Рішення

від 13.06.2007 по справі 15/135пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/135пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.06.07 р.                                                                               Справа № 15/135пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Костянтинвіського казенного науково-виробничого підприємства „Кварцит” м. Костянтинівка (код ЄДРПОУ 25604710)

до відповідача державного підприємства „Техбудскло” м. Костянтинівка (код ЄДРПОУ 31106177)

про визнання договору купівлі-продажу № 3-15/180Б від 12.09.2006 р. дійсним

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко В.С. за довіреністю від 05.01.2007 р.

від відповідача: Максимов І.М. – ліквідатор ДП „Техбудскло”, згідно постанови господарського суду Донецької області від 01.06.2005 р.

          До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства „Кварцит” до державного підприємства „Техбудскло”  про визнання договору купівлі-продажу № 3-15/180Б від 12.09.2006 р. дійсним

Ухвалою суду від 20.04.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/135пд, якою сторони були зобов'язані надати документи, виконати дії.

Відгуком, що надійшов до господарського суду 11.06.2007 року відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представниками сторін було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалася фіксація судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 01.06.2005 року відповідача було визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура.

Позивач на підставі об'яви у газеті „Голос України” № 92 від 23.05.2006 року про продаж активів підприємства-банкрута ДП „Техбудскло” подав заяву на участь у аукціоні, який  відбувся 22.06.2006 року.

Відповідно до протоколів б/н аукціону від 22.06.2006 року, які долучені до матеріалів справи позивач виграв 3 лоти на придбання житлових будинків, що належать відповідачу № 3 площею 18,6 м. кв. за ціною 13500 грн., № 11 площею 60,4 м. кв. за ціною 27959,40 грн., № 2 площею 18,6 м. кв. за ціною 13500 грн. і розташовані за адресою: м. Красний Лиман, с. Щурово, база відпочинку „Ландиш”.

На підставі вищевказаних протоколів між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу  № 3-15/180Б від 12.09.2006 року.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець (за справою відповідач) зобов'язується передати у власність наступні об'єкти нерухомості:

-          житловий будинок № 2 площею 18,6 кв.м., який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, с. Щурові, база відпочинку „Ландиш”;

-          житловий будинок № 3 площею 18,6 кв.м., який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, с. Щурові, база відпочинку „Ландиш”;

-            житловий будинок № 11 площею 60,4 кв.м., який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, с. Щурові, база відпочинку „Ландиш”;

Пунктом 1.2. договору сторони обумовили, що право власності на нерухоме майно переходить до покупця з моменту нотаріальної реєстрації даного договору.

Згідно п. 2.1. договору покупець зобов'язаний внести 54959,40 грн., в тому числі ПДВ за вирахуванням гарантійного взносу, в продовж 5 банківських днів з моменту підписання протоколу аукціону.

На виконання вищевказаного пункту договору позивач платіжними дорученнями № 768 від 03.07.2006 року на суму 26628,00 грн., № 769 від 03.07.2006 року на суму 13000,00 грн., № 770 від 03.07.2006 року на суму 13000,20 грн. оплатив придбане майно.

В подальшому нерухоме майно, обумовлене договором, було передане позивачу відповідно до акту прийому-передачі від 14.09.2006 року, підписаного та скріпленого печатками обох сторін.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 3-15/180Б від 12.09.2006 року, позивач посилається на те, що оскільки сторони в договорі обумовили всі істотні умови і почали його частково виконувати, то він у відповідності зі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України,  може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 2 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відгуком, що надійшов до суду 11.06.2007 року відповідач не заперечував проти визнання  спірного договору дійсним.

У відгуку відповідач зазначає, що після проведення аукціону він два рази звертався до різних нотаріусів, але у зв'язку з тим, що були прострочені витяги БТІ про право власності на спірні об'єкти нерухомості, у здійсненні нотаріальної дії було відмовлено. Відповідач також зазначає, що грошові кошти, отримані з реалізації даного майна, були спрямовані на погашення кредиторської заборгованості  банкрута і їх не вистачило на  оплату послуг щодо отримання нового пакету документів БТІ для посвідчення спірного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 209  Цивільного кодексу України  правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України  договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до  ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не довів ухилення від здійснення нотаріального посвідчення спірного договору відповідачем, як того передбачає ч. 2 ст. 220 ЦК України. Будь-яких письмових доказів про те, що позивач у період з дати укладення договору купівлі-продажу тобто 12.09.2006 року та до дати подачі позову до суду, тобто 17.04.2007 р., вживав заходів направлених на нотаріальне посвідчення договору, а відповідач ухилявся від дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору до суду не представлено. Письмові пояснення відповідача спростовують факт його ухилення від  передбаченого законом нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості. Відсутність коштів у банкрута відноситься до об'єктивних обставин та сприймається судом як поважна причина. При наявності таких причин неможливо робити висновки про ухилення банкрута від нотаріального посвідчення договору.

Оскільки обов'язковою умовою  визнання судом дійсним договору  у відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України, окрім домовленості сторін про істотні умови та повного або часткового виконання договору є ще й факт ухилення від нотаріального посвідчення цього договору однією стороною, а за матеріалами справи не доведено, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення, тим більше що сторони обумовили п. 1.2. спірного договору,  що право власності на нерухоме майно переходить до покупця з моменту нотаріальної реєстрації даного договору, суд дійшов висновку, що неможливо за даних обставин задовольнити вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу № 3-15/180Б від 12.09.2006 року дійсним.

 Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог підлягають віднесенню на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 12.06.2007 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну  частини  рішення. Повний текст рішення підписаний судом 18.06.2007р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                                                                                        

Пом. судді. Дух І.О.

381-91-18