Постанова

від 30.01.2012 по справі 2а-11767/11/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2012 року Справа № 2а-11767/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р,С.,

за участю

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 27.12.2011 б/н),

ОСОБА_2, (довіреність від 27.12.2011 б/н),

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 03.01.2011 №3),

ОСОБА_4 (довіреність від 13.01.2012 №7),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року №0000322342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175030,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 01,00 грн., а також від 27 липня 2011 року №0000342342 про зменшення суми від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 59763,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 01,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 серпня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія , отримані оскаржувані повідомлення-рішення, які прийняті на підставі акту ДПІ в м. Свердловську Луганської області від 05 липня 2011 року № 500/23/32727602 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Східна вугільна компанія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року .

Актом перевірки від 05 липня 2011 року № 500/23/32727602 встановлено порушення п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97 -ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 175030,00 грн. в тому числі: ІV квартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., ІІ квартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., ІІІ квартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., Іквартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., І квартал 2011 року у сумі 35006,00 грн., а також п. 198.3, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 59762,50 грн., у т.ч.: березень 2011 року.

Щодо порушень п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2. ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97 - ВР зі змінами та доповненнями позивачем зазначено, що ТОВ Східна вугільна компанія здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту товариства та вимог діючого законодавства України, в тому числі і податкового законодавства. Згідно Статуту товариства, одним із основних видів діяльності є видобування та збагачення кам'яного вугілля, КВЕД 10.10.1.

У 2007 році на підставі договору від 11 червня 2007 року № 1/13-07, укладеного між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ Східна вугільна компанія , був отриманий спеціальний дозвіл на користування надрами. У 2008 році була укладена Угода про умови користування надрами від 17 липня 2008 року між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ СВК та отримано акт про надання гірничого відводу від 15 грудня 2008 року. Також у 2009 році був укладений Договір оренди державного майна від 27 травня 2009 року № 003207/09, після чого почалась активна робота по реалізації інвестиційного проекту створення шахти та видобутку запасів вугілля.

Спеціальний дозвіл на користування надрами є нематеріальним активом згідно з п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 Нематеріальні активи , затвердженим наказом Мінфіну України від 18 жовтня 1999 року № 242 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 750/4043, зі змінами та доповненнями). В бухгалтерському обліку підприємства цей нематеріальний актив був введений в експлуатацію з моменту підписання договору оренди цілісного майнового комплексу на підставі наказу директора ТОВ СВК від 02 червня 2009 року №14 Про введення в експлуатацію об'єкта нематеріальних активів , та акту введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 02 червня 2009 року №001 та саме з цього моменту почалося нарахування бухгалтерської амортизації.

Податковий облік витрат на придбання нематеріальних активів пов'язаний із бухгалтерським обліком. Відповідно до п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожен окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з п.п. 8.3.3 п. 8.3 цієї статті протягом терміну, що визначається платником податку самостійно, виходячи із терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Таким чином позивач зазначає, що ОСОБА_5 України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) визначає нематеріальний актив як об'єкт інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Тобто коли підприємством було відображено витрати на придбання нематеріального активу в бухгалтерському обліку, то і в податковому обліку ці витрати повинні бути відображені так само. Водночас якщо врахувати, що ОСОБА_5 України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) встановлює межу в корисному використанні нематеріального активу протягом 10 років, то розміри бухгалтерського зносу і податкової амортизації збігатимуться.

Стосовно доводів відповідача щодо порушення ТОВ Східна вугільна компанія п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України позивачем зазначено, що ТОВ Східна вугільна компанія у березні 2011 року укладені договори поставки товарно-матеріальних цінностей, а саме: договір постачання від 15 травня 2011 року №44 з ТОВ Вісан , договір постачання від 15 травня 2011 року №45 з ТОВ ВКФ Дельта , договір постачання від 29 травня 2011 року №54 з ТОВ Селидовбудінвест . Всі зазначені контрагенти зареєстровані у відповідності до діючого законодавства.

Висновки що містяться в акті перевірки, щодо визнання зазначених договорів укладених ТОВ Східна вугільна компанія з контрагентами-постачальниками, що суперечать інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними, - є припущеннями фахівців відповідача, які суперечать чинному законодавству України та зроблені з перевищенням повноважень.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду (який набрав законної сили), постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9).

Зміст вищенаведених договорів укладених ТОВ Східна вугільна компанія , не є таким, що порушує публічний порядок, обумовлений характером діяльності сторін, тому що їх укладено з метою отримання прибутку від цієї діяльності, що не суперечить інтересам держави та суспільства.

Висновки відповідача стосовно того, що правочини, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, а отже є нікчемним, - є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на викладене наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи позовної заяви, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову в яких послався на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Східна вугільна компанія п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2. ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 175030,00 грн.

Згідно п.2.1 Договору № 1/13-07 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами поле шахти ім. Володарського (поле з/ш Взлодарського, Володарський рудник, ділянка Володарська Глибока (пласти h11+h11b, H10b+h8n, h8+h8n), вартість спеціального дозволу становить 2475200 грн. (без ПДВ).

Вартість ТОВ Східна вугільна компанія було віднесено до складу нематеріальних активів та згідно даних податкового обліку за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року було нараховано амортизаційні відрахування на загальну суму 175030,00 грн.

Згідно зазначеного дозволу, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища реєстраційний від 19 липня 2007 року №4305, вид користування надрами визначений як видобування, об'єкт надрокористування - поле шахти ім. В. Володарського (вугільні пласти h11+h11b, H10b+h8n, h8+h8n), корисні копалини: антрацит, площа об'єкта території: 52,42км?, ступінь освоєння - не розробляється, мета надрокористування: видобування антрациту, термін дії спеціального дозволу - 20 років.

Відповідно до абз.5 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 Нематеріальні активи , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року №750/4043 (далі - Положення) нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використанні протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Підпунктом 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Відповідно п.25 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242 нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Перевіркою встановлено відсутність на підприємстві спеціалістів та фахівців, результатом праці яких стала б продукція гірничої промисловості. Відповідно до наданих на перевірку документів, а саме відомості нарахування заробітної плати, накази по кадрам та інше на підприємстві рахуються працівники обслуговуючих спеціальностей (електрослюсарі, зварювальник, машиністи, тощо). Також встановлено відсутність на підприємстві гірничошахтного устаткування, яке призначене для видобування вугілля та результатом діяльності якого стала б продукція гірничої промисловості.

Перевіркою головних книг, матеріальних звітів, оборотних відомостей встановлено відсутність оприбуткування в 2010 році та 1 кварталі 2011 року результатів виробничого процесу (готової продукції чи залишків незавершеного виробництва). Таким чином, в ході перевірки встановлено, що процес видобування вугілля на підприємстві ТОВ Східна вугільна компанія не здійснюється.

Відповідно до даних обліку, в перевіреному періоді, а саме в 2010 році та 1 кварталі 2011 року ТОВ Східна вугільна компанія виконує умови договору оренди державного майна від 27 травня 2009 року №003207/09 по обслуговуванню, ремонту орендованого майна та забезпечує контроль допустимого рівня води та відкачку її надлишку.

ТОВ Східна вугільна компанія та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України уклали угоду від 17 липня 2008 року про умови користування надрами з метою видобування вугілля кам'яного на полі шахти ім. Володарського (поле з/ш ім. Володарського, ділянка Володарський рудник, ділянка Володарська Глибока), яка є невід'ємною частиною спецдозволу від 19 липня 2007 року №4305. Згідно Додатку № 2 до угоди від 17 липня 2008 року Програма робіт ТОВ СВК з метою видобування кам'яного вугілля на полі шахти ім. Володарського заплановано на липень 2011 року.

Таким чином, вартість дозволу на користування надрами не підлягає амортизації за правилами, встановленими пп. 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Щодо незгоди платника податків з сумою завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та сумою штрафних фінансових санкцій визначених в податковому повідомленні - рішенні від 27 липня 2011 року №0000342342 відповідачем зазначено, що за результатами проведеної перевірки було встановлено відсутність реального характеру операцій між ТОВ Східна вугільна компанія з ТОВ ПКФ Дельта , ТОВ Вісан та ТОВ Селідовбудінвест з огляду на неможливість здійснення зазначеними контрагентами позивача зазначених в акті перевірки від 05 липня 2011 року № 500/23/32727602 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Східна вугільна компанія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Крім того, до перевірки не надані товарно-транспортні накладні та сертифікати якості на придбані товарно-матеріальні цінності.

З огляду на викладене, відповідач вважає встановленими порушення п.198.3, 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Східна вугільна компанія завищено податковий кредит на 59762,50 грн. - суму витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що не підтверджені відповідними первинними документами.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що ТОВ Вісан , ТОВ ПКФ Дельта та ТОВ Селідовбудінвест не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія (ідентифікаційний код 32727602) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 12 листопада 2003 року за № 12661050001002691 (т.1 а.с. 11).

