Рішення

від 28.03.2018 по справі 816/674/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/674/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке зазначене у листі від 17 січня 2018 року №353/0/26-18 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту;

- зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ним подано до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Однак рішенням відповідача, яке набрало форму листа від 17.01.2018 №353/0/26-18, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено. Вказану відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що чинне законодавство не передбачає існування колективної власності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні 28.03.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав до суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ №000105 від 29.12.1995. Зазначав, що відповідач не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій серії ВІ№001823.

Згідно даних реєстрації вхідної кореспонденції №П-46/0/25-18 від 03.01.2018 ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту. До заяви додав: графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорта та ідентифікаційного номера.

17.01.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачу направлено лист вих. №353/0/26-18, у якому зазначено про відсутність у Головного управління повноважень щодо розпорядження землями колективної власності, оскільки за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ №000105 від 29.12.1995. Крім того повідомлено, що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Позивач, розцінюючи вищезазначений лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області як фактичну відмову в задоволенні його заяви, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектар.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом, підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою вказано, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ №000105 від 29.12.1995. Таким чином, зважаючи на те, що земельна ділянка є колективною власністю, відповідач зазначив про відсутність в нього права розпоряджатися земельною ділянкою.

Разом з тим, суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ №000105 від 29.12.1995, внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, Конституція України передбачає наступні форми власності: приватну, державну та комунальну.

Глава 23 Цивільного кодексу України передбачає наявність також приватної, державної та комунальної власності.

Згідно частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та згідно частини першої статті 84 Земельного кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Як встановлено статтею 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У відповідності до частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті, і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

Суд зазначає, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому державний акт на який посилається відповідач не може вважатись належним доказом права колективної власності на спірну земельну ділянку.

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Положення частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із положенням пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України необхідно розуміти таким чином, що з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи припиняється і право власності.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 02.04.2008 до Державного реєстру внесено запис за №16251170005000140 про припинення юридичної особи Колективного сільськогосподарського підприємства "імені Суворова" (код ЄДРПОУ 00855813).

Таким чином, оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи КСП "Ім. Суворова", припиняється і право колективної власності на земельну ділянку згідно Державного акта на право колективної власності виданого КСП "Ім. Суворова".

Суд зазначає, що згідно вимог земельного законодавства, чинного на момент діяльності КСП "Ім. Суворова", землі КСП, що перебували у колективній власності, підлягали розпаюванню між його членами, при цьому, невитребувані (нерозпайовані) землі перейшли до складу земель запасу державної власності.

Таким чином, матеріалами справи фактично спростовуються твердження відповідача про те, що запитувана земельна ділянка відносяться до земель колективної власності.

Поряд з цим, суд вважає безпідставними посилання Головного управління у листі від 17.01.2018 №353/0/26-18 на те, що управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, насамперед, учасникам антитерористичної операції, інформація про який оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління: htpp://poltavska.land.gov.ua, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо запитуваної земельної ділянки, оскільки зазначена підстава не належить до підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за наявності яких особі може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відмова відповідача, оформлена листом від 17.01.2018 №353/0/26-18, не містить підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, тобто не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки порушене право має бути відновлене шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а також зобов'язання управління повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03.01.2018 про надання дозволу останньому на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, 39600, адреса для листування: АДРЕСА_2, 36000) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 17 січня 2018 року № 353/0/26-18, про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту;

Зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5