АС-54/177-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2006 р. о 15:30 Справа № АС-54/177-06
вх. № 6364/1-54
Суддя господарського суду Харківської області Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Кириленко М.Ю.
представників сторін :
Представник позивача - Горелкова В.М., головний спеціаліст за довіренністю № 06-130/1056 від 15.05.2006 р.
Представник відповідача - Новак Є.В., довіреність № б/н від 11.07.2006 р.
Прокурор - Балаклицький В.В., посвідчення № 174 від 22.12.2004 р.
по справі за позовом Первомайський міжрайонний прокурор Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особіХарківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до ДП "Дільниця благоустрою-2" Первомайського комунального підприємства "Комунальник", м. Первомайський
про стягнення 9373,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Первомайський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ДП "Дільниця благоустрою-2" Первомайського комунального підприємства "Комунальник" 9373,34 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 2 робочих місця для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштоване 0 інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив по 2 робочим місцям. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму у розмірі 9373,34 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідач через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву ( вх. 19569 від 03.07.2006р.), в якому проти позову заперечує і просить в позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно фінансовому звіту за 2005р. у підприємства відповідача немає прибутку для сплати штрафних санкцій. Підприємство відповідача -суб*єкт малого підприємницва-юридичною особою ( № 18 від 01.01.2005р.), має право сплачувати єдиний податок, а відповідно з Наказом Президента України від 03.07.98р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб*єктів малого підприємницва" відповідач не є платником внесків до Фонду соціального захисту інвалідів.
Позивач (вх. 20962 від 11.07.2006р.) супроводним листом надав лист Первомайського міськрайцентру зайнятості № 1090-03 від 04.04.2006р., де вказано, що підприємством відповідача не надавалась звітність форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2005р.
Прокурор у судовому засіданні 24.07.2006р. звернувся до суду з клопотанням ( вх. 22271 від 24.07.2006р.), в якому уточнив суму стягнення штрафних санкцій та просить стягнути з відповідача штрафні санкції за незаймані робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 8373,34 грн.Представник позивача підтримує заявлене клопотання прокурора.
Відповідач у судовому засіданні 24.07.2006р. надав супроводжувальним листом (№22272 від 24.07.2006р.) копії звітів за формою № 3-ПН за 2005р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до редакції ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. із змінами та доповненнями, діючої у 2005 році, для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 45 осіб, яка вказана в поданій відповідачем державній звітності „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2005 р., відповідач повинен був створити у 2005 р. 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Отже, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.
Відповідач зобов'язаний, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми № 10-ПІ середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2005 р. становила 4186,67 грн.
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно списку працюючих інвалідів –штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 р. у відповідача не працювали інваліди,але відповідач у 2005р. надавав звітність форми 3-ПН до Первомайського Міськрайцентру зайнятості,в яких повідомлял про вакантне 1 робоче місце,категорії- інвалід, тому розмір штрафних санкцій складає 4 186,67 грн. за нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Таким чином відповідачем не в повному обсязі вчинялись заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють працевлаштування інвалідів.
Обов'язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”, постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р., Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, п. 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 р. № 244.
Таким чином відповідач не в повному обзязі виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Посилання відповідача на відсутність у нього прибутку для сплати штрафних санкцій та на те, що суб*єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником штрафні санкції за незаймані робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки стаття 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не ставить у залежність сплату підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до Фонду від наявності у них прибутку. Цим Законом передбачені тільки джерела сплати нарахованих санкцій. До того ж, відповідно п. 6 Наказу Президента України від 03.07.98р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб*єктів малого підприємництва" -суб*єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів ( обов*язкових платежей) як внескі до Фонду України соціального захисту інвалідів. Проте, в даному випадку це не обов*язкові платежи, а штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, які сплачуються в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Відповідач не надав доказів сплати штрафних санкцій.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню частково.
Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства " Дільниця благоустрою -2" Первомайського комунального підприємства " Комунальник" ( Харківська обл. м. Первомайський, вул. Октябрська,1, код 33214532, р/р № 260093013243 в Первомайському відділенні Ощадбанку, МФО 350017) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16. ВДК Дзержинського району м. Харкова, код РВДК 24134567, р/р № 31212230600003 у УДК Харківської області, МФО 851011) штрафні санкції в сумі 4186,67 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі складена 28.07.2006р.
Суддя Хачатрян В.С.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 24.07.2006 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 73119 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Хачатрян В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні