,07 грн.

З наведеного вбачається, що відповідач здійснював оплату за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1. Договору. Лише за газ, отриманий в квітні 2014 року у відповідач здійснив оплату у встановлений строк.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) пункту 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст.625 ЦК України та п. 7.2. Договору, нараховано відповідачу пеню у розмірі 20602,58 грн. та 3% річних у розмірі 3908,09 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України.)

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір від 25.11.2013р. № 1078/14-БО-21 є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 р. № 1078/14-БО-21 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості отриманого газу у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з порушення відповідачем строку оплати вартості отриманого газу, відповідно до п. 7.2. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 20602,58 грн.

Суд зазначає, що позивачем, при нарахуванні пені, не перевищено шестимісячного строку, передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20602,58 грн. пені є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3908,09 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3908,09 грн. 3% річних є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 259 ЦК України встановлено, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Договором купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 р. № 1078/14-БО-21 передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. (п. 9.3. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів належного виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 р. № 1078/14-БО-21 не надав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» про стягнення 24510 грн. 67 коп. (з яких: 20602,58 грн. – пеня; 3908,09 грн. – 3% річних) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 626, 627, 629, 655, 689, 691, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» про стягнення 24510 грн. 67 коп. (з яких: 20602,58 грн. – пеня; 3908,09 грн. – 3% річних) – задоволити повністю.

2.          Стягнути з Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» (вул.Сонячна, буд. 3 А, м. Радехів, Львівська область, 80200; ідентифікаційний код 20780980) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 20077720) 24510 грн. 67 коп. (з яких: 20602,58 грн. – пеня; 3908,09 грн. – 3% річних) та 1762 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 березня 2018 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.