На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія перебуває у державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 06 липня 2011 року № 189 (т.1 а.с.13).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 327276012137, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 березня 2009 року № 100207791 (т.1 а.с.14).

На підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 02 червня 2011 року №311 проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія (код за ЄДРПОУ 32727602) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 05 липня 2011 року №500/23/32727602 (т.1 а.с. 19-100).

Згідно висновків акта від 05 липня 2011 року №500/23/32727602 перевіркою встановлено порушення п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 175030,00 грн. в тому числі: І квартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., ІІ квартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., ІІІ квартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., ІV квартал 2010 року у сумі 35006,00 грн., І квартал 2011 року у сумі 35006,00 грн., а також п. 198.3, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 59762,50 грн., у т.ч.: березень 2011 року.

Висновок про заниження товариства з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 59762,50 грн. вмотивований тим, що контрагенти позивача - ТОВ ПКФ Дельта (код ЄДРПОУ 37287667), ТОВ Вісан (код ЄДРПОУ 32742814) та ТОВ Селідовбудінвест (код ЄДРПОУ 34399870) відсутні за місцезнаходженням, а також у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, згідно частин 1 та 5 статі 203, частин 1 та 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, з урахування чого угоди між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ ПКФ Дельта (код ЄДРПОУ 37287667), ТОВ Вісан (код ЄДРПОУ 32742814) та ТОВ Селідовбудінвест (код ЄДРПОУ 34399870) мають ознаки нікчемності.

На підставі акта про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року від 05 липня 2011 року №500/23/32727602 державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 58.1 статті 58 та абз. 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2011 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59764,00 грн. з яких сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 59763,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 01,00 грн. (т.1 а.с.103).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 липня 2011 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59764,00 грн. з яких сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 59763,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 01,00 грн., підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 29 березня 2011 року між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ Селідовбудінвест укладено договір поставки №54 (т.1 а.с. 109-111).

На виконання умов зазначеного договору та відповідно до специфікації до нього (т.1 а.с. 112), ТОВ Селідовбудінвест поставило ТОВ Східна вугільна компанія товар на загальну суму 170947,98 грн. у тому числі податок на додану вартість 28495,83 грн., що підтверджується накладною від 31 березня 2011 року №36, прибутковим ордером №80 від 31 березня 2011 року та податковою накладною від 31 березня 2011 року №0000036 на суму 170974,98 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 28495,83 грн. (т.1 а.с. 112-115).

15 березня 2011 року між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ ПКФ Дельта було укладено договір поставки №45 (т.1 а.с. 139-141).

На виконання умов зазначеного договору та відповідно до специфікації до нього (т.1 а.с. 141), ТОВ ВКФ Дельта поставило ТОВ Східна вугільна компанія товар на загальну суму 95000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 15833,33 грн., що підтверджується прибутковим ордером від 18 березня 2011 року №57, видатковою накладною від 18 березня 2011 року №285 та податковою накладною від 18 березня 2011 року №391 на суму 95000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 15833,33 грн. (т.1 а.с. 142-145).

15 березня 2011 року між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ Вісан було укладено договір поставки №44 (т.1 150-152).

На виконання умов зазначеного договору та відповідно до специфікації до нього (т.1 а.с. 153), ТОВ Вісан поставило ТОВ Східна вугільна компанія товар на загальну суму 92600,00 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 15433,33 грн., що підтверджується прибутковим ордером №56, видатковою накладною від 18 березня 2011 року №86 та податковою накладною від 18 березня 2011 року №86 на суму 67000,00 грн. у тому числі 11166,67 грн., а також прибутковим ордером від 21 березня 2011 року №58, видатковою накладною від 21 березня 2011 року №97 та податковою накладною від 21 березня 2011 року №97 на суму 25600,00 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 4266,67 грн. (т.1 а.с. 154-159).

Розрахунки між підприємствами підтверджуються платіжним дорученням від 29 березня 2011 року №431 на загальну суму 170974,98 грн. з яких податок на додану вартість складає 28495,83 грн., платіжним дорученням від 21 березня 2011 року №350 на загальну суму 92600,00 грн. з яких податок на додану вартість складає 15433,33 грн. та платіжним дорученням від 24 березня 2011 року №402 на загальну суму 95000,00 грн. з яких податок на додану вартість складає 15833,33 грн. (т.2 а.с. 124-126)

Податкові накладні від 31 березня 2011 року №0000036 на суму 170974,98 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 28495,83 грн., від 18 березня 2011 року №391 на суму 95000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 15833,33 грн., від 18 березня 2011 року №86 та податковою накладною від 18 березня 2011 року №86 на суму 67000,00 грн. у тому числі 11166,67 грн. та від 21 березня 2011 року №97 на суму 25600,00 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 4266,67 грн. включені товариством з обмеженою відповідальністю Східна вугільна комапнія до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року (т.1 а.с. 177-183).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року до складу податкового кредиту березня 2011 року згідно додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів товариством з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія включено податок на додану вартість в сумі 59763,00 грн. по господарським операціям із ТОВ Вісан , ТОВ ВКФ Дельта та ТОВ Селідовбудінвест (т.1 а.с. 173-176).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у березні 2011 року по господарським операціям із ТОВ Вісан , ТОВ ВКФ Дельта та ТОВ Селідовбудінвест сформований з дотриманням вимог статті 198 Податкового кодексу України.

Товарність господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія із ТОВ Вісан , ТОВ ВКФ Дельта та ТОВ Селідовбудінвест знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, товарність операцій за договорами між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ Селідовбудінвест від 29 березня 2011 року №54, між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ ПКФ Дельта від 15 березня 2011 року №45, між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ Вісан від 15 березня 2011 року №44 підтверджується подальшим використанням отриманої за цими договорами продукції у власній господарській діяльності (т.2 а.с. 28-49).

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товарів за договорами поставки між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ Селідовбудінвест від 29 березня 2011 року №54, ТОВ ПКФ Дельта від 15 березня 2011 року №45 та ТОВ Вісан від 15 березня 2011 року №44 та сертифікатів якості на придбану продукцію суд не бере до уваги, оскільки наявність або відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, не впливає на податковий кредит, порядок формування якого визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами договорів, укладених між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ Селідовбудінвест від 29 березня 2011 року №54, ТОВ ПКФ Дельта від 15 березня 2011 року №45 та ТОВ Вісан від 15 березня 2011 року №44, передача продукції здійснюється транспортом продавця. Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обов'язок поставки товару на склад покупця, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару.

Крім того, позивачем у судовому засіданні на підтвердження транспортування придбаної продукції надані договори на перевезення, товарно-транспортні накладні та дорожні листи, виписані на контрагентів позивача на яких за умовами договорів було покладено обов'язок щодо доставки товарів відповідно до специфікацій (т.1 а.с. 116, 146-149, 160-165).

Доводи податкового органу про відсутність у позивача сертифікатів якості на продукцію, придбану за договором між ТОВ Східна вугільна компанія та ТОВ Селідовбудінвест від 29 березня 2011 року №54 спростовуються паспортами на придбану продукцію та сертифікатами якості, які є невід'ємною частиною зазначених паспортів (т.1 а.с. 117-138).

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що контрагенти позивача - ТОВ Вісан , ТОВ ВКФ Дельта та ТОВ Селідовбудінвест не знаходяться за юридичною адресою та не виконують своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, суд відхиляє через те, що порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Крім того, зазначені висновки спростовуються довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження ТОВ Вісан , ТОВ ВКФ Дельта (на час вчинення господарських операцій) та ТОВ Селідовбудінвест (т.2 а.с. 61-71).

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем договору з приватним акціонерним товариством Східна вугільна компанія безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ Вісан , ТОВ ВКФ Дельта та ТОВ Селідовбудінвест не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий ОСОБА_5 України № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України , який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави .

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюваність самих договорів та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит у березні 2011 року, а у податкового органу відсутні підстави для зменшення товариству з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 59764,00 грн., у тому числі 59763,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2011 року №0000322342 про зменшення суми об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175030,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 01,00 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Східна вугільна компанія був отриманий спеціальний дозвіл на користування надрами від 19 липня 2007 року №4305, вид користування надрами визначений як видобування, об'єкт надрокористування - поле шахти ім. В. Володарського (вугільні пласти h11+h11b, H10b+h8n, h8+h8n), корисні копалини: антрацит, площа об'єкта території: 52,42 км?, ступінь освоєння - не розробляється, мета надрокористування: видобування антрациту, термін дії спеціального дозволу - 20 років (т.2 а.с.24).

17 липня 2008 року між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ Східна вугільна компанія була укладена угода про умови користування надрами з метою видобування вугілля кам'яного на полі шахти ім. В. Володарського, ділянка Володарський рудник, ділянка Володарська Глибока (вугільні пласти h11+h11b, h10b, h8n, h8+h8b), яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами від 19 липня 2007 року №4305, позивачем отримано акт гірничого відводу від 15 грудня 2008 року №1514 (т.2 а.с. 4-16; 22-23).

27 травня 2009 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ Східна вугільна компанія було укладено договір оренди державного майна №003207/09 на оренду цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Водовідливний комплекс шахти ім. Володарського державного підприємства Укршахтгідрозахист , що розташований за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, смт. Володарськ.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору, вказане у пункті 1.1 майно, орендодавець передає орендарю з метою реалізації інвестиційного проекту створення шахти та видобутку вугілля (т.2 а.с. 17-21).

Наказом ТОВ Східна вугільна компанія від 02 червня 2009 року №14 спеціальний дозвіл на користування надрами від 19 липня 2007 року №4305 введено в експлуатацію, про що складено акт введення в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 02 червня 2009 року №001 (т.2 а.с. 25; 26-27).

На час виникнення спірних правовідносин питання щодо оподаткування прибутку підприємств регулювались Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств .

Згідно п. 1.2 ст.1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Суд зазначає, що при визначенні нематеріальних активів з метою оподаткування податком на прибуток, перш за все, необхідно користуватися визначенням, наведеним в п.1.2 ст.1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств . Визначення нематеріального активу вказаним Законом дається через об'єкт інтелектуальної, промислової чи іншої власності, або інші аналогічні права.

Відповідно до вказаного Закону нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Валові витрати (п.5.1. п.5.2. ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств ) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.2 цієї статті до валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 пункту 7.9 статті 7 цього Закону.

Згідно ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Для амортизації нематеріальних активів (п.п.8.3.9 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств ) застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з п.п. 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. У податковому обліку згідно із Законом України Про податок на прибуток амортизація починає нараховуватися з кварталу, наступного за кварталом, у якому цей нематеріальний актив було оприбутковано на баланс, а закінчується у кварталі, наступному за кварталом списання з балансу такого нематеріального активу.

Наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку Нематеріальні активи яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Згідно п.10 та 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 8 Нематеріальні активи визначено, що придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 19 липня 2007 року реєстраційний №3405, є нематеріальним активом, на який у відповідності зі ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств нараховуються амортизаційні відрахування. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно з пунктом 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Суд зазначає, що предметом спору за позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2011 року №0000322342 про зменшення суми об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175030,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 01,00 грн. є питання щодо початку перебігу строку на нарахування амортизаційних відрахувань на нематеріальний актив - спеціальний дозвіл на користування надрами від 19 липня 2007 року, реєстраційний №3405.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій є ОСОБА_5 України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV.

Відповідно до ч.1 ОСОБА_5 Закону України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

ОСОБА_5 роботи - комплекс робіт з проведення, кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірничих порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Статтею 2 ОСОБА_5 Закону України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV встановлено, що дія цього Закону поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об'єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.

Відповідно до ст. 5 ОСОБА_5 Закону України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV суб'єктами гірничих відносин є юридичні та фізичні особи України, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здійснюють геологічне вивчення родовищ корисних копалин, проектування, будівництво (реконструкцію), експлуатацію, ліквідацію аварій та ліквідацію або консервацію підприємств з видобутку та переробки корисних копалин, а також проводять гірничі роботи.

Згідно зі ст. 24 ОСОБА_5 Закону України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт, серед іншого, повинно мати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Стаття 19 ОСОБА_5 Закону України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV передбачає, що гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який видається згідно з законодавством.

Проведення гірничих робіт здійснюється відповідно до проектів і паспортів, розроблених і затверджених згідно з правилами безпеки, правилами технічної експлуатації, єдиними правилами безпеки при підривних роботах. Проекти та паспорти повинні мати розділ Протиаварійний захист .

При вирішенні спірного питання суд виходить з того, що отримання спеціального дозволу на користування надрами є першим етапом у реалізації інвестиційної програми по видобутку корисних копалин, без отримання якого неможливо укладення угоди про умови користування надрами з метою видобування кам'яного вугілля та укладення договору оренди державного майна з метою реалізації інвестиційного проекту по створенню шахти та видобутку вугілля.

Видобуток вугілля є комплексом послідовних, взаємопов'язаних робіт, які складаються з геологічної розвідки, видобутку корисних копалин та будівництва підземних споруд. Зазначені роботи поділяються на основні та допоміжні, де основними роботами є руйнація, відвантаження породи у транспорті засоби, зведення постійної крепі. Допоміжними роботами є монтаж прохідницького обладнання, шахтної вентиляції, транспорту, зведення тимчасової крепі, транспортування породи, доставка матеріалів та обладнання. Зв'язка у часі та просторі основного та допоміжного процесів відображається в технологічних схемах робіт.

Пунктом 1.3.1 розділу 1.3 Проекту Розтин та підготовка пластів максимовської світи , розробленого ПАО Луганськгіпрошахт для ТОВ Східна вугільна компанія том І пояснювальна записка книга №2, технологічна частина (І черга) П7404-1-ПЗ-2 визначено, що розтин запасів по пласту h11+h11в передбачається двома нахильними стволами, що пройдені по даному пласту, а саме конвеєрним нахильним стволом з функціями видачі гірничої маси та видачі відпрацьованого повітря із шахти (т.2 а.с.112-118).

Крім того, наказом ТОВ Східна вугільна компанія про оприбуткування рядового вугілля від 01 вересня 2011 року №281 в період проходження нахильних стволів пласта h11 та перекриття гірничого видобутку пласта h8 закріплена необхідність проводити вибірку рядового вугілля з виданої на поверхню гірничої маси, складування для подальшого використання, визначення об'єму вугілля маркшейдерськими замірами та оприбуткування на баланс підприємства за середньою ціною, встановленою Міністерством енергетики та вугільної промисловості України за результатами хімічного аналізу (т.2 а.с. 50).

Товариством з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія укладено договір з філією Шахтоуправління з видобутку та збагачення вугілля товариства з обмеженою відповідальністю ДВ нафтогазодобувна компанія від 07 жовтня 2011 року №255, відповідно до якого виконавець зобов'язується здійснювати відбір проб вугільної продукції та їх підготовку для лабораторних випробувань на промисловій площадці вертикальних стволів ТОВ Східна вугільна компанія , виконувати в атестованій лабораторії випробування відібраних проб вугільної продукції, підготовляти та передавати замовнику Посвідчення якості у відношенні кожної випробуваної партії продукції (т.2 а.с. 51-53).

Про виконання зазначеного наказу та укладеного договору свідчать вибіркові копії актів маркшейдерських замірів вугілля, результати хімічного аналізу та посвідчення якості вугілля (т.2 а.с. 54-57).

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо ведення підготовчих робіт, які невід'ємно пов'язані із господарською діяльністю відповідно до основного виду - видобутку та збагачення вугілля, для подальшого видобування вугілля з метою отримання прибутку, що також підтверджується ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі №2а-5817/10/1270 за позовом ТОВ Східна вугільна компанія до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії (т.2 а.с. 141-144).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, щодо правомірності дій позивача по нарахуванню амортизаційних відрахувань на нематеріальний актив - спеціальний дозвіл на користування надрами від 19 липня 2007 року, реєстраційний №3405, з моменту укладення між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ Східна вугільна компанія договору оренди державного майна від 27 травня 2009 року №003207/09 на оренду цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Водовідливний комплекс шахти ім. Володарського державного підприємства Укршахтгідрозахист , що розташований за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, смт. Володарськ, та введення в експлуатацію наказом ТОВ Східна вугільна компанія від 02 червня 2009 року №14 спеціального дозволу на користування надрами від 19 липня 2007 року №4305, оскільки саме з цього моменту підприємство розпочало активну роботу по реалізації інвестиційного проекту по створенню шахти та видобутку вугілля.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач правомірно нараховував амортизаційні відрахування на нематеріальний актив - спеціальний дозвіл на користування надрами від 19 липня 2007 року, реєстраційний №3405, а у податкового органу відсутні підстави для зменшення товариству з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175030,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 01,00 грн., в результаті чого, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 липня 2011 року №0000322342 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія (ідентифікаційний код 32727602) суми об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175030,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 01,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 30 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 06 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 липня 2011 року № НОМЕР_1 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія (ідентифікаційний код 32727602) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59764,00 грн. з яких сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 59763,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 01,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 липня 2011 року №0000322342 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія (ідентифікаційний код 32727602) суми об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175030,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 01,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Східна вугільна компанія (ідентифікаційний код 32727602, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Глінки, 1а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06 лютого 2012 року.

СуддяОСОБА_6