Постанова

від 25.03.2018 по справі 907/700/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 907/700/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі:

головуючого судді - О.Л. Мирутенко

суддів - О.І. Матущак

- Г.Г. Якімець

секретаря судового засідання: Грабовського В.В.

Розглянувши апеляційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону

на рішення господарського суду Закарпатської області від 07.12.2017 р.

у справі № 907/700/17

за позовом: заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево

до: Виноградівської міської ради

до 2: Вищого професійного училища № 34 м. Виноградів,

до 3: відділ державної реєстрації Виноградівської міської ради м. Виноградів

про: визнання недійсним рішення Виноградівської міської ради від 27.12.95 року № 374 в частині реєстрації за Вищим професійним училищем № 34 земельних ділянок за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га;

- скасування державного акту на право постійного користування землею від 16.01.96 II-ЗК № 001563 у частині надання у постійне користування земельних ділянок за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га;

- зобов`язання скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за Вищим професійним училищем №34 право постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га

З участю представників :

від апелянта - Гальчинський С.О. прокурор відділу.

від позивача Міністерства оборони України Матлай Й.І. представник (довіреність №220/455/д від 20.11.2017р.)

від позивача КЕВ м. Мукачево - Дементєва С.М. представник (довіреність №128 від 22.01.2018р.)

від відповідача 1, 3 не з`явилися.

від відповідача 2 Гнатківський В.П. керівник.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.12.2017, суддя Ушак І.Г., у задоволенні позову було відмовлено повністю. Стягнуто з військової прокуратури Ужгородського гарнізону в доход державного бюджету України судовий збір на суму 4800,00 грн. стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795) "Судовий збір" (отримувач коштів - ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету -22030106).

З даним рішенням не погодився заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом неповно досліджено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

Вище професійне училище № 34 м. Виноградів подало відзив на апеляційну скаргу в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Від Виноградівської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 07.12.2017р. у справі №907/700/17 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Виноградівська міська рада рішенням її виконавчого комітету від 27.12.95 за №374 Про реєстрацію права постійного користування за ВПУ-34 м. Виноградова (далі оспорюване рішення) згідно його тексту, розглянувши клопотання училища та керуючись ст.ст. 7, 10, 23 Земельного кодексу України, зареєструвала за Виноградівським вищим професійним училищем №34 земельну ділянку площею 18,31 га по вул. І.Франка, 116, зайняту під учбовими корпусами, гуртожитками, майстернями виробничого навчання та вирішила видати Державний акт на право постійного користування згаданою ділянкою.

На підставі цього рішення 16.01.96 за № ІІ-ЗК № 001563 Виноградівською міською радою Вищому професійному училищу № 34 видано Державний акт на право постійного користування землею (далі оспорюваний Державний акт) щодо земельної ділянки площею 18,31 га, що включає згідно плану зовнішніх меж землекористування, зокрема, земельні ділянки площею 0,87 га та 5,52 га, яким згодом присвоєно кадастрові номери відповідно 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088.

Земельні відносини, з приводу яких виник спір, щодо прийняття міською радою оспорюваного рішення та надання училищу установі освіти земельної ділянки на праві постійного користування, врегульовуються приписами Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення) (далі - ЗКУ).

Так, згідно ст.ст. 2, 3 ЗКУ станом на час прийняття оспорюваного рішення всі землі України відповідно до цільового призначення поділялися на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу; а за формою власності - на державну, колективну, приватну.

Розпоряджаються землею Ради, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

За приписами ст. 4 ЗКУ у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, міські, Ради - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть надаватися у користування.

Статтею 7 ЗКУ визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, установам.

До відання міських Рад, згідно ст. 10 ЗКУ, у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.

Право постійного користування землею, відповідно до ст. 23 ЗКУ посвідчується державними актами, які видаються і реєструються, зокрема, міськими Радами.

Повноваженнями на вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин міські ради та їх виконавчі комітети станом на час прийняття оспорюваного рішення були наділені також за приписами ст.ст. 19, 32, 42 Закону України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування (далі - Закон). Ці органи місцевого самоврядування приймають в межах їх компетенції правові акти у формі відповідно рішення Ради, рішення та розпорядження виконавчого комітету (ст.ст. 22, 49 Закону).

Рішення Рад, прийняті в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання їх органами, місцевими державними адміністраціями, підприємствами (об`єднаннями), організаціями і установами, а також громадянами. Рішення Ради не повинні суперечити Конституції України і чинним законам. Акти виконавчого комітету та його органів, прийняті в межах їх повноважень, доводяться до виконавців і є обов`язковими для виконання.

Приписами ст. 58 Закону встановлено, що органи місцевого та регіонального самоврядування несуть відповідальність за законність та наслідки прийнятих ними рішень. Питання про законність правових актів органів місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведені приписи чинного станом на час прийняття оспорюваного рішення законодавства, судом першої інстанції було вірно встановлено, що міська рада, надавши оспорюваним рішенням установі освіти відповідачеві-2 - у постійне користування земельну ділянку площею загальною площею 18,31 га, яка включає, зокрема, земельні ділянки площею 0,87 га та 5,52 га, про які йдеться у позові, діяла правомірно, маючи належний обсяг повноважень щодо розпорядження зазначеними землями як землями населених пунктів державної власності в межах території міста Виноградів.

Підставами визнання судом акту недійсним, що є предметом даного спору в частині визнання недійсним оспорюваного рішення, є невідповідність акту вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв`язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що цільове призначення, форма власності зазначених земель, наявність повноважень відповідача-1 щодо розпорядження ними не спростовано ніким з учасників процесу належними та допустимими доказами.

Позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення ґрунтуються на твердженнях про те, що земельна ділянка надана оспорюваним рішенням училищу в частині її складових земельних ділянок площею 0,87 га та 5,52 га, кадастрові номери відповідно 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088, є землями оборони наданими під військове містечко, передача яких училищу відбулася без належним чином здійсненого вилучення із земель оборони.

Наведене твердження позивача-апелянта не доведено належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи слідує, що рішенням виконкому Виноградівської районної ради від 28.05.1975за № 253 Про видачу акта на право користування землями Мукачівській КЕЧ затверджено плани землекористування Мукачівській КЕЧ, зокрема, у межах міста Виноградів земельною ділянкою площею 58,46 га.

У подальшому частина зазначеної земельної ділянки у м. Виноградів площею 25,4 га у зв`язку з скороченням військових частин була передана Мукачівською КЕЧ Виноградівській міській раді, про що складено Акт прийняття (передачі) території військового містечка, підписаний сторонами (військовою частиною НОМЕР_1 , Мукачівською КЕЧ, Виноградівською міською радою) та затверджений начальником КЕУ ПРИКВО 12.12.1994р.

За наведених обставин у користуванні Мукачівської КЕЧ у межах міста Виноградів залишилася земельна ділянка площею 33,06 га, що не заперечується ніким з учасників процесу.

Разом з тим, ні суду першої інстанції ні апеляційному суду не надано документального підтвердження щодо визначення меж ні ділянки, що була передана міській раді, площею 25,4 га, ні ділянки, яка залишилася в користуванні Мукачівської КЕЧ площею 33,06 га. Прокурор та позивач пояснюють відсутність проектно-технічної документації на земельні ділянки браком коштів.

За таких обставин не можуть вважатися доведеними твердження позивачів про те, що надані училищу оспорюваним рішенням земельні ділянки площею 0,87 га та 5,52 га саме і є землями оборони - частиною земельної ділянки, яка залишилася в користуванні Мукачівської КЕЧ площею 33,06 га.

З огляду на наведене, не може вважатися належним та допустимим доказом у справі також повідомлення ФОП Скубенича - особи, що виготовляє технічну документацію із землеустрою щодо військового містечка начальнику КЕВ м. Мукачево про те, що зазначені земельні ділянки училища розміщені на земельній ділянці відведеній під розміщення військового містечка.

Належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених в даній позовній заяві міг би бути висновок земельно-технічної експертизи. Однак, ні прокурор, ні позивачі не провели такої експертизи до подання позову та не клопотали перед судом першої інстанції про її призначення. Заявлене прокурором клопотання з даного приводу в суді апеляційної інстанції під час другого судового засідання було залишено без розгляду на підставі норми ст..207 ГПК України.

Отже, прокурором і позивачами у справі не доведено у встановленому порядку підстав, на яких ґрунтуються вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення міської ради про належність спірних ділянок до земель оборони, а відтак не доведено наявність порушеного права.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення прийнято міською радою відповідно до вимог чинного законодавства на виконання та в межах наданих законом повноважень, з його прийняттям не порушено прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивачів у справі, відсутні підстави для визнання його недійсним, а тому у позовних вимогах в цій частині слід відмовити. Також слід відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині про скасування державного акту на право постійного користування землею від 16.01.96 року II-ЗК №001563 у частині надання у постійне користування земельних ділянок за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га та про зобов`язання скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за Вищим професійним училищем №34 право постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га, - оскільки ці вимоги мають похідний характер від вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 07.12.2017р. по справі №907/700/17 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 269,270,271,275,276,281,282 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 07.12.2017 року у справі №907/700/17 залишити без змін.

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону залишити без задоволення.

Судові витрати за апеляційний розгляд покласти на апелянта.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: О.І. Матущак

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови виготовлено 29.03.2018р.