Постанова

від 21.03.2018 по справі 0907/2-293/2011

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 0907/2-293/2011

провадження № 61-5703св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства УкрСиббанк на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2016 року у складі судді Польської М. В. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2016 року у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Ясеновенко Л.В., Горейко М. Д., Бойчука І. В.,

встановив:

У липні 2009 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 1 513 999 грн 16 коп., посилаючись на те, що 05 вересня 2007 року між акціонерним комерційно-інноваційним банком УкрСиббанк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство УкрСиббанк , та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у сумі 180 000 доларів США зі сплатою 11,3 % та терміном повернення до 04 вересня 2037 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 05 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки житлового будинку та двох земельних ділянок на АДРЕСА_1 у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради, а також між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань за кредитним договором.

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 09309000, укладений 05 вересня 2007 року між нею та акціонерним комерційно-інноваційним банком УкрСиббанк ;

- визнати недійсним договір іпотеки, укладений 05 вересня 2007 року між нею та акціонерним комерційно-інноваційним банком УкрСиббанк , що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О. В. й зареєстрований у реєстрі за № Д-777;

- припинити іпотеку на нерухоме майно: домоволодіння № 1а та земельні ділянки площею 0,0180 га та 0,0282 га, цільове призначення яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані на вулиці Надрічній у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради;

- виключити (вилучити) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний номер 5606294, внесений на підставі договору іпотеки від 05 вересня 2007 року, про заборону відчуження домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради;

- виключити (вилучити) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний номер 5606377, внесений на підставі договору іпотеки від 05 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ДорошенкоО. В., про заборону відчуження земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на вулиці Надрічній у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради;

- виключити (вилучити) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, запис за реєстраційним номером 5606513, внесений на підставі договору іпотеки від 05 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.B., про заборону відчуження земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на вулиці Надрічній у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради;

- виключити (вилучити) з Державного реєстру іпотек запис про реєстрацію договору іпотеки, зареєстрованого 05 вересня 2007року № Д-777, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О. В., об'єкт обтяження - домоволодіння на АДРЕСА_1 у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради та земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані на вулиці Надрічній у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради.

Посилалася на те, що такий договір вона не підписувала та не укладала, кредитних коштів за ним не отримувала, а також не здійснювала його погашення.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства УкрСиббанк відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007 року, укладений між акціонерним комерційно-інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_3

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та відмови у застосуванні наслідків недійсності правочину, накладення арешту скасовано та ухвалено нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано договір про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007 року, укладений між акціонерним комерційно-інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_3, нікчемним.

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства УкрСиббанк 170 000 доларів США, що еквівалентно 1 938 000 грн.

Накладено арешт на домоволодіння на АДРЕСА_1 у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради, земельну ділянку площею 0,0180 га та земельну ділянку площею 0,0282 га, що знаходяться за вищезазначеною адресою.

У решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26 травня 2016 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк уточнило позовні вимоги та просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 борг за договором про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007 року у розмірі 196 951,37 доларів США та 15 140 грн 15 коп. штрафних санкцій.

При новому розгляді справи рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2016 року первинний позов ПАТ Укрсиббанк та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007 року, укладений між акціонерним комерційно-інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_3

Застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства УкрСиббанк 180 000 доларів США.

Припинено іпотеку за договором іпотеки від 05 вересня 2007 року на домоволодіння, земельні ділянки площею 0,0180 га та 0,0282 га на АДРЕСА_1 у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору кредиту та застосував наслідки його недійсності з огляду на те, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 04 червня 2015 року остання правочин не підписувала.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Зокрема, суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 кредитний договір не підписувала, проте підписала заяву про надання іпотечного кредиту від 23 серпня 2007 року та заяву на видачу готівки від 05 вересня 2007 року, а оскільки на квитанціях про погашення боргу за кредитними зобов'язаннями підпис ОСОБА_3 не належить, отже погашення платежів остання також не здійснювала.

28 жовтня 2016 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині застосування наслідків недійсності правочину і стягнення з неї 180 тис. доларів США та накладення арешту на предмет іпотеки, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору іпотеки та виключення (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження домоволодіння та земельних ділянок, справу в цій частині направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі вказує, що суди правильно визнали недійсним кредитний договір, проте, застосовуючи наслідки його недійсності, дійшли помилкового висновку про стягнення з неї отриманих за недійсним договором коштів.

31 жовтня 2016 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення первинного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення неналежності підпису ОСОБА_3 на кредитному договорі, у системному зв'язку з іншими письмовими доказами у справі не свідчить про відсутність волевиявлення на укладення кредитного договору. Наявність зафіксованих та погоджених між сторонами умов в інших документах, які містять підпис ОСОБА_3, навпаки свідчить про наявність волевиявлення та існування між сторонами зобов'язальних відносин щодо повернення кредитних коштів у розмірі 180 тис. доларів США.

Крім того, посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема статей 207, 261, 267, 628 ЦК України, та порушення норм процесуального права, а саме: статей 57, 60, 61 ЦПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року справу № 0907/2-293/2011 призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу № 0907/2-293/2011 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга публічного акціонерного товариства УкрСиббанк підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 - відхиленню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не повністю відповідають.

Судами встановлено, що 05 вересня 2007 року між акціонерним комерційно-інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредитні кошти у сумі 180 000 доларів США зі сплатою 11,3 % річних та терміном повернення до 04 вересня 2037 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05 вересня 2007 року ОСОБА_3 передала в іпотеку банку житловий будинок та дві земельні ділянки на АДРЕСА_1 у селі Микитинці Івано-Франківської міської ради. Крім того, у цей же день між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань за кредитним договором.

