Рішення

від 29.03.2018 по справі 902/98/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р. Cправа № 902/98/18

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", м.Терибовля Тернопільської області

до приватне підприємство "Професіона-Л", м.Вінниця

про стягнення 108150,04 грн заборгованості згідно договору поставки

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №206 від 26.03.2018;

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/98/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" про стягнення з приватного підприємства "Професіона-л" заборгованості за договором поставки товарів №РЕ/ВН/0040/17 від 21.02.2017, з яких: 90125,03 грн - основний борг та 18025,01 грн - штраф.

Ухвалою суду від 26.02.2018 за вказаним позовом порушено провадження у справі 902/98/18. Даною ухвалою, на підставі клопотання представника позивача, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 29.03.2018.

На визначену судом дату (29.03.2018) в судове засідання з'явився представник позивача.

Приватне підприємство "Професіона-Л" уповноваженого представника в судове засідання не направило. Ухвала суду від 26.02.2018 надсилалася за юридичною адресою підприємства, що підтверджується відміткою працівників канцелярії суду на ухвалі суду за №№1291-1293 від 26.02.2018.

Разом з цим, згідно інформації, отриманої з сервісу Укрпошти "пошук поштових відправлень", 01.03.2018 мала місце "невдала спроба вручення (не вручено під час доставки): інші причини" зазначеного судового рішення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 02.03.2018 р. про відкладення розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Судовий розгляд справи (29.03.2018) здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, з урахуванням письмових пояснень останнього №142 від 07.02.2018, згідно яких представник позивача просить суд задовольнити позов у межах первісних позовних вимог, з яких 90125,03 грн - основного боргу та 39933,52 грн штрафу.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (постачальник) та приватним підприємством "Професіонала-Л" (покупець) було укладено договір поставки товарів №РЕ/ВН/0040/17 (а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар) для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (накладні). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.

Накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною (п.1.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, сторони встановили наступну форма оплати: передоплата в розмірі 0 відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми - протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх Накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором (п.4.2. договору).

У випадку порушення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. Сплачена пеня, штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі (п.п.5.3., 5.4. договору).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що він вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2017, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат - до повного виконання Сторонами зобов'язань за ним договором.

21.02.2017 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору поставки товарів №РЕ/ВН/0040/17 від 21.02.2017, відповідно до умов якої погодили здійснювати відпуск товарів без довіреності на весь строк дії договору поставки товарів. Покупець довіряє отримувати товарно-матеріальні цінності наступним працівникам: ОСОБА_2 (а.с.14).

На виконання умов договору ТОВ "Ферозіт" в період з 27.03.2017 по 18.12.2017 поставило ПП "Професіонал-Л" будівельні матеріали згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних на загальну суму 599009,14 грн (а.с. 15-79).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 508884,11 грн.

Однак в порушення вказаних умов договору поставки відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару в повному обсязі.

З огляду на що, 16.02.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №111 від 16.02.2018 про прострочення виконання договору поставки товарів №РЕ/ВН/0040/17 від 21.02.2017 (а.с.80). Однак відповіді на вказану претензію останній не отримав.

Таким чином, як стверджує позивач, відповідач належним чином свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 90125,03 грн, що слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що заборгованість за договором поставки товарів №РЕ/ВН/0040/17 від 21.02.2017 на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 90125,03 грн основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасного здійснення розрахунків, позивач просить стягнути із відповідача 18025,01 грн 20% штрафу.

Згідно пунктів 5.3. та 5.4. договору у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. Сплата пені, штрафу не звільняє: сторони від виконання зобов'язання в натурі.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми не суперечать вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 18025,01 грн 20% штрафу підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.74, 76-79, 86, 129, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Професіона-Л" (21000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39559988) на користь товариства з обмеженою відповідальність "Ферозіт" (48100, Тернопільська область, м.Теребовля, вул.Шевченка, 171; код ЄДРПОУ 37961273; п/р26004060442104 в ПАТ КБ "Приватбанк" м.Львів, МФО 325321) 90125,03 грн основного боргу, 18025,01 грн штрафу та 1762,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам судового процесу - рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки в судовому засіданні 29.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №902/98/18, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення у справі №902/98/18 складено 03 квітня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу - ТОВ "Ферозіт" (юридична адреса: Тернопільська область, м.Теребовля, вул.Шевченка, 171; поштова адреса: 79002, м.Львів, а/с 10880)

4 - відповідачу - ПП "Професіона-Л" (21000, АДРЕСА_1)