Постанова

від 28.03.2018 по справі 823/57/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/57/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.,

секретар судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини А-1744 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Військової частини А-1744 до Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємства ОСОБА_3, Товариства з обмеженої відповідальності Торговий дім Гермес-2000 про скасування пропозицій аудиторського звіту та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Військова частина А1744 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась з позовом до Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, в якому просить:

- зобов'язати відповідача скасувати висновки, рекомендації та пропозиції щодо укладення позивачем договорів із ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Торговий дім Гермес-2000 в грудні 2015 року на загальну суму 475 718 грн. 00 коп.;

- зобов'язати відповідача скасувати п.11 розділу 3.2 пропозицій аудиторського звіту від 23.09.2017 року №234/1/31/59 щодо прийняття рішення за фактом безпідставного витрачання коштів унаслідок завищення обсягів та вартості отриманих товарів, робіт, послуг на суму 475 718 грн. 00 коп.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В спірних правовідносинах предметом даного спору є оскарження позивачем висновків, рекомендацій та пропозицій викладених в аудиторському звіті від 23.09.2017 року №234/1/31/59, складеному за результатами планового внутрішнього аудиту, аудиту відповідності та аудиту ефективності фінансово-господарської діяльності військової частини А 1744 проведеного Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що аудиторський звіт від 23.09.2017 №234/1/31/59 є актом індивідуальної дії.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративного суду. Вказавши, що сам по собі аудиторський звіт не є обов'язковим для виконання рішенням суб'єкта владних повноважень, не створює, не змінює, не припиняє будь-яких правовідносин. Так само і висновки та рекомендації такого звіту, які є його частиною, слугують для визначення якості роботи підконтрольної установи, мають рекомендаційний та консультативний характер, а тому не створюють жодних правових наслідків для позивача.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1-3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду, адміністративні суду не розглядають.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З оскаржуваної апелянтом ухвали вбачається, що судом першої інстанції не виконано вимоги частини 6 статті 170 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, через невірне застосування норм процесуального закону, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.30, ст.241, ст.250, ст.311, ст.312, ст.320, ст. 321, ст.325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1744 задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року скасувати, справу №823/57/18 за позовом Військової частини А-1744 до Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємства ОСОБА_3, Товариства з обмеженої відповідальності Торговий дім Гермес-2000 про скасування пропозицій аудиторського звіту та зобов'язання вчинити певні дії передати до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест