Рішення

від 02.04.2018 по справі 910/1320/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2018Справа № 910/1320/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії

наук України

до Державного науково-виробничого підприємства Алкон-Твердосплав

Науково-технологічного алмазного концерну Алкон Національної

академії наук України

про стягнення 47.270,12 грн.

Представники сторін не викликались

Суть спору :

07.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України до Державного науково-виробничого підприємства Алкон-Твердосплав Науково-технологічного алмазного концерну Алкон Національної академії наук України про стягнення 173.870,14 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує ти що, між сторонами укладено договір на компенсацію витрат за спожиту електроенергію № 49 від 01.02.2012, згідно якого відповідач зобов'язується відшкодовувати позивачу витрати за фактично використану електроенергію не пізніше 15 числа кожного місяця. Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актами про використану електричну енергію та виставленими рахунками з січня 2016 року по жовтень 2016 року, проте відповідачем відповідні рахунки не сплачено, що призвело до виникнення боргу у розмірі 173.870,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1320/18 від 08.02.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

12.02.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1320/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.02.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045206363 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.02.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 14.02.2018 (номер відправлення 0103045206363) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 15.03.2018 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

При цьому згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 15.02.2018 та 15.03.2018 відбулись невдалі спроби вручити адресату поштового відправлення за номером 0103045206363.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день (15.03.2017) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 14.02.2018 станом на 02.04.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (далі - позивач, сторона-1) та Державним науково-виробничим підприємством Алкон-Твердосплав Науково-технологічного алмазного концерну Алкон Національної академії наук України (далі - відповідач, сторона-2) було укладено договір на компенсацію витрат за спожиту електроенергію № 49 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторона-1 є споживачем електроенергії на підставі укладеного договору з АЕК Київенерго для забезпечення статутної діяльності Інституту, розташованого за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2. Сторона-2 - підприємство. В порядку та на умовах цього договору сторона-2 зобов'язується компенсувати стороні-1 витрати на оплату спожитої електроенергії, що буде використана стороною-2.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем не належним чином виконано умови договору щодо сплати спожитої електроенергії у період з січня по жовтень 2016 року, у зв'язку із чим перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 173.870,14 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до п. 7.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір вважається подовженим на календарний рік. якщо сторони не вжили дій до його розірвання.

Згідно з п. 7.2 договору відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди, що умови застосування цього договору поширюються з 01.01.2012.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013 внесено зміни до п. 7.1 договору та визначено, що договір діє до 31.12.2014, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір вважається подовженим на наступний календарні роки, якщо сторони не вжили дій до його розірвання.

Згідно з п. 3.2 договору, в редакції додаткової угоди № 2, сторона-1 до 12 числа поточного місяця направляє стороні-2 рахунки на попередню оплату електричної енергії в заявлених та погоджених обсягах.

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу наступні рахунки: № 7-16 від 31.01.2016 на суму 70.778,00 грн., № 264-16 від 29.02.2016 на суму 50.560,62 грн., № 561-16 від 31.03.2016 на суму 14.524,09 грн., № 962-16 від 30.04.2016 на суму 11.668,86 грн., № 1112-16 від 31.05.2016 на суму 6.821,55 грн., № 1525-16 від 30.06.2016 на суму 6.390,91 грн., № 1719-16 від 31.07.2016 на суму 5.082,59 грн., № 2009-16 від 31.08.2016 на суму 4.705,29 грн., № 2473-16 від 30.09.2016 на суму 3.305,14 грн., № 2734-16 від 31.10.2016 на суму 33,09 грн.

Також в матеріалах справи наявні наступні підписані та скріплені печатками обох сторін акти про використану електричну енергію: за січень 2016 року на суму 70.778,00 грн., за лютий 2016 року на суму 50.560,62 грн., за березень 2016 року на суму 14.524,09 грн., за квітень 2016 року на суму 11.668,86 грн., за травень 2016 року на суму 6.821,55 грн., за червень 2016 року на суму 6.390,91 грн., за липень 2016 року на суму 5.082,59 грн., за серпень 2016 року на суму 4.705,29 грн., за вересень 2016 року на суму 3.305,14 грн., за жовтень 2016 року на суму 33,09 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору сторона-2 зобов'язана сплатити вартість заявленої електроенергії в повному обсязі в термін до 16 числа поточного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.4.2 договору сторона-2 зобов'язана своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі стороні-1 на компенсацію витрат за електроенергію, відповідно до рахунків виставлених стороною-1.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх зобов'язань в частинні оплати витрат за спожиту електроенергію за період з січня по жовтень 2016 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та становить 173.870,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 173.870,14 грн. боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства Алкон-Твердосплав Науково-технологічного алмазного концерну Алкон Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 30153645) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) 173.870 (сто сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 14 коп. основного боргу, 2.608 (дві тисячі шістсот вісім) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова