Рішення

від 20.03.2018 по справі 817/252/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2018 року м. Рівне №817/252/18 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо незатвердження проекту землеустрою по відведенню ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер 5621685400:03:048:0345, площею 42,5850 га,; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою по відведенню ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер 5621685400:03:048:0345, площею 42,5850 га.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 23.02.2016 №17-745/16-16-СГ їй наданий дозвіл на розроблення вказаного проекту землеустрою. Однак, відповідач їй відмовив у затвердженні проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), оскільки дана земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. При цьому, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18.02.2016 № 1012-VIII встановлено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом. Тому, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов, де вказав, що дана земельна ділянка відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №93 від 26.08.2015 зі змінами, внесеними наказом №406 від 17.08.2017, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. В подальшому, відповідачем прийнятий наказ №17-4513/16-17сг від 27.11.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та підписаний договір на підготовку лота до земельного аукціону. Тому, відповідно до позиції відповідача, така земельна ділянка не може бути відчужена, передана у користування до завершення торгів. Таким чином, відповідач вважає свої дії правомірними. Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, то Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області наголосило на тому, що право суб'єкта владних повноважень на вчинення дій цього є дискреційними повноваженнями відповідного органу. Тому, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 20.03.2018 позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, не подав жодних заяв чи клопотань.

Оскільки неявка у судове засідання учасників справи, за умови належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд розглянув справу у відсутність сторін.

Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.

26.01.2016 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування площею 42,5850 га, яка розташована на території Повчанської сільської ради для ведення фермерського господарства в оренду строком на 7 років (а.с.15).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 23.02.2016 №17-745/16-16-СГ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 42,5850 гектара в оренду строком на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (а.с.16).

В подальшому, позивачем був замовлений та розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства.

11.03.2016 начальником Управління Держгеокадастру у Дубенському районі Рівненської області наданий висновок від №64/41-16 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років для фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с. Повча Дубенського району Рівненської області (а.с.25).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5621685400:03:048:0345, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.28-29).

17.07.2017 позивач звернулася з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) розташованоїна території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер 5621685400:03:048:0345, площею 42,5850 га.

Головним управлінням було розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та листом від 28.07.2017 № Р-3482/0-6215/0/6-17 надано відповідь і повернуто проект на доопрацювання (а.с.20).

Після доопрацювання проекту землеустрою, 04.08.2017 ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою (а.с.21).

19.08.2017 листом №Р-3808/0-6495/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру надало відповідь-відмову щодо затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер 5621685400:03:048:0345, площею 42,5850 га, де вказано, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №93 від 26.08.2015 Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами (із змінами, внесеними наказом від 17.08.2017 №406) включено до переліку земельну ділянку площею 42,5850 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Повчанської сільської ради Дубенського району (а.с.22).

Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закон України Про землеустрій №858-IV від 22.05.2003 визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно із статтею 8 вказаного Закону, регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна ОСОБА_2 України, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Кабінет ОСОБА_2 України, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано Законом України Про фермерське господарство №973-IV від 19.06.2003, статтею 7 якого передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частинами другою та третьою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення позивача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина друга даної статті передбачає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства в оренду строком на 7 років у січні 2016 року, порядок передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства в оренду здійснювався відповідно до статті 123 цього Кодексу, та не передбачав продажу права на них окремими лотами на земельних торгах.

Відповідно, позивач в порядку, визначеному статтею 123 Земельного кодексу України, звернулася з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та, відповідно, отримала такий дозвіл згідно з наказом головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-745/16-16-СГ від 23.02.2016 (а.с.16).

Частиною четвертою статті 122 Земельного Кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 Земельного кодексу України).

Частиною четвертою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Відповідно до частини шостої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України).

Частиною тринадцятою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 розробив на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства. Даний проект був погоджений начальником Управління Держгеокадастру у Дубенському районі Рівненської області та наданий відповідний висновок від №64/41-16.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5621685400:03:048:0345.

При повторному зверненні позивача 04.08.2017 з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер 5621685400:03:048:0345, площею 42,5850 га, ОСОБА_1 отримала відмову Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19.08.2017.

Відповідач свою відмову обґрунтував тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №93 від 26.08.2015 Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами (із змінами, внесеними наказом №406 від 17.08.2017) земельну ділянку площею 42,5850 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Повчанської сільської ради Дубенського району включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами (а.с.22).

Так, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №406 від 17.08.2017 Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 26 серпня 2015 року №93 земельну ділянку площею 42,5850 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Повчанської сільської ради Дубенського району з кадастровим номером 5621685400:03:048:0345 включено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами (а.с.41).

Однак, такі дії відповідача суд вважає протиправними з огляду на наступне.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів №1012-VIII від 18.02.2016 (набрання чинності 03.04.2016) зазначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Вищевказаним Законом внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного Кодексу України шляхом виключення/зміни абзацу, який надавав право отримання громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

З вказаного вбачається, що фізичні особи, які до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів №1012-VIII від 18.02.2016, тобто до 3 квітня 2016 року, одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, мають право на отримання таких земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 42,5850 гектара в оренду строком на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області 23.02.2016, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-745/16-16-СГ.

Відповідно, законодавством чітко регламентоване право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства вона отримала до 03.04.2016 (а саме 23 лютого 2016 року), тобто до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів №1012-VIII від 18.02.2016, яким змінено шістнадцятий абзац частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що надавав право отримання громадянами земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Фактично при відсутності повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо перевірки погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наявності обов'язку, передбаченого Земельним кодексом України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування, відповідач після подання ОСОБА_1 клопотання про затвердження проекту землеустрою (04.08.2017) приймає наказ про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги (17.08.2017) та на цій підставі відмовляє у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою (19.08.2017).

За наведеного, суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області по незатвердженню Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на сім років гр.ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Повча на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки 5621685400:03:048:0345, площа 42,5850 га.), є протиправною, такою, яка повністю нівелює принцип верховенства права та грубо порушує права та інтереси позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою, то відповідач у відзиві зазначив, що задоволення такої вимоги матиме ознаки втручання у дискреційні повноваження державного органу.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

За правилами пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

За вимогами частини третьої цієї статті, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

А за вимогами частини четвертої - у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати … , у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити… , рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - затвердження проекту землеустрою.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення .

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Таким чином, саме по собі судове рішення про визнання бездіяльності відповідача щодо незатвердження проекту землеустрою протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо затвердження проекту землеустрою, а в майбутньому буде породжувати додаткові спори.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача затвердити Проект землеустрою на підставі поданого позивачем клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких законних перешкод для затвердження проекту землеустрою, немає.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на сім років гр.ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Повча на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки 5621685400:03:048:0345, площа 42,5850 га.)

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності в порядку статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції від 23.01.2018 №1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (35644, вул.Козинська, 17, с.Повча, Дубенський район, Рівненська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області (33013, вул.С.Петлюри, 37, м.Рівне, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39768252) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області по незатвердженню Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на сім років гр.ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Повча на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки 5621685400:03:048:0345, площа 42,5850 га.).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на сім років гр.ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Повча на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки 5621685400:03:048:0345, площа 42,5850 га.).

Присудити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено: 30.03.2018.

Суддя Друзенко Н.В.