Рішення

від 26.03.2018 по справі 826/17871/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 березня 2018 року                      № 826/17871/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О.,  за участі секретаря судового засідання Карпенка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче                               об'єднання «Екософт» (далі також – позивач, ТОВ «НВО «Екософт») до                           Офісу великих платників податків  ДФС (далі також - відповідач) про                         визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 06.10.2017 №0006991403. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «НВО «Екософт» не подало звіт про контрольовані операції за 2015 рік. За дане порушення контролюючим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0000151402 до позивача уже застосовано штрафну санкцію в розмірі 365 400,00 грн. Попри це, контролюючим органом знову прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0006991403 про застосування до ТОВ «НВО «Екософт» штрафної (фінансової) санкції у розмірі 322 770,00 грн. за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, на підставі пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Зважаючи на те, що на момент застосування штрафу за неподання звіту за 2015 рік, Податковий кодекс України не містив додаткової відповідальності за неподання такого звіту, позивач вважає, що застосування штрафних санкцій, введених в дію з 01.01.2017, до правовідносин, які виникли у 2016 році є неприпустимим. Окрім того, обґрунтовуючи свою правову позицію позивач керується статтею 58 Конституції України та роз'ясненнями, наведеними у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити. Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову з тих мотивів, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у вересні 2017 року працівниками контролюючого органу встановлено факт несвоєчасної подачі звіту про контрольовані операції за 2015 рік, що є порушенням вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 120.4 статті 120 цього Кодексу. Згідно з доводами відповідача не заслуговує на увагу та обставина, що до позивача за указане порушення податковим органом уже застосовувалася штрафна санкції до позивача, оскільки порушення станом на час проведення вищевказаної перевірки не усунуте, тому податкове повідомлення-рішення про накладення штрафу на позивача є правомірним. Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 року Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку ТОВ «НВО «Екософт», за результатами якої складено акт перевірки від 15.09.2016 №1491/10-08-14-02/31749708, в якому зафіксовано  порушення названим підприємством вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо обов'язку подання в установлений законом термін до центрального органу влади, що реалізує державну податкову і митну політику звіту про контрольовані операції з компанією-нерезидентом DOW EUROPE GMBH за звітний 2015 рік. Згідно з указаним актом у 2016 році останній день строку подання позивачем вищевказаного звіту (30.04.2016) припав на вихідний день, тому відповідно до пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України останнім днем такого строку був день 04.05.2016. На підставі зазначеного акту перевірки Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0000151402 та застосовано штрафні санкції до ТОВ «НВО «Екософт» в розмірі 365 400,00 грн. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №810/4176/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «НВО «Екософт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.09.2016 №0000151402. Листом від 13.09.2017 №13/09/17-07 ТОВ «НВО «Екософт» повідомило Офіс великих платників податків ДФС про оскарження вищевказаних судових рішень в касаційному порядку та відкриття касаційного провадження відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 №К/800/22623/17. Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну  позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВО «Екософт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафних санкцій, результати якої оформлено актом перевірки від 15.09.2017 №3098/28-10-14-03/31749798. Оскільки станом на 14.09.2017 ТОВ «НВО «Екософт» звіт про контрольовані операції за 2015 рік до контролюючого органу не подало, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України. На підставі згаданого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0006991403, яким позивачу визначено суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 322 770,00 грн. Не погоджуючись із таким податковим повідомлення-рішенням, позивач оскаржив його до суду. Відповідно до платіжного доручення від 19.09.2017 №1140 ТОВ «НВО «Екософт» сплатило штраф в розмірі 365 400,00 грн. на виконання податкового повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.09.2016 №0000151402, що відповідачем не заперечувалося. Звіт про контрольовані операції за 2015 рік позивач подав до контролюючого органу  05.10.2017. Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 31.12.2015 та до 31.12.2016): - платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. - форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. При цьому, пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 31.12.2015 та до 31.12.2016) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі: - 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; - 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; - 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення. Тобто на час виникнення спірних правовідносин щодо порушення Товариством строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов'язаних із недотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: - за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; - за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; - за неподання документації, визначеної підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Наведені норми у контексті спірних правовідносин свідчать, що платник податків мав обов'язок подавати щорічний звіт про контрольовані операції у строк до 1 травня року, а у разі неподання такого звіту у зазначений строк мав сплатити застосовані фіскальним органом штрафні санкції протягом у строк 10 календарних днів, які настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. При цьому суд звертає увагу, що Податковий кодекс України, не звільняючи платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції після сплати зазначених штрафних санкцій, не встановлював строк такої подачі. Як свідчать обставин справи, за неподачу у строк до 04.05.2016 звіту про контрольовані операції за 2015 рік до позивача застосовано штраф відповідно до постанови Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.09.2016 №0000151402, сплачений після завершення процедури судового оскарження цього рішення 19.09.2017, тобто позивач поніс відповідальність за неподачу звіту відповідно до норм Податкового кодексу України у редакції, що діяла на момент виявлення такого порушення фіскальним органом в вересні червні 2016 року. З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, яким внесено низку змін до Податкового кодексу України. Так, зокрема згідно з абзацом 1 підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) визначено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4  статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції; 1 відсотка суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі не задекларовані контрольовані операції; - 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення. Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, -тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення. Таким чином, з 01.01.2017 у Податковому кодексу України з'явилась норма – абзаци 6, 7 пункту 120.3 статті 120, - яка встановлює відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу. Тобто, зазначений вид відповідальності, як і склад порушення, з'явився у Податковому кодексі України лише з 01.01.2017, проте був відсутній на момент застосування до позивача штрафних санкцій за неподачу відповідного звіту у вересні 2016 року, що не спростовуються відповідачем. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У свою чергу в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.99 № 1/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що саме з 01.01.2017 у пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України встановлюється нове правило поведінки платника податків, якого на момент порушення позивачем строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та застосування за це штрафних санкцій у вересні  2016 року не існувало, як не існувало і відповідальності за порушення цього правила, суд  дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкції на підставі пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2017). Відтак, доводи відповідача про те, що при встановленні фактів неподання платником податків звіту про контрольовані операції в тому числі 2015 звітний рік та застосування до такого платника до 01.01.2017 штрафу, фіскальний орган, починаючи з 01.01.2017, має право застосовувати штрафні санкції до платника податків, передбачені абзацом 7 пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, суперечать принципу «дії закону у часі», закріпленого у статті 58 Конституції України. Крім того, пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Керуючись статями 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш И В: Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 06.10.2017 №0006991403. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Екософт» (08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Покровська,1ї, код ЄДРПОУ 31749798) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 841,55 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок одна гривня 55 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (Головного управління ДФС (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996). Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені  статтями 295-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу. Суддя                                                                                                О.О. Власенкова