Звертаючись до суду з позовом, публічне акціонерне товариство УкрСиббанк посилалось на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, у зв'язку з чим просило стягнути з неї та поручителя заборгованість за ним.

Заперечуючи проти позову публічного акціонерного товариства УкрСиббанк та звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_3 зазначала, що кредитний договір вона не підписувала та не укладала, коштів за ним не отримувала, а також не здійснювала його погашення.

Визнаючи вказаний договір недійсним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач за зустрічним позовом його не підписувала, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 04 червня 2015 року. При цьому, суд зазначив, що з ухваленням рішення про визнання недійсним кредитного договору припиняються також договір іпотеки та договір поруки.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що за договорами купівлі-продажу від 05 вересня 2007 року, ОСОБА_3 придбала у продавця Івасюк Т. В. домоволодіння № 1а на вулиці Надрічній у селі Микитинці Івано-Франківської міської радизагальною площею 180 кв. м, вартістю 269 870 грн, земельну ділянку площею 0,0180 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в вартістю 9 522 грн та земельну ділянку площею 0,0359 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 14 917 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції проаналізував у сукупності всі правочини, укладені в один день 05 вересня 2007 року, а саме: договір про надання споживчого кредиту, договір іпотеки та договори купівлі-продажу домоволодіння з земельними ділянками.

Зокрема, суд дійшов висновку про те, що розрахунок між сторонами договорів був проведений, покупець набула у власність три об'єкта нерухомості, розрахувавшись за їх придбання за ціною, встановленою сторонами договору, за кредитні кошти. Зазначені договори купівлі-продажу дозволили власнику майна в подальшому укласти договір іпотеки вказаного майна за зобов'язаннями позичальника, тобто її ж, по укладеному кредитному договору.

Під час розгляду справи ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 березня 2015 року була призначена почеркознавча експертиза

Згідно з висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 червня 2015 року підписи від імені ОСОБА_3 у заяві про надання іпотечного кредиту від 23 серпня 2007 б/н, заяві на видачу готівки від 05 вересня 2007 року № 51, виконано самою ОСОБА_3, а підписи від імені ОСОБА_3 у договорі про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007року № 11209309000, додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007 року, додатковій угоді № 1 до договору, в заявах про переказ готівки від 23 жовтня 2007 року, від 20 листопада 2007 року, від 19 грудня 2007 року, від 25 лютого 2008 року, від 31 березня 2008 року, від 25 квітня 2008 року, від 10 липня 2008 року, від 24 липня 2008 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Щодо двох заяв про переказ готівки від 22 січня 2008 року та від 10 липня 2008 року, то експертизою не вдалось встановити належність чи неналежність підпису ОСОБА_3

Поклавши в основу рішення лише висновок експерта, яким встановлено, що ОСОБА_3 кредитний договір із змінами не підписувала, проте підписала заяву про надання іпотечного кредиту від 23 серпня 2007 року та заяву на видачу готівки від 05 вересня 2007 року № 51, суд послався на відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору кредиту та зазначив, що інших доказів на спростування висновку експертизи матеріали справи не містять.

При цьому, суд не врахував, що відповідно до статей 57, 58 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд залишив поза увагою той факт, що висновок експерта є одним із доказів та має оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами відповідно до частини п'ятої статті 147, частини третьої статті 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, згідно з якою суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Водночас встановлено, що договір іпотеки від 05 вересня 2007 року, у якому визначено умови кредитування (пункт 1.2), підписано ОСОБА_3 та представником публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , передумовою укладення кредитного договору була подана ОСОБА_3 23 серпня 2007 року заява про отримання кредиту, факт отримання коштів позичальником підтверджується заявою про видачу готівки від 05 вересня 2007 року.

Визнаючи кредитний договір недійсним, суд не звернув увагу й на те, що відповідно до пункту 1.4 кредит надається позичальнику на купівлю вищезазначеної нерухомості з земельними ділянками. Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_3 у цей же день використала їх саме на придбання домоволодіння № 1а та земельних ділянок на вулиці Надрічній у селі МикитинціІвано-Франківської міської ради.

Таким чином, встановлення неналежності підпису ОСОБА_3 на кредитному договору у системному зв'язку з іншими письмовими доказами у справі не свідчить про відсутність волевиявлення на укладення кредитного договору. Наявність зафіксованих та погоджених між сторонами умов в інших документах, які містять підпис ОСОБА_3, навпаки свідчить про наявність волевиявлення та існування між сторонами зобов'язальних відносин щодо повернення кредитних коштів у розмірі 180 000 доларів США.

За таких обставин, ураховуючи положення пункту 3 частини третьої статті 409 ЦПК України, частини першої статті 412 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про скасування рішення судів попередніх інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 з ухваленням нової постанови в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Водночас, вирішуючи спір в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема не зробив ніяких висновків щодо наявності боргу за укладеним між сторонами кредитним договором та його розміру, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

За таких обставин, судове рішення апеляційного суду в частині первинного позову публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства УкрСиббанк задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2016 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2016 року в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, припинення іпотеки, виключення (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження домоволодіння та земельних ділянок скасувати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, припинення іпотеки, виключення (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження домоволодіння та земельних ділянок, виключення (вилучення) з Державного реєстру іпотек запису про реєстрацію договору іпотеки відмовити.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2016 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат