Рішення
від 22.03.2018 по справі 821/129/18
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/129/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень № НОМЕР_1 від 14.11.2017 року та № НОМЕР_2 від 14.11.2017 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2017 року та № НОМЕР_2 від 14.11.2017 року.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків - для надання належним чином завірених копій документів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та установчих документів юридичної особи - позивача або інших документів, якими може бути підтверджено право ОСОБА_4 на звернення до суду та докази того, що вказана особа є діючим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод".

07 лютого 2018 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв'язку з чим ухвалою від 09 лютого 2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання призначено на 27 лютого 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач наголошує на реальності господарських операцій із його контрагентами, що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. Крім того, позивач зазначив, що придбана у контрагентів продукція була використана у власній господарській діяльності, а саме для лиття металевих виробів. Натомість, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях. Таким чином, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

26 лютого 2018 року до суду надійшов відзив на позов.

У відзиві відповідач зазначив, що оскаржене рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з його контрагентами (ТОВ Фірма Таврія ЛТД , ПП КФ Агроресурс , ПП Терраторгбуд ) вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг), оскільки відсутнє підтвердження придбання даними контрагентами товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу. Окрім зазначеного, вказує, що з товарно-транспортних накладних, які надані позивачем до перевірки вбачається, що пунктом навантаження придбаного товару вказана адреса, яка не є ані фізичною, ані юридичною адресою контрагентів. Також, зазначає, що ТОВ Фірма Таврія ЛТД , ПП КФ Агроресурс , ПП Терраторгбуд не придбавало послуг з оренди складських приміщень для зберігання реалізованого ними товару, а автомобіль на якому здійснювалось перевезення, на думку відповідача, є непристосованим до перевезення специфічного вантажу, який було поставлено до ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод .

В судове засідання 27 лютого 2018 року сторони з'явились, розгляд справи відкладено на 22 березня 2018 року для надання можливості позивачу ознайомитись з відзивом на позов.

В судове засідання, призначене на 22 березня 2018 року сторони з'явились.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених ним в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених ним у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У період з 18.10.2017 по 24.10.2017 року, на підставі направлення від 18.10.2017 року №727, виданого згідно наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 18.10.2017 №911 головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Херсонській області ОСОБА_3, згідно ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ Фірма Таврія ЛТД , ПП КФ Агроресурс , ПП Терраторгбуд в березні 2017 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 31.10.2017 року №250/21-22-14-06 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод вимог п.44.1 ст.44, п.198.1-198.3 ст. 198 ПК України, за період 01.03.2017 по 31.03.2017 завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 289558 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2017 року на загальну суму 137 599 грн. та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 151 959 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Фірма Таврія ЛТД , ПП КФ Агроресурс , ПП Терраторгбуд та ґрунтуються на аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо контрагентів позивача. На думку перевіряючого, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Так, податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ Фірма Таврія ЛТД встановлено, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження вищевказаного товару є м. Херсон, вул. 10-а Східна, б.39, яка не є податковою адресою ТОВ Фірма Таврія ЛТД .

Окрім зазначеного, перевіряючою особою було використано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, ЄРПН згідно якої у ТОВ Фірма Таврія ЛТД відсутнє власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки. Протягом відповідного періоду не документувало придбання послуг з оренди офісу та складських приміщень від контагентів-постачальників.

Крім того, відповідач зазначає, що транспортування купленого позивачем у ТОВ Фірма Таврія ЛТД товару здійснювалась третьою особою - ТОВ А-Оптторгсервіс , у якого, згідно даних фінансового звіту, відсутні основні засоби. Також, за даними додатку 5 "Розшифровка податковий зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2017 року та згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що фінансово-господарські операції між платниками податків ТОВ ТПК Херсонський Ливарний Завод , ТОВ Фірма Таврія ЛТД з ТОВ А-Оптторгсервіс відсутні.

Крім того, відповідач вказує, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області отримано відповідь Регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області про відсутність зв'язку між власником автомобіля та перевезень придбаного позивачем товару.

Додатково контролюючий орган зазначив, що товар (Феросіліцій ФС-45), придбаний у ТОВ Фірма Таврія ЛТД відноситься до небезпечних вантажів та повинен відповідати правилам перевезення транспортних вантажів - транспортуватися в стальних барабанах, а також в спеціалізованих контейнерах. Проте, автомобілі, відображені в товарно-транспортних накладних, на думку перевіряючого, не мали змоги здійснювати дані перевезення так, як не призначені для перевезень даного товару.

Крім того, згідно вказаної податкової інформації податковим органом було з'ясовано, що декларування ТОВ Фірма Таврія ЛТД значних обсягів реалізації на адресу контрагентів-покупців при відсутності придбання номенклатури товару по ланцюгу постачання згідно інформації з ЄРПН та відсутності трудових ресурсів в достатній кількості відсутності складських та торгівельних приміщень, транспорту, свідчить про неможливість виконання оформлених господарських операцій.

Також, відповідачем зазначено, що в ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод відсутні документи, які підтверджують якість придбаного підприємством товару.

Враховуючи вказану податкову інформацію, відповідачем було встановлено неможливість виконання документально оформлених господарських операцій ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод по взаємовідносинам з ТОВ Фірма Таврія ЛТД .

Стосовно господарських операцій позивача з ПП КФ Агроресурс податковий орган в Акті перевірки зазначив, що відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження вищевказаного товару є, м. Херсон, вул. 10-а Східна, б.39, яка не є податковою адресою ПП КФ Агроресурс .

Також, зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що в ПП КФ Агроресурс відсутнє власне, орендоване нерухоме майно, земельні ділянки.

Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що ПП КФ Агроресурс протягом відповідного періоду не документувало придбання послуг з оренди складських приміщень від контрагентів-постачальників.

Також, відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, автоперевізником придбаного товару є ТОВ "А-Оптторгсервіс".

Крім того, згідно наданого ТОВ "А-Оптторгсервіс" (код 40821214) до контролюючого органу фінансового звіту суб'єкта малого підприємства встановлено, що за даними фінансового звіту основні засоби відсутні.

За даними додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2017 року та згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що фінансово-господарські операції між платниками податків ТОВ ТПК Херсонський Ливарний Завод , ПП КФ Агроресурс з ТОВ А-Оптторгсервіс відсутні.

Крім того, відповідач вказує, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області отримано відповідь Регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області про відсутність зв'язку між власником автомобіля та перевезень придбаного позивачем товару.

Додатково контролюючий орган зазначив, що товар (Феросіліцій ФС-45), придбаний у ПП КФ Агроресурс відноситься до небезпечних вантажів та повинен відповідати правилам перевезення транспортних вантажів - транспортуватися в стальних барабанах, а також в спеціалізованих контейнерах. Проте, автомобілі, відображені в товарно-транспортних накладних, на думку перевіряючого, не мали змоги здійснювати дані перевезення так, як не призначені для перевезень даного товару.

Також, відповідачем зазначено, що в ТОВ ТПК "Херсонський ливарний завод" відсутні документи, які підтверджують якість придбаного підприємством товару.

Крім того, згідно вказаної податкової інформації податковим органом було з'ясовано, що декларування ПП "КФ" Агроресурс" значних обсягів реалізації на адресу контрагентів-покупців при відсутності придбання номенклатури товару по ланцюгу постачання згідно інформації з ЄРПН та відсутності трудових ресурсів в достатній кількості відсутності складських та торгівельних приміщень, транспорту, свідчить про неможливість виконання оформлених господарських операцій.

Стосовно господарських операцій позивача з ПП "Терраторгбуд" податковий орган в Акті перевірки зазначив, що відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження придбаного товару є, м. Херсон, вул. 10-а Східна, б.39, яка не є податковою адресою ПП "Терраторгбуд".

Також, зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що в ПП Терраторгбуд відсутнє власне, орендоване нерухоме майно, земельні ділянки.

Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що ПП "Терраторгбуд" протягом відповідного періоду не документувало придбання послуг з оренди складських приміщень від контрагентів-постачальників.

Також, відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, автоперевізником придбаного товару є ТОВ "А-Оптторгсервіс".

Крім того, згідно наданого ТОВ "А-Оптторгсервіс" (код 40821214) до контролюючого органу фінансового звіту суб'єкта малого підприємства встановлено, що за даними фінансового звіту основні засоби відсутні.

За даними додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2017 року та згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що фінансово- господарські операції між платниками податків ТОВ ТПК Херсонський Ливарний Завод , ПП Терраторгбуд з ТОВ А-Оптторгсервіс відсутні.

Крім того, відповідач вказує, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області отримано відповідь Регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області про відсутність зв'язку між власником автомобіля та перевезень придбаного позивачем товару.

Також, згідно вказаної податкової інформації податковим органом було з'ясовано, що декларування ПП Терраторгбуд значних обсягів реалізації на адресу контрагентів-покупців при відсутності придбання номенклатури товару по ланцюгу постачання згідно інформації з ЄРПН та відсутності трудових ресурсів в достатній кількості відсутності складських та торгівельних приміщень, транспорту, свідчить про неможливість виконання оформлених господарських операцій.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 №0003251422, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 189949,00 грн., з яких: 151959,00 грн. - за основним платежем; 37990,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0003261422, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 137599,00 грн.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) та правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод мало господарські відносини з контрагентом ТОВ "Фірма Таврія ЛТД" на підставі договору поставки №03/10-16 від 03 жовтня 2016 року.

За умовами зазначеного договору ТОВ "Фірма Таврія ЛТД" зобов'язується поставити, а ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод прийняти і сплатити товар - Піч індукційну плавильну ІТПЕ 0,5/0,35 ТГ1, на умовах визначених договором.

До даного договору продавцем було складено специфікацію №1 від 03.10.2016 року з відповідним товаром на загальну суму 1 160 000 грн.

На виконання умов вказаного договору була виписана видаткова накладна №РН-0000251 від 23.03.2017 року.

Перевезення вантажу до складу позивача було здійснено продавцем відповідно товарно-транспортної накладної №ТЛ-0000251 від 23.03.2017 року.

За наслідками прийому товару було складено акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів №66, підписаний директором ТОВ "Фірма Таврія ЛТД" ОСОБА_5, та представниками позивача. Також, було видано наказ №61-ОС від 30 березня 2017 року Про введення в експлуатацію основних засобів .

Отриманий товар, згідно виписки по особовим рахунком був оплачений позивачем згідно платіжного доручення №143 від 10.03.2017 року на суму 300 000 грн.

За фактом настання першої з подій (оплати товару покупцем) позивач отримав від ТОВ "Фірма Таврія ЛТД" податкову накладну від 10.03.2017 №24 на загальну суму 300000 грн. в т.ч ПДВ 50000 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ у загальному розмірі 50 000,00 грн. за податковою накладною, виданою ТОВ "Фірма Таврія ЛТД", була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2017 року.

Також, судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ "Фірма Таврія ЛТД" на підставі договору поставки №30/09-16 від 30 вересня 2016 року.

За умовами зазначеного договору ТОВ "Фірма Таврія ЛТД" зобов'язується поставити, а ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод прийняти і оплатити товар - матеріали для ливарного виробництва, а саме чавун переробний ПЛ, чавун ливарний Л, ферросиліций, сілікокальцій, феромарганець та інші матеріали, на умовах визначених договором.

До даного договору продавцем було складено рахунок-фактуру №СФ-0000232 від 13.03.2017 року з відповідним товаром на загальну суму 504 000 грн. (в тому числі ПДВ 84 000 грн.)

На виконання умов вказаного договору була виписана видаткова накладна №РН-0000251 від 23.03.2017 року.

Перевезення вантажу до складу позивача було здійснено продавцем відповідно товарно-транспортної накладної №ТЛ-0000222 від 13.03.2017 року.

Розрахунки по укладеному договору у березні 2017 року здійснювались на підставі платіжних доручень: №117 від 03.03.2017 року на суму 53 000 грн., №125 від 06.03.2017 року на суму 80 000 грн., №142 від 10.03.2017 року на суму 70 000 грн., №150 від 15.03.2017 року на суму 51 000 грн., №131 від 07.03.2017 року на суму 100 000 грн., №160 від 16.03.2017 року на суму 30 000 грн., №167 від 17.03.2017 року на суму 93 000 грн., №188 від 22.03.2017 року на суму 270 000 грн., №228 від 31.03.2017 року на суму 147 000 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) позивач отримав від ТОВ "Фірма Таврія ЛТД" податкову накладну від 13.03.2017 №41 на загальну суму 504 000 грн. в т.ч ПДВ 84 000 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ у загальному розмірі 84 000,00 грн. за податковою накладною, виданою ТОВ "Фірма Таврія ЛТД", була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2017 року.

Також, судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ПП КФ Агроресурс" на підставі договору поставки від 27.03.2017 року №148.

За умовами зазначеного договору ПП КФ Агроресурс" зобов'язується поставити, а ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод прийняти і оплатити товар - матеріали для ливарного виробництва, а саме чавун переробний ПЛ2, чавун ливарний Л-1,2, ферросиліций, сілікокальцій, феромарганець та інші матеріали, на умовах визначених договором.

На виконання умов вказаного договору ПП КФ Агроресурс" було виставлено рахунки-фактури №СФ-0000162 від 31.03.2017 року, №СФ-0000177 від 29.03.2017 року та виписано видаткові накладні №РН-0000092 від 31.03.2017 року на загальну суму 491110,80 грн. (в тому числі ПДВ 81851,80 грн.), №РН-0000100 від 29.03.2017 року на загальну суму 118000 грн. (в тому числі ПДВ 19666,67 грн.).

Перевезення вантажу до складу позивача було здійснено за рахунок ПП КФ Агроресурс" відповідно до товарно-транспортних накладних №АР-0000092 від 31.03.2017 року та №АГ-0000100 від 29.03.2017 року.

Отриманий товар позивачем був оплачений, що підтверджено банківською випискою по особовим рахункам підприємства (т.с.1 а.с.237-243).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) позивач отримав від ПП КФ Агроресурс" податкові накладні: №89 від 29.03.2017 року на загальну суму 118000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19666,67 грн., №62 від 31.03.2017 року на загальну суму 491110,80 грн., в т.ч. ПДВ 81851,80 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказана податкова накладна відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ у загальному розмірі 101518,47 грн. за податковими накладними, виданими ПП КФ Агроресурс", були включені позивачем до складу податкового кредиту за березень 2017 року.

Окрім зазначеного, судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ПП Терраторгбуд на підставі договору поставки від 14.03.2017 року №1403/15.

За умовами зазначеного договору ПП Терраторгбуд зобов'язується поставити, а ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод прийняти і оплатити товар - матеріали для ливарного виробництва, а саме чавун переробний, чавун ливарний Л, ферросиліций, сілікокальцій, феромарганець та інші матеріали, на умовах визначених договором.

На виконання умов вказаного договору ПП Терраторгбуд було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000113 від 27.03.2017 року та виписано видаткову накладну №РН-0000068 від 27.03.2017 року на загальну суму 324240,00 грн. (в тому числі ПДВ 54040,00 грн.).

Перевезення вантажу до складу позивача було здійснено за рахунок ПП Терраторгбуд відповідно до товарно-транспортних накладних №ТТ-0000068 від 27.03.2017 року.

Отриманий товар позивачем був оплачений в наступних періодах, що підтверджено банківською випискою по особовим рахункам підприємства (т.с.1 а.с.224-228).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) позивач отримав від ПП Терраторгбуд податкову накладну №39 від 27.03.2017 року на загальну суму 324240,00 грн., в т.ч. ПДВ 54040,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказана податкова накладна відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ у загальному розмірі 54040,00 грн. за податковою накладною, виданою ПП Терраторгбуд , було включено позивачем до складу податкового кредиту за березень 2017 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених вище правочинів ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, більш того, вказане підтверджується самим відповідачем в Акті перевірки.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД продукції та засобів виробництва.

Більш того, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами позивача на придбання товару у ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД та здійсненням ним господарської діяльності.

Так, зокрема, судом встановлено, що ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод є підприємством, основним видом економічної діяльності якого є лиття чавуну, додатковими - лиття сталі, легких та інших кольорових металів та інше.

Як вбачається з пояснень позивача та з матеріалів самої перевірки, проведеної відповідачем ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод придбало товари, які в подальшому використало з метою виконання замовлень - лиття виробів з чавуну, сталі та кольорових металів. Так, позивачем було вироблено значний обсяг продукції за основним напрямком свого виду економічної діяльності, що підтверджено актами прибуткування готової продукції за березень 2017 року, перелік яких додано до позовної заяви (т.с.2 а.с.68-79).

Також, позивачем надано до перевірки акти списання шихтових матеріалів при виробництві лиття із сірого чавуну за березень 2017 року (т.с.2, а.с.29-30), акти списання №СпТ-000020, СпТ-000022, СпТ-000021 від 31.03.2017 року.

Таким чином, придбаний товар, в подальшому використано в господарській діяльності підприємства.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем додатково надано суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 104, 201, 26, 1521.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт використання позивачем придбаної у ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД продукції у власній господарській діяльності, а саме для проведення ремонтних робіт суден.

В той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

При цьому, суд критично ставиться щодо посилань відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок товарів на адресу позивача через те, що частина придбаного позивачем товару має специфічний порядок перевезення (в стальних барабанах або в спеціалізованих контейнерах), який, на думку контролюючого органу, не міг бути дотриманий при перевезенні транспортними засобами, вказаними в товарно-транспортних накладних наданими позивачем. Проте, ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні по справі представники відповідача жодним чином не змогли обґрунтувати чому вантажний автомобіль, вказаний в товарно-транспортних накладних не міг бути обладнаний для перевезення специфічного вантажу у передбачений законом спосіб. Більш того, суд наголошує, що навіть у випадку порушення контрагентами позивача порядку перевезення небезпечних вантажів, це є самостійним порушенням правил перевезення, проте жодним чином не може свідчити про відсутність самого факту перевезення вантажу.

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, як-то документів щодо якості придбаного товару, так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов'язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Висловлена позиція узгоджується з практикою Верховного суду України, зокрема у справі № 804/3420/16.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання, яка з пояснень представників відповідача проведена не була.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію, яка наявна в базах даних відповідача відносно ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД та їх контрагентів.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказана податкова інформація відносно ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД та їх контрагентів не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагентів позивача - ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД та їх контрагентів була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД . Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання спірних договорів, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, "за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань".

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод та підприємствами - ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД , а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів поставок та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Частина 2 статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ПП Терраторгбуд , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Фірма Таврія ЛТД , доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 №0003261422 та №0003251422 є протиправним та підлягають скасуванню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 4913,23 грн. згідно платіжного доручення №1390 від 19.01.2018 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4913,23 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДФС у Херсонській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Херсонській області №0003261422 та №0003251422 від 14.11.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" (код ЄДРПОУ 35469414, адреса: 73000, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4913 (чотири тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 23 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 березня 2018 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.3.3

Дата ухвалення рішення22.03.2018
Оприлюднено03.04.2018

Судовий реєстр по справі —821/129/18

Ухвала від 12.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 02.11.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Постанова від 22.08.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Постанова від 22.08.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 25.06.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 25.06.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 25.06.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 12.06.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 14.05.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Рішення від 22.03.2018

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Ковбій О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні