Постанова

від 28.03.2018 по справі 826/11829/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Справа № 826/11829/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Дроботько О.В.,

представників відповідача Норця В.М., Ірхі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року у справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Юніон Трейд Груп

до Офісу великих платників податків

Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Юніон Трейд Груп (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2017 р. №№ 0003164204, 0003144204.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.05.2017 р. № 0003144204 - повністю та № 0003164204 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 956 972,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 989 243,25 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наявність кримінального провадження № 220160000000000276 та зазначаючи, що в даному випадку неможливо підтвердити факт поставок товару до ООО Nibela AZ за місцем призначення, а також що є підстави вважати, що зазначені товари фактично постачалися суб'єктам господарювання, які розташовані в непідконтрольних районах Луганської області, і що одна з податкових накладних не зареєстрована належним чином.

З цих та інших підстав, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін та наголошує на тому, що посадову особу у кримінальному провадженні, на яке посилається апелянт, за клопотанням прокурора звільнено від кримінальної відповідальності рішенням суду, що набрало законної сили, і що операції з вказаним контрагентом та всіма іншими суб'єктами господарювання підтверджуються відповідними первинними документами та вантажно-митними деклараціями, що, окрім іншого, посвідчують й факт імпортування товарів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Юніон Трейд Груп (далі - ТОВ Юніон Трейд Груп ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

14.04.2015 р., 11.05.2015 р. між позивачем і Nibela Limited (Великобританія) було укладено контракти №№ 1404-2015, 1105-2015 за умовами якихо продавець зобов'язується поставити покупцю , а покупець - прийняти і оплатити продавцю товар у відповідності до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Предметом поставок за вказаними контрактами є продукти харчування.

Відповідно до вказаних контрактів поставка товарів здійснюється продавцем на умовах FCA - м. Київ (Інкотермс-2010), про що зазначено у специфікаціях, і в п. 2.5 контракту встановлено, що датою поставки (відгрузки) вважається дата оформлення продавцем транспортної накладної.

При цьому, франко-перевізник (із зазначенням пункту) - FCA (free carrier) - умова таких поставок при перевезенні вантажів будь-яким видом транспорту. Вона передбачає зобов'язання продавця передати товар перевізникові або іншій особі, вказаній покупцем, наприклад, експедитору. Передача товару відбувається в зазначений день або період часу в зазначеному пункті. Якщо покупець не назвав такого пункту, продавець вибирає його сам.

Поставка товарів за вищевказаними контрактами, укладеними між позивачем і Nibela Limited (Великобританія), здійснювалася автомобільним транспортом. Вантажоотримувачем товару є Iran Dairy Industries Commercial CO (P.J.S) (м. Тегеран, Республіка Іран) та ООО Nibela AZ (м. Баку, Республіка Азербайджан).

Відповідно до наявних міжнародно-транспортних накладних (СМR): місце завантаження вантажу (п.4) м. Київ, Україна; розвантаження вантажу (п.3) - Новошахтинськ, Росія, СВХ ООО Южні транспортні лінії (10313130); ООО Nibela AZ , AZ 1025, Азербайджан, с. Забрат, вул. Визирова, 17, Iran Dairy Industries Commercial CO (P.J.S) , Іран, м. Тегеран; відправник (п. 1) ТОВ Юніон Трейд Груп (Україна); одержувач (п.2) ООО Nibela AZ , AZ 1025, Азербайджан, м. Баку, Iran Dairy Industries Commercial CO (P.J.S) , Іран, м. Тегеран; перевізник (п. 16) ТОВ Транспортна компанія СВ-ТРАНС , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ , ФОП ОСОБА_5, ПП Укравтоальян-2005 , ПП МАС-ТРАНС , ПП ОСОБА_5

Експорт за вказаними контрактами спреду, сиру плавленого, тушки курчат бройлерів, масла солодковершкового, молока незбираного згущеного, молока сухого незбираного у порошку, молока сухого знежиреного у порошку, сиру напівтвердого на загальну вартість 103994907,50 грн. здійснювався на підставі вантажно-митних декларацій, про що вказано податковим органом в акті перевірки.

Товарність операцій за контрактами від 14.04.2015 р., 11.05.2015 р. №№ 1404-2015, 1105-2015 підтверджується відповідними рахунками-фактури, видатковими, податковими і товарно-транспортними накладними.

Розрахунки між сторонами проведені в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У період з 10.04.2017 р. по 11.04.2017 р. відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , направлень від 10.04.2017 р. №№ 253, 254, ухвал Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2017 р. у справах №№ 757/9211/17-к, 757/920/17-к, наказу Офісу великих платників податків ДФС від 24.03.2017 р. № 592 було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 36073775) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині документального підтвердження господарських відносин ТОВ ЮНІСОН ТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПОУ 36073755) з ТОВ УКРСПЕЦМЕТ (код ЄДРПОУ 30695140), ПП РЕСУРСІНВЕСТ-1 (код ЄДРПОУ 31606967), ПП ЕНІКОМ (код ЄДРПОУ 25634348), ПП ПОЛІМЕТ (код ЄДРПОУ 32912448), ПП ПРОФІЛЬНІ СИСТЕМИ (код ЄДРПОУ 33297153), ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ (код ЄДРПОУ 32065760), ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СВ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37548225), NIBELA LIMITED , OOO Nibela AZ , IRAN DAIRY INDUSTRIES COMMERCIAL CO. (P.J.S) , ТОВ ГРУППА НОВО за період з 01.01.2014 р. по 01.01.2017 р., за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 19.04.2017 р. № 895/28-10-42-04/36073775.

У зазначеному акті перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ ЮНІСОН ТРЕЙД ГРУП п. 185.1 ст. 185 , пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 22567734,00 грн., до завищення ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок платника у банку на загальну суму 17008375,00 грн., завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Висновки акту перевірки обґрунтовані, зокрема тим, що ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП у період з 01.01.2014 р. по 01.01.2017 р. перебувало у взаємовідносинах з ТОВ УКРСПЕЦМЕТ (код ЄДРПОУ 30695140), ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ (код ЄДРПОУ 32065760), ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СВ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37548225), NIBELA LIMITED , OOO Nibela AZ , IRAN DAIRY INDUSTRIES COMMERCIAL CO. (P.J.S) , ТОВ ГРУППА НОВО , а також, що в періодах, які були предметом перевірки ТОВ ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП застосовувало ставки оподаткування ПДВ: основну ставку у відповідності до п. 194.1 ст. 194, нульову ставку у відповідності до п. 195.1 ст. 195 ПК України.

На підставі акту перевірки від 19.05.2017 р. № 895/28-10-42-04/36073775 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 р.:

1) № 0003144204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 28209668,00 грн., за податковими зобов'язаннями у розмірі 22567734,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5641934,00 грн.;;

2) № 0003164204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 17008375,00 грн., а також визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4252094,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що товарність спірних господарських операцій, зокрема експорт продуктів харчування, підтверджується відповідними первинними документами, вантажно-митними деклараціями у сукупності із експертним висновком та не спростована відповідачем, а також з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 р. № 0003144204 та № 0003164204 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 956 972,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 989 243,25 грн.

Ухвалюючи рішення в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 р. № 0003164204 бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9 051 403,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 2 262 850,75 грн. є правомірним.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Митним кодексом України (далі - МК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У п.п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

У пп. а 195.1.1 п. 195.1 ст. ПК України визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.ст. 82, 83 МК України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари; 2) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту; 3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 4) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування платником податків його зобов'язань з ПДВ є результати реально здійснених господарських операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами.

При цьому, правовою підставою для застосування платником нульової ставки ПДВ є фактичне вивезення товару за межі митної території України та оформлення необхідних документів на підтвердження фактичного виконання експортної операції.

Разом з тим, законодавчо встановленими вимогами щодо експортера є: сплата експортних платежів, дотримання заходів економічної політики, вивезення товарів за межі митної території України та виконання інших вимог, установлених МК України та іншими нормативними актами з питань митної справи.

Водночас, умови поставки та окремі положення зовнішньоекономічних контрактів, у рамках виконання яких здійснюється експорт, не належать до кваліфікуючих ознак експортної операції.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що операції позивача з його контрагентами, а саме ТОВ УКРСПЕЦМЕТ (код ЄДРПОУ 30695140), ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МКЛ (код ЄДРПОУ 32065760), ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СВ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37548225), NIBELA LIMITED , OOO Nibela AZ , IRAN DAIRY INDUSTRIES COMMERCIAL CO. (P.J.S) , ТОВ ГРУППА НОВО , за період з 01.01.2014 р. по 01.01.2017 р., що були предметом перевірки контролюючим органом, підтверджуються відповідними первинними документами.

Також матеріалами справи, зокрема ВМД, підтверджується факт вивезення товарів, які були предметом операцій позивача з Nibela Limited (Великобританія) за межі митної території України.

Крім того, зазначені обставини були визнані й представником самого апелянта в судовому засіданні.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, поставка товарів за зовнішньоекономічними контрактами здійснювалася позивачем за правилами Інкотермс-2010 на умовах FCA - м. Київ, тобто на позивача фактично було покладено обов'язок передати товар перевізникові або іншій особі, вказаній покупцем, і датою поставки (відгрузки), безпосередньо за умовами контрактів, є дата оформлення продавцем транспортної накладної.

Окрім цього, судова колегія також відзначає й те, що обсяги спірних експортних операцій позивача також підтверджені й висновком експертів від 22.05.2017 р. № 7938/7939/17-45, складеним КНДІСЕ Міністерства юстиції України за результатами проведення судово-економічної експертизи /Т.1 а.с.107-129/.

Таким чином, експортувавши товар шляхом передання його відповідним перевізникам за CMR позивач виконав свої договірні зобов'язання, здійснив господарські операції, спрямовані на досягнення економічного ефекту та реалізацію господарської мети, та набув право на застосування податкового режиму, визначеного у пп. 195.1.1 а п. 195.1 ст. 195 ПК України , та формування податкової звітності з урахуванням податкових вигод, передбачених чинним законодавством.

Водночас, посилання апелянта на матеріали кримінального провадження № 220160000000000276, порушеного за ст. 110-2 ч. 4, ст. 258-5 ч. 2, 3 КК України, є необґрунтованими, оскільки предметом розслідування у вказаному провадженні є посягання на територіальну цілісність і недоторканність України та фінансування територизму, а не ухилення від сплати податків, фіктивне підприємництво й тощо, та матеріалами досудового слідства, на які посилається сам же апелянт, не спростовано, а навпаки - підтверджено факт вивезення експортованого позивачем товару за межі митної території України та реальність вчинення ним господарських операцій, щодо яких укладено відповідні контракти.

Більш того, апеляційний суд звертає увагу й на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року у справі № 757/31335/17-к кримінальне провадження за обвинуваченням директора ТОВ Юніон Трейд Груп ОСОБА_6 було закрито, а зазначену особу за клопотанням заступника начальника відділу прокуратури Київської області звільнено від кримінальної відповідальності /Т.10 а.с.42-48/.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі податковий орган посилається на те, що продукти харчування, які експортувалися позивачем, переміщувалися його контрагентами на непідконтрольну територію України, однак, з цього приводу апеляційний суд зазначає, що здійснивши експорт відповідних товарів, позивач виконав свої господарські зобов'язання за контрактами та в розумінні чинного податкового законодавства набув право на врахування їх саме як експортних при формуванні податкової звітності та не може нести відповідальності за податковим законодавством за наступну реалізацію проданих ним товарів його контрагентами, а питання щодо вчинення ним діянь, які містять ознаки кримінальних правопорушень за ст. 110-2 ч. 4, ст. 258-5 ч. 2, 3 КК України, не належить до компетенції податкового органу при нарахуванні податкових зобовязань.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками.

Також податковий орган посилається на наявність недоліків у товарно-транспортних накладних, але колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому, за наявності відповідних первинних документів, про що зазначалося вище, такі доводи апелянта не спростовують товарності спірних операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. по справі № 816/166/15-а, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає безальтернативному врахуванню судами.

Крім того, у постанові від 21.03.2018 р. по справі № 808/2140/13-а Верховний Суд зазначив, що чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортних накладних лише у випадку надання послуг з перевезення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів, окрім вищезазначеного, звертає увагу на те, що у відповідності до акта від 19.04.2017 р. № 895/28-10-42-04/36073775 /Т.1 а.с.46/ всі вищевикладені висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства базуються на матеріалах документальної позапланової невиїзної перевірки, яка, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 КАС України, проводиться в приміщенні контролюючого органу. Тож, у даному випадку, з урахуванням того, на момент її проведення тривало здійснення слідчих дій у ході кримінального провадження, видається не зрозумілим, яким чином податковим органом взагалі було здійснено повне та всебічне дослідження питання щодо правомірності визначення позивачем спірних податкових зобов'язань.

Крім того, колегія суддів також встановила й те, що 03.01.2017 р. Господарським судом Луганської області позивача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а 19.05.2017 р. відповідачем винесено оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення №№ 0003164204, 0003144204.

Однак, в п. 1.3 ст. 1 ПК України закріплено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно з пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання , визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності .

Доводи апелянта про те, що позивачем було включено до податкового кредиту накладні, складені ТОВ Укрспецмет , одна з яких не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, ґрунтуються на припущеннях та не містять навіть розрахункового обґрунтування числового значення податку, включеного позивачем до його податкового кредиту, на підставі саме цієї накладної.

Втім, у відповідності до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, тож у жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Крім того, в акті перевірки від 19.04.2017 р. № 895/28-10-42-04/36073775 /Т.1 а.с.69/ відповідачем взагалі при дослідженні податкового кредиту за податковими накладними, виданими вказаним контрагентом, зазначається про митну декларацію.

Більш того, дослідивши матеріали справи та докази, подані позивачем, колегія суддів звертає увагу на те, що суми ПДВ за операціями з ТОВ Укрспецмет позивачем були віднесені до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 16.05.2014 р. № 38, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних /Т.10 а.с.89-108/, що не спростовано апелянтом, яким наведено лише голослівні доводи, зокрема засновані поверхневому, неповному та необ'єктивному дослідженні податкової звітності позивача та акті перевірки, складеному на підставі припущень і суперечливих тверджень.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів та не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 19.05.2017 р. № 0003144204 та № 0003164204 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 956 972,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 989 243,25 грн.

При цьому, ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року в апелянта додаткові докази у справі, встановлено строк для їх подання до 12.02.2018 р. /Т.10 а.с.29-30/ та призначено справу до судового розгляду на 21.02.2018 р. о 13:00 год. /Т.10 а.с.31/.

Копію зазначеної ухвали було отримано відповідачем 08.02.2018 р. /Т.10 а.с.52/.

Однак, станом на 12.02.2018 р. вимоги суду виконані не були, зазначені витребувані докази суду не надані та причин їх неподання (неможливості подання) завчасно не повідомлені і лише 20.02.2018 р., тобто напередодні судового засідання, відповідачем подано клопотання про відкладення судового розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю подати своєчасно витребувані докази /Т.10 а.с.64-65/.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, поставленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в розгляді справи до 28.02.2018 р.

Проте, жодних доказів, ані витребуваних судом, ані тих, які б підтверджували доводи апеляційної скарги, і після цього відповідачем суду надано не було, а натомість подано лише письмові пояснення /Т. 10 а.с. 81-85, 114-116/, що фактично становлять викопіювання з акту перевірки та містять лише голослівні доводи без жодного документального підтвердження.

Більш того, апеляційний суд відзначає, що копії (фотокопії) документів, які подавалися відповідачем до суду першої інстанції взагалі ніким не завірені, є роздруківками неналежної якості та не відповідають вимогам ст.ст. 73, 74 КАС України /Т.9 а.с.26-221/.

Таким чином, фактично відповідачем взагалі не надано жодних доказів у цій справі, які б відповідали вимогам належності та допустимості і могли б бути враховані судом при прийнятті рішення.

При цьому, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції та інших обставин, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Водночас, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене та переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову частково та вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір в редакції, яка була чинною на момент виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі, закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною собою справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" станом на 01.01.2017 р. було встановлено розмір прожиткового мінімуму 1600,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 49 470 137,00 грн., однак апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, тобто в частині 38 155 883,25 грн.

Отже, з викладених правових норм та наведених обставин цієї справи вбачається, що судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в цій справі складає: 38 155 883,25 x 1,5%=572 338,25 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги - 572 338,25 x 110%=629 572,07 грн. та підлягає стягненню з апелянта на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України шляхом безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 629 572,07 грн. (шістсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні та сім копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 02 квітня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: