Рішення

від 28.03.2018 по справі 914/87/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018р. Справа №914/87/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва за участю секретаря судового засідання О. Сала розглянув матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м.Київ,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти Плюс 2013 , м. Львів,

предмет спору: стягнення 215 542,76 грн.,

підстава позову: порушення умов договору банківського обслуговування від 30.09.2013 року,

за участю представників:

позивача : Гнатишак О.В. - представник на підставі довіреності №2017-К-Н-О від 10.01.2017 року,

відповідача : не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 16.01.2018 року прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.02.2018 року.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання не заявлено.

У судовому засіданні 14.02.2018 року відкладено підготовче засідання на 14.03.2018 року.

У судове засідання 14.03.2018 року з'явився представник позивача. Відповідач явки представника не забезпечив. 07.03.2018 року на адресу суду повернувся конверт, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю Продукти Плюс 2013 на адресу, вказану в позовній заяві, яка відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з відміткою за закінченням терміну зберігання . Ухвалою суду від 14.03.2018 року підготовче провадження у справі №914/87/18 закрито, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.03.2018 року.

У судове засідання 19.03.2018 року для розгляду справи по суті представник відповідача не з'явився, докази тримання ним ухвали про призначення справи для розгляду по суті на дату судового засідання відсутні. Судом відкладено розгляд справи на 28.03.2018 року.

23.03.2018 року на адресу суду повернулося повідомлення про вручення 17.03.2018 року відповідачу ухвали суду від 14.03.2018 року.

У судове засідання 28.03.2018 року з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги. Відповідач повторно явки представника не забезпечив.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи відповідач належним чином повідомлявся про дату і час судових засідань шляхом надіслання ухвал суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Шпитальна, будинок 1. Вихідна кореспонденція суду повертається на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , одне поштове відправлення з ухвалою суду від 14.03.218 року отримано відповідачем, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд також зазначає, що на сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта" ( http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku ) відстежено інформацію про вручення відповідачу позовної заяви. Так, за ідентифікатором 4910008620980 (код поштового відправлення зазначений на фіскальному чеку та описі вкладення у цінний лист, поданий позивачем як доказ надіслання позовної заяви) наявна інформація про невдалу спробу вручення (не вручене під час доставки): інші причини 12.01.2018 року та невдалу спробу вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання 25.01.2018 року, а 29.01.2018 року - відправлення до відділення зв'язку. З наведеного вбачається, що відповідач не з'являвся та не отримав позовну заяву.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань. Зважаючи на вищезазначене, оскільки відповідач давно не виявляє зацікавленості у вирішенні суперечностей з позивачем, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності відповідача за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 28.03.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін. Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі по тексту рішення - позивач, банк згідно з Умовами) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти Плюс 2013 (надалі по тексту рішення - відповідач, клієнт згідно з Умовами) про стягнення 215 542,76 грн., з яких 32 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 71 566,84 грн. заборгованості за відсотками, 12 767,43 грн. винагорода, 99 208,49 грн. пені за невчасне виконання зобов'язань за договором.

Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Продукти Плюс 2013 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, які разом з Тарифами Банку складають договір банківського обслуговування. Відповідно, відповідачу встановлено кредитний ліміт в електронному вигляді, яким відповідач користувався з 17.10.2013 року. Проте, станом на 03.01.2018 року не здійснило повернення кредитних коштів у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 215 542,76 грн.

Відповідач явки представника у судові засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вимоги ухвали суду про надання відзиву на позовну заяву відповідачем не виконано, інших процесуальних клопотань, заяв суду не подано.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 30.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Продукти Плюс 2013 приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг (надалі по тексту рішення - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbаnk.uа ., Тарифів Банку, які разом з даною анкетою становлять договір банківського обслуговування. Також директором ТзОВ Продукти Плюс 2013 підписано заявку на відкриття рахунку в національній валюті - гривні і банком відкрито рахунок №26009052617014 (картковий рахунок 26054052608249) в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Як вбачається з виписки з 01.10.2013 року по 04.01.2018 року по рахунку 26009052617014, у вказаний період здійснювались розрахункові операції, тобто ТзОВ Продукти Плюс 2013 користувалося кредитними коштами, періодично здійснювало погашення відсотків, комісій, винагород за користування кредитним лімітом і пені. Станом на 03.02.2014 року 32 000,00 грн. винесено на прострочку кредиту згідно з договором від 01.10.2013 року. Вказаний розмір заборгованості існує станом на 14.12.2017 року, що також вбачається з даної банківської виписки. Згідно з даними розрахунку заборгованості станом на 03.012018 року заборгованість по кредиту в розмірі 32 000,00 грн. не погашена клієнтом.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір банківського обслуговування № б/н від 30.09.2013 року, який належить до договорів приєднання, укладений внаслідок підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Тобто це договір, за яким умови договору визначені заздалегідь однією зі сторін, може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до договору в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умовами та правилами надання банківських послуг (п.3.2.2.1.16) передбачено, що при укладенні договорів та угод або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг , банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронноцифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод в письмовій формі.

Відтак, заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, заява про відкриття поточного рахунку свідчать про виникнення між сторонами взаємних прав і обов'язків.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариству з обмеженою відповідальністю Продукти Плюс 2013 в електронному вигляді відкрито рахунок №26009052617014 в національній валюті - гривні.

Розділом 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг регламентований порядок встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку.

Так, кредитний ліміт на поточний рахунок надається для поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій форі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п.3.2.2.1.1). Відповідно до п. 3.2.2.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами.

Відповідно до п. 3.2.2.1.8 Умов проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - надалі "Угода"). При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених Умовами, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк.

Відповідно до п.3.2.2.2.2 Умов клієнт зобов'язується сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом; виробляти погашення кредиту не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.2.2.1.11; повернути кредит у строки, встановлені п. 3.2.2.1.10, п. 3.2.2.2.3.4, п. 3.2.2.2.2.17; сплатити банку винагороду відповідно до п.3.2.2.4.4., п. 3.2.2.4.5, п. 3.2.2.4.6.

Як встановлено судом вище, з 03.02.2014 року у клієнта існує заборгованість по неповернутій сумі кредитного ліміту - 32 000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вказана сума підлягає стягненню з відповідача як основний борг по договору банківського обслуговування.

Крім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення 71 566,84 грн. заборгованості за відсотками, 12 767,43 грн. винагорода, 99 208,49 грн. пені.

Так, клієнт зобов'язався сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом. Згідно з п.3.2.2.1.12 Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена банком у порядку, передбаченому Умовами. Згідно з п.3.2.2.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 дня кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-кого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Відсоткова ставка в розмірі 56% річних встановлена з 01.07.2014 року, про що свідчить виписка від 13.06.2014 року, копія якої долучена до позовної заяви. Згідно з п.3.2.2.4.9 Умов розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості відсоткова ставка у розмірі 48% застосована банком у період з 03.02.2014 року по 27.06.2014 року, а 56% - з 01.07.2014 року по 03.01.2018 року, що відповідає умовам нарахування відсотків. Позивачем також обгрунтовано розраховано відсотки, виходячи з 360 днів у році, що передбачено п.3.2.2.4.9 Умов. Враховуючи наведене, заборгованість по відсотках у розмірі 71 566,84 грн. є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо суми винагороди, то згідно з п.3.2.2.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.3.2.2.1.6 та п.3.2.2.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

Судом перевірено правильність нарахування винагороди позивачем, вказана сума підлягає стягненню з відповідача згідно з наведеними вище умовами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до 3.2.2.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.2.2.2.2.2, 3.2.2.4.1, 3.2.2.4.2, 3.2.2.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.2.1.8, 3.2.2.2.2.3, 3.2.2.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.2.2.2.5, 3.2.2.4.4, 3.2.2.4.5, 3.2.2.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2.2.5.4 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.2.5.1, 3.2.2.5.2, 3.2.2.5.3 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість шестимісячного періоду нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, пеня на тіло кредиту та відсотки нарахована з 21.02.2014 року, тобто після виникнення простроченої заборгованості по кредиту, і до 03.01.2018 року. Пеня за прострочення винагороди нарахована з 09.01.2014 року по 03.01.2018 року. Проте, суд звертає увагу, що сума кредиту стала простроченою 03.02.2014 року, а відповідно до п. 3.2.2.5.4 Умов неустойка повинна нараховуватись протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, тобто до 03.02.2017 року. Відтак, суд вважає обґрунтованою суму пені, що підлягає стягненню з відповідача, - 73 909,21 грн., а не 99 208,49 грн., як просив позивач.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог, підтвердженість їх матеріалами справи та неспростованість їх іншою стороною спору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти Плюс 2013 (79007, Львівська обл., місто Львів, вул.Шпитальна, будинок 1, код ЄДР 38913206) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДР 14360570) 190 243,43 грн., з яких 32 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 71 566,84 грн. заборгованості за відсотками, 12 767,43 грн. винагороди, 73 909,21 грн. пені і 2 845,16 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні вимоги про стягнення 25 299,28 грн. пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку, передбаченому ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.04.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.