Постанова

від 27.03.2018 по справі 815/2492/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2492/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Потапчук В.О.

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В.

при секретарі Алексєєвій Н.М.

за участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року прийняту в порядку письмового провадження суддею Єфіменко К.С. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМ-ТРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИМ-ТРЕЙД" (далі ТОВ "ВИМ-ТРЕЙД", позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007971403, №0007981403 від 20 квітня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апелянт просив скасувати оскаржувану постанову та прийняту нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області була залишено без руху, оскільки не відповідає вимогам ч.3, 6 ст. 187 КАС України, а саме:

- при поданні апеляційної скарги апелянтом не було сплачено судовий збір у повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» ;

- не було зазначено, чи бажає він взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за його відсутності.

Надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

Головне управління ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» , є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, розгляду скарг платників податків, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, згідно ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ГУ ДФС в Одеській області від 10 лютого 2017 року №238 та направлення на перевірку від 24 лютого 2017 року посадовими особами відповідача в період з 28 лютого 2017 року по 28 березня 2017 року була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складений акт №000073/15-32-14-03/39756158 від 04 квітня 2017 року (а.с.31-74 т.1), на підставі якого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 320 019,00 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 396 497,00 грн. у зв'язку із порушенням позивачем положень п.п.138.1.1 п.138 ст.138, п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) показників за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року у загальній сумі 505 729 грн. встановлено його заниження у сумі - 320 019 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік у сумі 111 933 грн.; 2016 рік у сумі 208 086 грн.

Згідно довідки «Про результати планової виїзної перевірки фінансово-майнових операцій ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» , код за ЄДРПОУ 39756158 з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року» від 03 квітня 2017 року №158/15-32-16-02-39756158 головним державним ревізор - інспектором відділу сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3, було надано наступну інформацію:

Проведеною перевіркою відображеного показника, відображених у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» Податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року встановлено заниження задекларованого показника у рядку Декларації 02 «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)» всього у сумі 1 777 880 грн., у тому числі по періодах :2015 рік у сумі 621 852 грн.; 2016 рік у сумі 1 156 031 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "ВИМ-ТРЕЙД" за період з 21 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року до складу витрат, віднесені витрати на загальну суму 1 777 880,00 грн., пов'язані з придбанням маркетингових послуг у ТОВ "АЛЬЯНС МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 38316777), ТЗОВ ТВК "ЛЬВІВХОЛОД" (код за ЄДРПОУ 001553681), ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 36003603), ТОВ "ПАККО ХОЛДИНГ" (код за ЄДРПОУ 34928470), ТОВ "РІТЕЙЛ УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 36808029), ТОВ "ТМ "БАРВІНОК" (код за ЄДРПОУ 35621418), ТОВ НВП "АРГОН" (код за ЄДРПОУ 13323704), ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 38734018), ДП "ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ 38733983), ТОВ "РІТЕЙЛ МЕНЕДЖМЕНТ" (код за ЄДРПОУ 38208773), ПП "МІСЬКА ОРЕНДА" (код за ЄДРПОУ 36873226). ПП «Мережа-Сервіс Львів" (код за ЄДРПОУ 33617918), ТОВ "ТД "АВАНТА" (код за ЄДРПОУ 35495114), ТОВ "АВЕ ЛЬВІВ" (код за ЄДРПОУ 33951598), ТОВ "БАРВІ ХОЛДІНГ 2" (код за ЄДРПОУ 37123313) які не підтверджені первинними документами у повному обсязі та не підтверджені зв'язком із господарською діяльністю підприємства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 20 квітня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0007971403 (а.с.15 т.1) про нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 320 019,00 грн., штрафних санкцій на суму 52 022,00 грн., №0007981403 (а.с.16 т.1) про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 396 497,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 99 124,00 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що за належних доказів ГУ ДФС в Одеській області не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи відповідно до вимог п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Закону України «Про державну податкову службу» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі вказується на те, що зазначена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із п.187.1 ст.187 вказаного Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (надалі Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Європейського суду.

З системного аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Амюр проти Франції, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "ОСОБА_5 дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

З вищевикладеного слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами товариства, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 27 січня 2016 року № 21-5333а15.

Згідно положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Приписами ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені з контрагентами ТОВ "АЛЬЯНС МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 38316777), ТЗОВ ТВК "ЛЬВІВХОЛОД" (код за ЄДРПОУ 001553681), ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 36003603), ТОВ "ПАККО ХОЛДИНГ" (код за ЄДРПОУ 34928470), ТОВ "РІТЕЙЛ УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 36808029), ТОВ "ТМ "БАРВІНОК" (код за ЄДРПОУ 35621418), ТОВ НВП "АРГОН" (код за ЄДРПОУ 13323704), ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 38734018), ДП "ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ 38733983), ТОВ "РІТЕЙЛ МЕНЕДЖМЕНТ" (код за ЄДРПОУ 38208773), ПП "МІСЬКА ОРЕНДА" (код за ЄДРПОУ 36873226). ПП «Мережа-Сервіс Львів" (код за ЄДРПОУ 33617918), ТОВ "ТД "АВАНТА" (код за ЄДРПОУ 35495114), ТОВ "АВЕ ЛЬВІВ" (код за ЄДРПОУ 33951598), ТОВ "БАРВІ ХОЛДІНГ 2" (код за ЄДРПОУ 37123313) договори з надання маркетингових та інших рекламних послуг для просування товарів позивача на ринку.

Вказані у договорах послуги були надані та отримані позивачем для їх використання у власній підприємницькій діяльності.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що вищевказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку підприємства: договорами надання послуг, актами прийняття виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату вартості наданих послуг, в тому числі ПДВ та інш. (а.с.106 т.1 а.с.241 т.11).

Зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

В свою чергу, ні судом першої ні судом апеляційної інстанцій не встановлено належних та допустимих доказів наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, які б слугували підставою для складання висновку у актах перевірок щодо реальність вчинення господарської операції та щодо неможливість здійснення господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

З урахування вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за належних доказів ГУ ДФС в Одеській області не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи відповідно до вимог п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМ-ТРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007971403, №0007981403 від 20 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення прийнятий та підписаний 27 березня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_6