Рішення

від 23.03.2018 по справі 753/256/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/256/18

провадження № 2/753/3291/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"23" березня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарі Горбенко А.О.

за участю сторін не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд-Україна про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд-Україна (далі по тексту - відповідач, ТОВ Мілкіленд-Україна ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 02 вересня 2015 року вона працювала в ДП Мілкіленд-Україна , а з 26 липня 2017 року у порядку переведення з ДП Мілкіленд-Україна працювала на посаді економіста комерційного департаменту в ТОВ Мілкіленд-Україна . 29 вересня 2017 року її було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) за згодою сторін, однак повний розрахунок при звільненні відповідач провів лише 17 листопада 2017 року, а відтак позивач просить стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 вересня 2017 року по 17 листопада 2017 року у розмірі 4 828,83 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

16.02.2018 року було проведено підготовче засідання, ухвалою суду від 16 лютого 2018 року дану справу призначено до розгляду по суті на 23 березня 2018 року та встановлено відповідачу додатковий строк для подання заперечення (пояснення, відзиву, відповіді на відзив) на позов, з наданням доказів якими вони обґрунтовуються.

В судове засідання позивач не з'явилася, однак надала заяву, у якій підтримала позовні вимоги, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, у своїй заяві вказала, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив на позов не надіслав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Оскільки відповідач в судове засідання свого представника не направив, відповідної заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки позивач не заперечувала проти вирішення справи саме таким чином.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 02 вересня 2015 року працювала в ДП Мілкіленд-Україна , а з 26 липня 2017 року у порядку переведення з ДП Мілкіленд-Україна працювала в ТОВ Мілкіленд-Україна на посаді економіста комерційного департаменту.

29 вересня 2017 року її було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

ТОВ Мілкіленд-Україна було нараховано позивачу заробітну плату за вересень 2017 року, проте заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку позивачу були виплачені не в день її звільнення, а лише 17 листопада 2017 року, що підтверджується випискою з банку, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

А згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Водночас, за змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таке ж роз'яснення надав і Пленум Верховного суду України у своїй постанові Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року за №13, зокрема у її п. 20.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 та у наведеній постанові Пленуму Верховного Суду України, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, а отже, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 січня 2014 року у справі №6-144цс14, яка є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214 ЦПК України).

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розд. ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Так, відповідно до виписки з банку заробітна плата позивача за серпень, вересень 2017 року склала 6 292,11 грн. із розрахунку 43 відпрацьованих днів. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, розрахована у відповідності до Порядку, становить 146,33 грн., а враховуючи, що час затримки розрахунку з нею після її звільнення склав 33 дні, суд дійшов висновку, що позивачу слід виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який складає 4 828,83 грн.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 237-1 КЗпП визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пунктів 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає дана позовна вимога підлягає задоволенню, зокрема у розмірі 2 000 грн.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору згідно Закону України Про судовий збір .

Зважаючи на викладене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в порядку ч.6 ст. 141 ЦПК України. Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року за №13 та керуючись стст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю, стст. 23, 1167 Цивільного кодексу України та стст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 265, 280, 285, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд-Україна (м. Київ, вул. Борисільська, 9, код ЄДРПОУ 35378893) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 828 грн. 83 коп. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд-Україна (м. Київ, вул. Борисільська, 9, код ЄДРПОУ 35378893)на користь держави судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.(704,80 грн. за майнову вимогу +704,80 грн. за немайнову вимогу).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

СУДДЯ МИЦИК Ю.С.