Рішення

від 29.03.2018 по справі 917/218/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018 Справа № 917/218/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", вул. Козака, 2-А, м. Полтава, Полтавська область, 36020

до відповідача Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Машівської районної державної адміністрації, вул. Незалежності, 111, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400

про стягнення 301 129,50 грн. заборгованості за Договором на постачання природного газу № 162-З/Б від 10.02.2017 року

Суддя О.М. Тимощенко

Секретар судового засідання А.С. Стельмах

Представники:

від позивача: Гречко С.І., довіреність № 15 від 16.12.2017 р.;

від відповідача: Шапочка В.В., довіреність № 972 від 22.09.2017 р..

Обставини справи: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" про стягнення з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Машівської районної державної адміністрації 301 129,50 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 10.02.2017 р. Договору № 162-З/Б на постачання природного газу, з яких : 296 859,60 грн. основний борг за січень 2018 р., 3 903,91 грн. пеня за період з 09.02.2018 р. по 23.02.2018 р. та 365,99 грн. три проценти річних за період з 09.02.2018 р. по 23.02.2018 р ..

Суд ухвалою від 06.03.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/218/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання по справі на 29.03.2018 року.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

На початку судового засідання відповідач надав суду заяву вх. № 3274 від 29.03.2018 р., в якій зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ГПК України суд роз'яснив відповідачу наслідки вчинення даної процесуальних дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України та п. 1 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (п. 4 ст. 191 ГПК України). За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити рішення.

В судовому засіданні 29.03.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

10.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (постачальник) та Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Машівської районної державної адміністрації (споживач) було укладено Договір 162-З/Б на постачання природного газу (далі-Договір, а.с. 15-20), відповідно до якого постачальник зобов'язувався постачати споживачу природний газ в порядку та обсягах визначених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язувався оплатити постачальнику вартість газу та наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, у наступному порядку : щомісячної попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку № 1 до Договору, не пізніше ніж за 5-ть робочих днів до початку розрахункового періоду. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 8-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.8 Договору);

- у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 Договору);

- договір набирає чинності з 10.02.2017 р. та діє в частині постачання природного газу з до 31.12.2017 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

До Договору сторони уклали :

- Додаток №1, в якому узгодили обсяги постачання природного газу протягом 2017 р.;

- Додаткову угоду № б/н від 28.12.2017 р. (а.с. 20), якою сторони внесли зміни, зокрема, до п. 3.1 Договору, щодо вартості природного газу, до п. 11.1 Договору, щодо строку дії Договору (встановили, що Договір діє до 31.01.2018 р.) та до Додатку № 1, щодо обсягів постачання природного газу на 2017-2018 р.р..

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки природного газу споживачу та факт отримання останнім газу у січні 2018 року в обсязі 117,318 тис.куб.м. на суму 1 284 751,76 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання - передачі природного газу № ZUЗБ0000992 від 31.01.2018 р.. Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 22).

В порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткову оплату вартості спожитого природного газу в січні 2018 р., в розмірі 987 891,51 грн.. Проведення відповідачем оплат підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 23-30).

За даними позивача за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 296 859,60 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 301 129,50 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 10.02.2017 р. Договору № 162-З/Б на постачання природного газу, з яких : 296 859,60 грн. основний борг за січень 2018 р., 3 903,91 грн. пеня за період з 09.02.2018 р. по 23.02.2018 р. та 365,99 грн. три проценти річних за період з 09.02.2018 р. по 23.02.2018 р ..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий у січні 2018 р. природний газ оплатив частково, а саме : у розмірі 987 891,51 грн. і заборгованість останнього на момент подання позову і винесення даного рішення складає 296 859,60 грн. Дана обставина відповідачем визнається.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вже зазначалось вище, у п. 3.8 Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється не пізніше 8-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 903,91 р. пені за період з 09.02.2018 р. по 23.02.2018 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягає задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 365,99 грн. трьох процентів річних за період 09.02.2018 р. по 23.02.2018 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 296 859,60 грн. основного боргу, 3 903,91 грн. пені та 365,99 грн. 3% річних є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов повністю (на початку судового засідання), на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 258,47 грн. (50 % від розміру судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з даним позовом до суду). Питання, щодо повернення з Державного бюджету України інших 50 % сплаченого позивачем судового збору, судом буде вирішено після звернення останнього до суду з відповідною заявою.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Машівської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 111, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код юридичної особи 02145599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (вул. Козака, 2-А, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 39813404) 301 129,50 грн. заборгованості за Договором на постачання природного газу №162-З/Б від 10.02.2017 року, з яких : 296 859,60 грн. основного боргу, 365,99 грн. - 3% річних, 3 903,91 грн. пені, а також 2 258,47 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.04.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко