Постанова

від 29.03.2018 по справі 805/3115/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №805/3115/15-а

адміністративне провадження №К/9901/27004/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Бившевої Л.І., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ейпі груп" на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року (суддя: Христофоров А.Б.) та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Ханова Р.Ф., Васильєва І.А., Казначеєв Е.Г.) у справі №805/3115/15-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ейпі груп" доДержавної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області провизнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейпі груп" (далі - ТОВ "Ейпі груп") звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо не направлення товариству акта камеральної перевірки від 4 червня 2014 року № 205/05-63-22-08/38310760 та порушення порядку винесення податкового повідомлення-рішення від 4 червня 2014 року № 00001042208, прийнятого на підставі акта камеральної перевірки.

Позов мотивований протиправністю дій відповідача, а саме тим, що відповідачем, всупереч вимог податкового законодавства, не направлено на адресу позивача акт камеральної перевірки та винесено податкове повідомлення-рішення без наявності відмітки про отримання акта перевірки, чим порушено право позивача на подання заперечень до акту, а вказані дії посадових осіб податкового органу при винесенні податкового повідомлення-рішення порушують порядок винесення зазначеного рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в даному випадку відсутній об'єкт судового захисту. Правові наслідки для позивача породжує податкове повідомлення-рішення, а не дії відповідача з проведення перевірки та порушення процедури направлення цього податкового повідомлення-рішення, окремо від його оскарження.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на неврахування судами того, що неотримання акту камеральної перевірки позбавило його права на подання заперечення та позбавило можливості бути присутнім під час розгляду вказаного заперечення, винесення податкового повідомлення-рішення відбулось із порушенням норм податкового законодавства, а не направлення податкового повідомлення-рішення позбавило позивача права оскаржити вказане податкове повідомлення-рішення.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Ейпі груп є юридичною особою з 2012 року, включене до ЄДРПОУ за номером 38310760, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ Ейпі груп перебувало на податковому обліку ДПІ у Калінінському районі, як платник податків з 27 липня 2012 року, як платник єдиного внеску з 26 липня 2012 року ДПІ в Оболонському районі м. Києва, є платником податку на додану вартість з 1 вересня 2012 року, що посвідчується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість та Витягом з Реєстру платників податку на додану вартість.

4 грудня 2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було сформовано податкову вимогу № 13857-25 відповідно до якої станом на 3 грудня 2014 року сума податкового боргу ТОВ Ейпі груп за узгодженим грошовим зобов'язанням становить 18796,73 грн, у тому числі за основним платежем 18495,32 грн, пеня 301,41 грн.

Після отримання податкової вимоги від 4 грудня 2014 року, позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві з заявою про надання акта камеральної перевірки підприємства.

14 січня 2015 року Головним управлінням ДФС у м. Києві надано відповідь за № 287/10/26-15-23-01-20, з якої вбачається, що станом на 3 грудня 2014 року за даними інтегрованої картки платника податків обліковується податковий борг, який виник за результатами проведеної камеральної перевірки на підставі акту перевірки, та запропонував звернутися до податкового органу за попереднім місцем обліку для отримання акту камеральної перевірки від 4 червня 2014 року № 205/05-63-22-08/38310760.

У вказаній відповіді Головного управління ДФС у м. Києві від 14 січня 2015 року також повідомлено про факт проведення камеральної перевірки відповідачем, складання акта перевірки від 4 червня 2014 року та прийняття на його підставі у цей же день податкового повідомлення-рішення.

Як установлено частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на і наявність юридичного спору.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, проведення перевірок, в тому числі камеральних (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

За наслідками проведення перевірки та складеного акту перевірки, податковим органом формується податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність об'єкту судового захисту в межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпі груп" залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

С.С.Пасічник,

Судді Верховного Суду