Рішення

від 20.02.2018 по справі 817/198/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2018 року м. Рівне №817/198/18 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом :

Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Західінвест" доГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , В С Т А Н О В И В:

22.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Західінвест" до ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007751401 від 26.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки контролюючого органу про завищення ТОВ "НВО "Західінвест" податкового кредиту по операціям з ТОВ "Агропромінвест -К" на суму ПДВ 169980 грн., завищення суми податкових зобов'язань, відображених у р.4.1 декларації на 159775 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2016 на 10205 грн. є протиправними та необґрунтованими. Так, позивач в адміністративному позові вказує, що в акті перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач зазначає про укладення між ТОВ "НВО "Західінвест" та його контрагентом ТОВ "Агропромінвест К" договорів про надання транспортно-експедиційних послуг, предметом яких є виконання або організація виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом та/або автомобільним транспортом за плату і рахунок ТОВ "НВО "Західінвест". При цьому, викладене в акті перевірки порушення норм податкового законодавства полягає не у відсутності первинних бухгалтерських документів або неналежному їх оформленні, а у відсутності, на думку контролюючого органу, реальності вчинення господарської операції. В той же час, така думку відповідача нічим не підкріплена. Зокрема, в акті перевірки відсутня інформація про наявність обвинувального вироку відносно зазначеного контрагента, або будь-які належні докази, які б підтверджували, що даний контрагент не виконував тих господарських операцій, які відображені в обліку позивача. З огляду на зазначене, висновок перевірки про безпідставність віднесення ТОВ "НВО "Західінвест" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Агропромінвест-К" не забезпечено належною доказовою базою. В свою чергу, позивач наполягав на тому, що господарські операції з ТОВ "Агропромінвест-К" мали реальний характер та в повній мірі підтверджені первинними бухгалтерським документами. За наведеного, вважає спірне рішення протиправним та просив скасувати в судовому порядку.

Відповідачем у встановленні судом строки подано відзив на позовну заяву (а.с.71-73).

У відзиві відповідач вказує на те, що перевіркою позивача встановлено порушення ним вимог п.198.1, п.198.3, п. 98.5 ст.198, п.201.10 ст.20 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з ТОВ "Агропромінвест -К" на суму ПДВ 169980 грн., завищено суму податкових зобов'язань, відображених у р.4.1 декларації на 159775 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в листопаді 2016 на суму 10205грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ "НВО "Західінвест" оформлено, задокументовано та відображено в бухгалтерському обліку операції з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "Агропромінвест - К" (код ЄДРПОУ 40528413) на суму 1019880 грн., в т.ч. ПДВ 169980 грн. В ході перевірки встановлено, що контрагент позивача не має в наявності трудових ресурсів, не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням та не задекларував податкові зобов'язання та податковий кредит за листопад 2016 року. Крім того, ТОВ "Агропромінвест - К" фігурує в кримінальних справах, порушених за ознаками злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, як фіктивний суб'єкт, що діє в складі "конвертаційного центру". Сукупність наведених ознак вказувала на неможливість факту надання ТОВ "Агропромінвест - К" транспортно-експедиційних послуг позивачу. Більше того, інформація про вказане підприємство відсутня і у відповідних залізничних накладних. За наведеного, сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.

В період з 15.09.2017 по 21.09.2017 на підставі наказу №1328 від 14.09.2017 та направлення №1272/17-00-14-01 від 14.09.2017, відповідно до статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, статті 82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, уповноваженою особою Головного управління ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Західінвест", код ЄДРПОУ 39722368, з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Агропромінвест К" код ЄДРПОУ 40528413 за період з 01.11.2016 по 30.11.201 року. Її результати оформлені актом № 977/17-00-14-01/39722368 від 28.09.2017 (а.с.14-28).

У висновках акту перевірки зазначено про порушення ТОВ "НВО "Західінвест" вимог п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з ТОВ "Агропромінвест -К" на суму ПДВ 169980 грн., завищено суму податкових зобов'язань, відображених у р.4.1 декларації на 159775 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2016 на 10205 грн.

Згідно з описовою частиною акту, у періоді, що перевірявся, ТОВ "НВО "Західінвест" уклало з ТОВ "Агропромінвест-К" уклало договір транспортно-експедиторського обслуговування №31/10-1 від 31.10.2016, предметом якого є виконання або організація виконання ТОВ "Агропромінвест-К" транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом та/або автомобільним транспортом за плату і за рахунок "НВО "Західінвест". Виконання вказаного договору оформлено: актом надання транспортно-експедиційних послуг №18 від 28.11.2016, звітом експедитора, та податковими накладними №75 від 28.11.2016 на суму ПДВ 83333,33 грн., та №76 від 28.11.2016 на суму ПДВ 86646,67 грн., разом 169980,00 грн., до форми і змісту яких жодних зауважень не зафіксовано. Також ТОВ "НВО "Західінвест" до перевірки представлені аналізи відповідних бухгалтерських рахунків, бухгалтерська довідка та інші бухгалтерські документи. Суму ПДВ відображено позивачем в розділі II додатку №5 до декларації за листопад 2016 року (а.с.18-19).

Висновки про порушення ґрунтуються на тому, що в ході перевірки встановлено наступні ознаки, які вказують на нереальність операцій: ТОВ "Агропромінвест-К" не має необхідних основних засобів та трудових ресурсів, не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням, не задекларував податкові зобов'язання та податковий кредит за листопад 2016 року, не задекларував податкові зобов'язання по податкових накладних, що зареєстровані в ЄРПН, є учасником "конвертаційного центру" та фігурує в кримінальних справах, порушених за ознаками злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків та створенням фіктивних суб'єктів господарювання (а.с.19-21).

Не погоджуючись з актом перевірки, ТОВ "НВО "Західінвест" 18.10.2017 подало письмові заперечення (а.с.29-34).

У відповіді на вказане заперечення від 25.10.2017, Головне управління ДФС у Рівненській області залишило без змін висновки, викладені в акті перевірки (а.с.35-39).

26.10.2017 Головне управління ДФС у Рівненській області винесло податкове повідомлення-рішення №0007751401, яким для ТОВ "НВО "Західінвест" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 12756,00 грн., в тому числі 10205,00 грн. - за основним платежем та 2551,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.40-41).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку (а.с.42-48), за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а рішення - без змін (а.с.49-52).

В результаті, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007751401 від 26.10.2017 і було оскаржене ТОВ "НВО "Західінвест" до суду.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

За вимогами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. В свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За правилами частини першої статті 9 цього Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За вимогами частини другої цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин позивача з контрагентом), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2.цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та наданих позивачем до податкової перевірки первинних документів, судом встановлено, що господарські операції позивача були здійснені в межах його господарської діяльності, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для нього правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Відповідачем не заперечується, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, як платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мав місце і не спростовано факт використання позивачем придбаних у ТОВ "Агропромінвест-К" послуг у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Відповідачем в акті перевірки підтверджено, що податкові накладні №75 від 28.11.2016 на суму ПДВ 83333,33 грн., та №76 від 28.11.2016 на суму ПДВ 86646,67 грн., виписані ТОВ "Агропромінвест-К" для ТОВ "НВО "Західінвест" зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агропромінвест-К".

При цьому суд критично оцінює покликання відповідача на обставини встановлені досудовими розслідуваннями у кримінальних провадженнях №42017100000000028 та №42017100000000476 за фактами створення суб'єктів підприємницької діяльності, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, де фігурує такий суб'єкт як ТОВ "Агропромінвест-К", як з огляду на відсутність щодо таких тверджень будь-яких доказів, так і з огляду на те, що станом на день розгляду даної адміністративної справи за даними ЄДРСР відсутні відомості про те, що в судах знаходяться на розгляді відповідні кримінальні справи, і тим більше, про винесення вироків в таких справах.

Більше того, позивачем до матеріалів справи долучено копію постанови слідчого від 31.08.2017 про закриття кримінального провадження №42017100000000276 за фактом організації протиправного фінансового механізму (конвертаційного центру), до складу якого входило, в тому числі, і ТОВ "Агропромінвест-К" (а.с.53-55).

Також суд критично оцінює висновки акту перевірки відповідача про те, що у ТОВ "Агропромінвест-К" відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

При цьому, суд звертає увагу на те що, як ці висновки ґрунтуються виключно на відомостях, що містяться в базах ДФС, за якими ТОВ "Агропромінвест-К" не подало декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, не подало звітів 1-ДФ та не задекларувало податкові зобов'язання та податковий кредит за листопад 2016 року.

Суд також звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДФС, які, тим більше стосуються не позивача, а його контрагента.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є "сумнівними" чи "фіктивними" суб'єктами господарювання.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес ОСОБА_1" проти Болгарії", п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Також у рішенні по справі "Інтерсплав проти України" у п. 38 визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть самі по собі й автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону.

Суд акцентує увагу також на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків - постачальником послуг з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускав його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0007751401 від 26.10.2017 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги ТОВ "НВО "Західінвест" підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Західінвест" (33003, м.Рівне, вул.Гагаріна,39, код ЄДРПОУ 39722368) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023 м.Рівне, вул.Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007751401 від 26.10.2017, прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "НВО "Західінвест" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне рішення суду складено 05 березня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.