Рішення

від 30.03.2018 по справі 806/489/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/489/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язння надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним не надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 25,5825 га для сінокосіння на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області за клопотанням ОСОБА_1 від 04.09.2017;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 25,5825 га для сінокосіння за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області згідно клопотання ОСОБА_1 від 04.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в адміністративній справі №806/2742/17 позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 03.10.2017 №Г-13192/0-10926/6-17 в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 25,5825 га. з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04 вересня 2017 року у відповідності до вимог Земельного кодексу України та з урахуванням обставин, встановлених у даній справі.

Вказує, що за результатами повторного розгляду клопотання від 04 вересня 2017 року позивачем було отримано лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.01.2018, яким позивачу повторно відмовлено у задоволенні клопотання.

На думку позивача, вказана відмова не відповідає нормам чинного законодавства та є протиправною.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи в порядку ст. 258, ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов від 19.02.2018, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із безпідставністю (а.с. 17-19).

Позивач у строк, встановлений ухвалою суду від 01.02.2018 подав до відділу документального забезпечення суду заперечення на відзив від 26.02.2018 (а.с. 24).

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено, що позивач звернувся 04.09.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 25,5825 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з подальшою передачею в оренду терміном на 49 років на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 3 ст. 134, ст. 123, ст. 34 Земельного кодексу України (а.с.11).

За результатами розгляду даного клопотання, відповідач листом від 03 жовтня 2017 року №Г-13192/0-10926/6-17 повідомив позивачу про те, що Держгеокадастр може передати землю в оренду лише після звернення позивача з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017 № 413 (а.с.12).

Позивач, не погоджуючись із фактичною відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, звернувся до суду.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 806/2742/17, зокрема, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 25,5825 га для сінокосіння на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області згідно клопотання ОСОБА_1 від 04.09.2017 (а.с. 9-10).

На виконання зазначеної постанови, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто клопотання позивача від 04.09.2017 та листом від 22.01.2018 № Г-13192/0-187/0/22-18 вказано, що відповідно до п.7 довідки про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування відділу у Брусилівському районі, склад угідь на зазначеній земельній ділянці - рілля, що суперечить бажаному виду використання землі - для сінокосіння. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 Земельного кодексу України. З урахуванням наведеного, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.13 та зворот).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.01.2018 № Г-13192/0-187/0/22-18, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд зазначає, що у оскаржуваній відмові, яка викладена у листі відповідача від 22.01.2018, відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем:

- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- вимогам генерального плану населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області ;

- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цих же адміністративно-територіальних одиниць;

- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 Земельного кодексу України суд оцінює критично, оскільки клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для сінокосіння подано ОСОБА_1 як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Суд критично оцінює посилання відповідача щодо невідповідності складу угідь на обраній позивачем земельній ділянці бажаному виду використання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Тобто землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись в оренду громадянам для сінокосіння та використовуватись ними лише в межах даного виду використання.

Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, група "Рілля" включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Вказаним переліком затверджено види земельних угідь, проте не встановлено заборони щодо передачі земельних ділянок групи "рілля" в оренду для сінокосіння.

Суд наголошує, що відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77, п.1 ч.4 ст. 162 КАС України до відзиву на адміністративний позов не додано належним чином завіреної копії довідки про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування відділу у Брусилівському районі, на яку посилається відповідач у оскаржуваній відмові та у відзиві на адміністративний позов.

Посилання відповідача на порушення принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель також не приймається до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 164 Земельного кодексу України порядок охорони земель встановлюється законом.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 №962-IV (далі - Закон №962-IV) система заходів у галузі охорони земель включає: державну комплексну систему спостережень; розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; створення екологічної мережі; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; стандартизацію і нормування.

У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи: гранично допустимого забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; показників деградації земель та ґрунтів. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України (ст. 30 Закону № 962-IV).

Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь. До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать: оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів; оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах (ст. 33 Закону № 962-IV).

Відповідно до ч.1 ст.186 Земельного кодексу України схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

В ході розгляду справи відповідачем не надано схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель чи документації із землеустрою в галузі охорони земель, де розміщена бажана земельна ділянка, не доведено невідповідність місця розташування даної земельної ділянки вимогам таких схем чи нормативам в галузі охорони земель, тобто відсутні підстави вважати, що передача даної земельної ділянки в оренду позивачу для сінокосіння порушить принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Зважаючи на вказані положення Земельного кодексу України, безпідставними є посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, не може бути передана для сінокосіння, оскільки така передача не суперечить вимогам ч.5 ст. 20 та ст.34 Земельного кодексу України щодо меж користування землями сільськогосподарського призначення певного виду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 25,5825 га для сінокосіння, ґка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області за клопотанням від 04.09.2017, оформлену листом від 22.01.2018 № Г-13192/0-187/0/22-18.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 25,5825 га для сінокосіння на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області згідно клопотання ОСОБА_1 від 04.09.2017, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Соболівська сільська рада Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348674) з 07.06.2017 перебуває в стані припинення.

Так, 28 липня 2016 року утворена Брусилівська селищна об'єднана територіальна громада шляхом об'єднання Брусилівської селищної ради та Водотиївської, Дивинської, Карабачинської, Лазарівської, Містечківської, Морозівської, Новоозерянської, Озерської, Осівецької, Покришівської, Приворотської, Романівської, Скочищенської, Соболівської, Соловіївської, Хомутецької, Яструбеньківської сільських рад Брусилівського району.

Таким чином, на момент судового розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 25,5825 га для сінокосіння за межами населених пунктів Соболівської сільської ради є неналежним в частині визначеної позивачем території, що також унеможливлює задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

З огляду на викладене, з метою належного захисту прав позивача, та користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04 вересня 2017 року та за результатами розгляду надати обґрунтовану відповідь із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та перебиранням суду на себе управлінських функцій відповідача.

Водночас, суд критично ставиться до відмови відповідача та зазначає, що надана відмова є повторною.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

У випадку надання відповідачем повторної відмови з інших підстав (які не були зазначені у листі від 22.01.2018 № Г-13192/0-187/0/22-18) або з повторним посиланням на обставини, які були спростовані судом у адміністративних справах №806/489/18 та №806/2742/17, за результатами повторного розгляду клопотання від 04.09.23017, позивач має право оскаржити таку відмову у судовому порядку із зазначенням позовних вимог зобов'язального характеру.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно клопотання від 04.09.2017, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів позивача про необхідність стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Державного бюджету судового збору, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 139 КАС України встановлено, що розподілу підлягають виключно документально підтверджені судові витрати. Вказана стаття не передбачає розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, а також порядку стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог, якщо позивача звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної вимоги позивача та здійснення розподілу судових витрат у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 258, 261-263 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, Житомир, 10002. Код ЄДРПОУ 39765513) про визнання дій протиправними, зобов'язння надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою за клопотанням від 04.09.2017, оформлену листом від 22.01.2018 № Г-13192/0-187/0/22-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 04 вересня 2017 року та за результатами розгляду надати обґрунтовану відповідь, із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення виготовлено: 30 березня 2018 року.