Рішення

від 20.03.2018 по справі 922/36/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р.Справа № 922/36/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ДП "Завод ім.В.О. ОСОБА_2", м. Харків до ТОВ фірма "Атон", м. Харків про стягнення 11 566,90 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 довіреність № 237-16 від 26.12.2017 року;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Атон" заборгованість за договором про обмежене користування майном № 1278дп від 01.01.2015 р. у розмірі 10 264,98 грн. за період січень - листопад 2017 року (включно); 138,69 грн. - 3% річних; 444,68 грн. - інфляційні втрати; 718,55 грн. - 7% штрафу. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/36/18; встановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08 лютого 2018 року.

В підготовчому засіданні 08.02.2018 року оголошено перерву до 27 лютого 2018 року о(об) 11 год. 00 хв.

27 лютого 2018 року до суду надійшли додаткові пояснення Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" в обґрунтування позовних вимог (вх. № 5469).

Ухвалою суду від 27.02.18р. закрито підготовче провадження по справі; здійснено перехід до розгляду справи № 922/36/18 по суті; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "20" березня 2018 року о (об) 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні "20" березня 2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання "20" березня 2018 року не з`явився, відзив на позов не надав. У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, жодних документів не надав. На час проведення судового засідання в матеріалах справи містяться копії ухвал суду від 09.01.18р., від 08.02.18р. що направлялася відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та повернулася на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. п. 1, 2 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача - 61005, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ МОЖАЙСЬКА, будинок 11 та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01 січня 2015 року між державним підприємством Завод імені ОСОБА_2 (далі - ДП ЗІМ , Власник, Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма Атон (далі - ТОВ фірма Атон , Користувач, Відповідач) укладено договір про обмежене користування майном №1278дп (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим Договором Власник надає Користувачу право на обмежене користування майном, яке полягає в наступному:

- праві проходу фізичних осіб (працівників та відвідувачів Користувача) та проїзду автотранспорту Користувача та його контрагентів по земельній ділянці, що належить Власнику об'єктів нерухомості Користувача, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

- праві проходу фізичних осіб (працівників та відвідувачів Користувача) через об'єкт нерухомості Власника, у тому числі будівлі, де знаходяться пункти пропуску, проїзду автомобільного транспорту Користувача та його контрагентів через пункти пропуску.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що вартість в'їзду автомобілю Користувача або його контрагента за разовою перепусткою складає 40,00 грн. (в тому числі ПДВ), вартість проходу фізичної особи (працівника або відвідувача Користувача) за разовою перепусткою - 12,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Згідно п. 6.3 Договору вартість в'їзду легкового транспорту Користувача або його контрагента за тимчасовою перепусткою складає 160,00 грн. за місяць (в т.ч. ПДВ), вартість в'їзду вантажного транспорту Користувача або його контрагента за тимчасовою перепусткою 330,00 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п. 6.4 Договору вартість входу за тимчасовою перепусткою для фізичних осіб (працівників або відвідувачів Користувача) становить 75,00 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ).

Згідно п. 4.2 Договору Користувач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату, встановлену розділом 6 Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Власник має право вимагати від Користувача плату за встановлення права користування.

В пункті 7.1 Договору зазначається, що Користувач здійснює оплату до 15-го числа кожного наступного місяця за розрахунковим у грошовій формі на рахунки Власника або в касу Власника з обов'язковим зазначенням у призначенні платежу номеру Договору, та місяця, за який внесено платіж.

Відповідно до п. 7.2 Договору кількість виданих у розрахунковому періоді перепусток та сума оплати за відповідний місяць відображається в акті виконаних робіт. Акт складає бюро оренди Власника на підставі даних, наданих бюро перепусток за підписом керівництва до 5-го числа відповідного розрахункового періоду. Користувач зобов'язаний до 15-го числа кожного календарного місяця підписати акт виконаних робіт.

На виконання умов Договору ТОВ фірмою Атон , зокрема, було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- №ДП-0000108 від 31 січня 2017 року на суму 949,99 грн.;

- №ДП-0000297 від 28 лютого 2017 року на суму 934,00 грн.;

- №ДП-0000489 від 31 березня 2017 року на суму 910,00 грн.;

- №ДП-0000632 від 30 квітня 2017 року на суму 989,99 грн.;

- №ДП-0000872 від 31 травня 2017 року на суму 910,00 грн.;

- №ДП-0001221 від 31 липня 2017 року на суму 910,00 грн.;

- №ДП-0001387 від 31 серпня 2017 року на суму 922,00 грн.;

- №ДП-0001632 від 30 вересня 2017 року на суму 910,00 грн.;

- №ДП-0001846 від 31 жовтня 2017 року на суму 922,00 грн.

- №ДП-0002128 від 30 листопада 2017 року на суму 985,00 грн.

На виконання п. 7.2 Договору Позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДП-0000993 від 30 червня 2017 року на суму 922,00 грн., який не підписано директором ТОВ фірма Атон .

Відповідачем, в порушення п. 7.1 Договору, не здійснено оплату до 15 числа наступного за розрахунковим згідно відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому для здійснення оплати за обмежене користування Майном Позивачем додатково виставлено рахунки-фактури:

- №ДП-0000117 від 31 січня 2017 року на суму 949,99 грн. (отримано 03.03.2017

року);

- №ДП-0000312 від 28 лютого 2017 року на суму 934,00 грн. (отримано 04.04.2017

року);

- №ДП-0000508 від 31 березня 2017 року на суму 910,00 грн. (отримано 15.05.2017 року);

- №ДП-0000642 від ЗО квітня 2017 року на суму 989,99 грн. (отримано 24.05.2017 року);

- №ДП-0000879 від 31 травня 2017 року на суму 910,00 грн. (отримано 30.06.2017 року);

№ДП-0001589 від ЗО вересня 2017 року на суму 910,00 грн. (отримано 26.10.2017 року);

- №ДП-0001800 від 31 жовтня 2017 року на суму 922,00 грн. (отримано 24.11.2017 року);

- №ДП-0002072 від 30 листопада 2017 року на суму 985,00 грн. (отримано 27.12.2017 року).

Вищезазначені рахунки-фактури отримані директором ТОВ фірма Атон , про що свідчить його особистий підпис та дата одержання рахунків-фактур.

Крім того, для здійснення оплати Позивачем складено рахунки-фактури, які не отримані директором ТОВ фірма Атон :

- №ДП-0000987 від 30 червня 2017 року на суму 922,00 грн.;

- №ДП-0001201 від 31 липня 2017 року на суму 910,00 грн.;

- №ДП-0001358 від 31 серпня 2017 року на суму 922,00 грн.

У зв'язку із цим, 22 серпня 2017 року Позивачем направлено на адресу Відповідача (вул. Можайська, 11, м. Харків, 61005) лист №4363/15 від 22.08.2017 року для здійснення оплати рахунку-фактури №ДП-0001201 від 31 липня 2017 року. Однак, Відповідач вищевказаний лист не отримав, у зв'язку з чим останній повернувся на адресу Позивача у зв'язку із закінченням строку зберігання.

18 вересня 2017 року Позивачем з метою здійснення оплати повторно направлено на адресу Відповідача (вул. Можайська, 11, м. Харків, 61005) лист №4733/15 від 15.09.2017 року з наступними документами:

- рахунком-фактурою №ДП-0001201 від 31 липня 2017 року на суму 910,00 грн.;

- рахунком-фактурою №ДП-0001358 від 31 серпня 2017 року на суму 922,00 грн. Направлення вищевказаного листа на адресу ТОВ фірма Атон підтверджується

фіскальним чеком №ПН215600426655 та описом вкладення до цінного листа. Однак, вищезазначений лист Відповідачем не отримано, через що останній повернувся з ПАТ Укрпошта на адресу Позивача у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

15 червня 2017 року ДП ЗІМ направлено на адресу ТОВ фірма Атон (вул. Можайська, 11, м. Харків, 61005) претензію №2957/16 від 14.06.2017 року про сплату заборгованості за договором про обмежене право користування майном №1278дп від 01 січня 2015 року, що підтверджується реєстром вихідної з повідомленням кореспонденції від 15.06.2017 року та фіскальним чеком №ПН 215600426655. Однак, претензія №2957/16 від 14.06.2017 року повернулася з ПАТ Укрпошта на адресу Позивача у зв'язку із закінченням строку зберігання.

В подальшому претензію №2957/16 від 14.06.2017 року про сплату заборгованості за договором про обмежене право користування майном №1278дп від 01 січня 2015 року вручено 29.08.2017 року особисто директору ТОВ фірма Атон ОСОБА_1, про що свідчить його особистий підпис та дата вручення на вищевказаній претензії.

Станом на 28 грудня 2017 року в порушення п. п. 4,2, 6.2, 6.3, 6.4, 7.1 Договору Користувачем так і не здійснено оплату за обмежене користування майном за період січень 2017 року - листопад 2017 року.

Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення позивача з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 10 264,98 грн. за період січень 2017 року - листопад 2017 року.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 10264,98 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 10264,98 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10264,98 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 222 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п. 8.2 Договору за несвоєчасну сплату Користувач сплачує штраф в розмірі 7% від несвоєчасно сплаченої суми.

Таким чином, сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача складає 718,55 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 138,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 444,68 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 138,69 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 444,68 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 444,68 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Атон" (61005, м. Харків, вул. Можайська, 11, код ЄДРПОУ 22725407) на користь Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629, юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126; п/р №2600021854 АБ Укргазбанк , м. Київ, МФО 320478; ІПН 143156220397, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №200115228) суму заборгованості за договором про обмежене користування майном №1278дп від 01 січня 2015 року у розмірі 10 264,98 грн. за період січень 2017 року - листопад 2017 року (включно); 138,69 грн. - 3% річних; 444,68 грн. - інфляційні витрати; 718,55 грн. - 7% штрафу; судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.18р.

Суддя ОСОБА_4