Рішення

від 26.03.2018 по справі 922/340/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р.Справа № 922/340/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак ЛТД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Буд", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 10532,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - Морозова Л.М., дов. від 12.02.2018;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофропак ЛТД", м. Харків (позивач), звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Буд", м. Харків (відповідач), про стягнення заборгованості за договором поставки № 165 від 30.04.2015р. в розмірі 10532,80 грн., з яких: 10015,00 грн. - сума заборгованості за поставлений товар, 470,06 грн. - пеня, 47,74 грн. - 3% річних. Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стало порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 165 від 30.04.2015р., в частині вчасної та в повному обсязі сплати за отриманий відповідачем товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.03.2018 о 10:30 год.

У судовому засіданні 26.03.2018 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61176, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 32-Б, кв. 102, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.02.2018 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.04.2015 між TOB "ГОФРОПАК ЛТД" (позивач, постачальник) та TOB "МАГІК БУД" (відповідач, покупець) укладений договір поставки №165 на постачання продукції (договір).

Згідно п.1.1. договору позивач прийняв на себе зобов'язання виготовити та передати, а відповідач прийняти та своєчасно оплатити в строки та на умовах договору гофротару (товар).

Відповідно до п.3.2. договору, розрахунок за відвантажену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% відстрочки платежу вартості партії товару, на термін до 14 (чотирнадцяти) календарних днів, згідно відвантажувальних документів.

Пунктом 4.6. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27.11.2017) передбачено, що поставка товару здійснюється силами за рахунок коштів покупця. В окремих випадках, за домовленістю сторін, поставка товару може бути здійснена силами та за рахунок постачальника за адресами доставки: м. Харків, пр. Московський, 277.

Згідно п.6.1. договору, у разі порушення термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 9.2. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.12.2016) сторони узгодили, що дія даного договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу про його розірвання за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до заявки від 16.11.2017р, відповідач просив позивача виготовити гофролист та гарантував своєчасну оплату та відвантаження товару.

16.11.2017 відповідач здійснив передоплату за замовлений товар, відповідно до рахунка-фактури № 2907 від 16.11.2017 в розмірі 11000,00 грн.

На виконання умов договору, позивач виготовив, та згідно видаткової накладної №3264 від 27.11.2017р (рахунок №2907 від 16.11.2017), поставив відповідачу товар в кількості 1401 шт., на загальну суму 21015,00 грн. (з ПДВ).

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався в повному обсязі за поставлений позивачем товар та, станом на 07.02.2018 має заборгованість за відвантажений та не сплачений товар в розмірі 10015,00 грн.

Листом №4 від 05.02.2018 TOB ГОФРОПАК ЛТД звернулось до TOB МАГІК БУД з проханням про оплату за відвантажений товар. Натомість, направлена на адресу відповідача вимога, залишилась без відповідного реагування, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи видаткової накладної № 3264 та товарно-транспортної накладної від 27 листопада 2017 року, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 21015,00 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 30.04.2015, свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до платіжного доручення № 4 від 16 листопада 2017 року, відповідачем було перераховано на рахунок позивача передоплату за замовлений товар в розмірі 11000,00 грн.

Таким чином, борг відповідача за отриманий товар, складає 10015,00 грн. (21015,00 грн. - 11000,00 грн.). Доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 10015,00 грн. відповідачем суду надано не було.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару по договору поставки від 30.04.2015.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 30.04.2015 в сумі 10015,00 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п.6.1. договору, у разі порушення термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором поставки від 30.04.2015, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 07.02.2018, складає 470,06 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 470,06 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 47,74 грн., нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак ЛТД" обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, тому є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Буд" ( 61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, 32-Б, кв. 102, код ЄДРПОУ 36815943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак ЛТД" (юридична адреса:61177, м. Харків, вул. Залютинська, 4. Поштова адреса: 61177, м. Харків, вул. Золочівська, 4, код ЄДРПОУ 39233042) заборгованість у розмірі 10532,80 грн. (з яких: 10015,00 грн. - сума основної заборгованості, 470,06 - пеня, 47,74 грн. - 3% річних), судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 02.04.2018 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/340/18