Рішення

від 02.04.2018 по справі 910/2291/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.04.2018Справа №910/2291/18 Господарський суд міста Києва у складі:  головуючий - суддя Блажівської О.Є. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу   за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДРАСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВА ГЕОЛОГІЯ” про стягнення заборгованості, збитків від інфляції та 3% річних Без повідомлення (виклику) учасників справи                                                        ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “НАДРАСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ”, 27 лютого 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВА ГЕОЛОГІЯ”, про  стягнення заборгованості, збитків від інфляції та 3% річних. Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2018 відкрито провадження у справі №910/2291/18 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. 27.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання закриття провадження в частині стягнення 5    000,00 грн у зв'язку із тим, що відповідач сплатив частково заборгованість після відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.     6 ст.     242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України      відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01105, м. Київ, вул. Кіквідзе, 41. Станом на дату розгляду справи по суті конверт та повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 03.03.2018 повернулося до суду  та не було вручено під час доставки, про що вказано: «повернуто за закінченням терміну зберігання». Проте,  інших фактичних адрес перебування чи для ротримання кориспонденції суду не відомо та позивачем не надано. Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.12.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України         №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.   31.07.2015 між Товариством «Надраспецтехнологія» (далі - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпромислова геологія» (далі - відповідач, замовник) був укладений договір №31-07/15НГПГ на виконання робіт (далі – договір). Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає та зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи, а позивач зобов'язується виконувати роботи з відновлення фільтраційних характеристик пласта свердловини №2 Матешівсько-Легейдівської площі (далі – роботи). Згідно п. 2.1. договору загальна вартість робіт складає 153    000,00 грн. 12.08.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду, якою погоджена додаткова вартість робіт в розмірі 62    700,00 грн. Згідно з п.2.3. договору  ТОВ «Нафтогазпромислова геологія» повинна була перерахувати аванс у розмірі 50%  76 500 грн, які виконавець використовує для закупівлі та доставки хімічних реагентів. Кінцевий розрахунок здійснюється згідно фактично виконаного обсягу робіт, протягом десяти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п.2.4. договору). При цьому, відповідно до положень п.2.5 договору датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку замовника. Відповідно п.4.1 договору передача-прийняття обсягів виконаних робіт здійснюється на підставі акту приймання-передачі робіт. З матеріалів справи вбачається, що сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме: -          акт від 12.08.2015 щодо виконання робіт на загальну суму 153   000,00 грн; -          акт від 24.03.2016 щодо виконання робіт на загальну суму 62    700,00 грн. У свою чергу, відповідач лише частково здійснив оплату виконаних робіт,  а саме в розмірі 183 000,00 грн, таким чином несплаченою залишилась сума грошових коштів у розмірі 32    700,00 грн. Крім того, сторонами підписаний акт звіряння взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 31.12.2017 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 32    700,00 грн. Оскільки направлена виконавцем претензія від 26.12.2017 на адресу відповідача залишилась без виконання, позивач звернувся із даним позовом до суду. Вже після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач 20.03.2018 частково оплатив заборгованість перед позивачем в сумі  5    000,00 грн, що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням. При цьому, позивач просив закрити провадження у справі в частині сплаченої суми основного боргу з підстав відсутності предмету спору. Так, положеннями п.2.ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки відповідач сплатив частково суму боргу в розмірі 5    000,00 грн., тому спір щодо сплачених 5000,00 грн відсутній, а провадження в цій частині підлягає закриттю. Таким чином, станом на день розгляду справи по суті відповідач має перед позивачем основну заборгованість розміром  27    700,00 грн. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення договору між сторонами згідно    ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення    Господарського кодексу України    як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1    статті 193 Господарського кодексу України    до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення     Цивільного кодексу України    з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Статтею 626 Цивільного кодексу України    визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до    ст.193 Господарського кодексу України    суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525,    526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2    ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,    якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У відповідності до    ст.610 ЦК України    порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). За приписами    ст. 837 Цивільного кодексу України    за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до    ст. 853 Цивільного кодексу України    замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. Відповідно до ч. 4    ст. 879 ЦК України    оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати здійснених позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в    розмірі 27 700,00 грн є правомірними, документально підтвердженими та такими, що підлягають стягненню з відповідача. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання. Відповідачем належним чином не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог, та не надано суду відзив на позов, яким би визнавалась, спроостовувалась чи заперечувалась повністю або частково вимога щодо порушеного права позивача. Відповідно до статей    610,    612 Цивільного кодексу України    порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі    1    843,74    грн та інфляційні втрати в розмірі    9    064,44 грн. Відповідно до    статті 625 Цивільного кодексу України    боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1    статті 625 Цивільного кодексу України    встановлює виняток із загального правила    статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять    1    843,74    грн, інфляційні збитки становлять    9    064,44    грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим а вимоги, щодо стягнення вказаних сум такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести     ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до  ст.86 Господарського процесуального кодексу України  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на повне задоволення позовних вимог та на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в розмірі 1    762,00 грн покладаються на відповідача. Керуючись статтями 126, 129, 130, 226, 232,  236-241,  252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1.          Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРАСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВА ГЕОЛОГІЯ» про    стягнення заборгованості у частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн закрити. 2.          В іншій частині позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРАСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ»  задовольнити повністю. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВА ГЕОЛОГІЯ» (01105, м.Київ, вул. Кіквідзе, 41, код ЄДРПОУ 382538322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРАСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (36003, м.Полтава, майдан Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 38502747)  основний борг у розмірі 27    700 (двадцять сім тисяч сімсот) грн 00 коп, 3% річних у розмірі 1    843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн 74    коп, інфляційні втрати у розмірі 9    064 (дев'ять тисяч шістдесят чотири) грн 44 коп.     4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВА ГЕОЛОГІЯ» (01105, м.Київ, вул. Кіквідзе, 41, код ЄДРПОУ 382538322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРАСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (36003, м.Полтава, майдан Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 38502747)  судовий збір у розмірі 1    762, 00 грн. 5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом     17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                              О.Є. Блажівська