Рішення

від 03.04.2018 по справі 903/13/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2018 р. Справа № 903/13/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- Польське ОСОБА_1 Білдінг", м. Луцьк

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп", м. Київ

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Рууккі Україна", с. Копилів Макарівського району Київської області

про стягнення 33 081,41 грн.

Суддя Войціховський В.А.

Секретар судового засідання Сердюкова А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-представник згідно довіреності від 20.02.2018р. №232/18

від відповідача: не з'явились

від третьої особи-ТОВ "Юніверс-Груп": не з'явились

від третьої особи-ТОВ "Рууккі Україна": не з'явились

Суть спору: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду з позовом від 26.12.2017р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Польське ОСОБА_1 Білдінг" 33 081,41 грн. сплаченого страхового відшкодування, посилаючись на ст.ст. 623, 993, 1166 ЦК України.

Ухвалою суду від 17.01.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в судовому засіданні, залучено до участі в справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рууккі Україна", зобов'язано учасників судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2018р. підготовче засідання було відкладено на 26.02.2018р.

Ухвалою суду від 12.02.2018р. (з врахуванням ухвали суду від 14.02.2018р. про виправлення описки) було постановлено повідомити сторони про відкладення підготовчого засідання на 26.02.2018р., повторно запропоновано відповідачу, надати суду: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, повторно запропоновано третім особам надати: письмові пояснення на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

Ухвалою суду від 26.02.2018р. у зв'язку з невиконанням сторонами та третіми особами вимог суду розгляд справи було відкладено на 19.03.2018р., повторно запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

05.03.2018р. до суду від позивача надійшов супровідний лист №1974 АХА від 02.03.2018р., яким останній відповідно до ухвали суду від 26.02.2018р. до матеріалів справи долучив докази в підтвердження направлення на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ "Рууккі Україна" позовної заяви №1974АХА від 26.12.2017р. із доданими документами, а саме копії опису вкладення у цінний лист від 12.02.2018р. та поштової квитанції від 12.02.2018р. №8877.

Ухвалою суду від 19.03.2018р. було закрито підготовче провадження у справі № 903/13/18, призначено справу до розгляду по суті на 03.04.2018 року, зобов'язано позивача надати суду для огляду оригінали долучених до матеріалів справи документів, явку повноважного представника позивача в судове засідання визнано обов'язковою.

В судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі поклавши при цьому на боржника обов'язок відшкодування підприємству понесених ним при поданні позову до суду сум судових витрат.

Направлена на адресу ТОВ "Спільне Українсько-Польське ОСОБА_1 Білдінг" (відповідача) м. Луцьк, вул. Рівненська, 76А, офіс 204, рекомендованою кореспонденцією ухвала від 19.03.2018р. була повернута до суду без вручення адресату з підстав: "за зазначеною адресою відсутній".

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню. Згідно витягу з ЄДР адреса відповідача: 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 76А, офіс 204, куди і направлялась ухвала суду.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою (ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У визначений судом день та час ТОВ "Юніверс-Груп" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) свого представника в засідання суду не направило, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлене належним чином . Направлена на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Юніверс-Груп": м. Київ, пр. Корольова, 10, рекомендованою кореспонденцією ухвала від 19.03.2018р. повернута підприємством зв'язку до суду не була.

У визначений судом день та час ТОВ "Рууккі Україна" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) свого представника в засідання суду не направило, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлене належним чином .

Водночас, 02.04.2018р. до суду від ТОВ "Рууккі Україна" надійшло клопотання від 02.04.2018р., в якому товариство пред'явлений позивачем позов до відповідача підтримало та просило суд розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення відповідача та третіх осіб про дату, час та місце судового засідання, але останні не скористалися своїми правами на участь своїх представників у судовому засіданні.

В даному аспекті господарським судом також засвідчується наступне:

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи належне повідомлення відповідача та третіх осіб про дату, час та місце судового засідання, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення. Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Так, судом встановлено, що 18 серпня 2015 року між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (після приведення організаційно-правової форми у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства"- Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування") (страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп" (страхувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рууккі Україна" (вигодонабувач) було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №09г5ц7, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами. Дата початку дії договору-18.08.2015р., дата закінчення його дії-17.08.2016р. За цим договором застраховані збитки та витрати внаслідок втрати або пошкодження вантажу при здійсненні навантаження вантажу на транспортний засіб в пункті відправлення, а також при здійсненні розвантаження вантажу з транспортного засобу в пункті призначення. Страхова сума по цьому договору встановлюється із загального обсягу перевезень вантажів і складається із страхових сум, визначених для кожного окремого перевезення вантажу на яке виданий "Страховий Сертифікат" за формою відповідно до Додатку 1 до договору та які являються його невід'ємними частинами. Страхова сума за кожним окремим перевезенням вказується в сертифікаті та становить 100% від вартості вантажу у будь-якому окремому перевезенні, але в будь-якому випадку за кожним окремим перевезенням страхова сума не перевищує 7 000 000,00грн. Страховий тариф становить 0,2% від страхової суми. Страховий платіж вказується в Сертифікаті виданому до кожного окремого перевезення. Страховий платіж сплачується страхувальником страховику в повному обсязі протягом двох днів з дати видачі кожного Сертифікату, але, в будь-якому випадку не пізніше дати відвантаження вантажу згідно транспортних та товаросупроводжувальних документів. У випадку не надходження страхового платежу на поточний рахунок чи до каси страховика в строк, згідно п. 2.7.1. договору, виданий Сертифікат вважається таким, що не набув чинності, а перевезення вантажу, зазначене в такому Сертифікаті вважається не застрахованим. Безумовна франшиза становить 0,5% від страхової суми по кожному страховому випадку, але в будь-якому випадку не менше ніж еквівалент 80 доларів США за курсом НБУ на дату відправлення вантажу згідно товаросупроводжувальних та транспортних документів. Застрахованим вантажом є металочерепиця, комплектуючі для покрівель, труби, сандвіч-панелі, вироби із сталі (п.п. 1-3 договору) (а.с. 17-28).

Генеральний договір добровільного страхування вантажів №09г5ц7 від 18.08.2015р. підписаний сторонами, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, укладений позивачем і третіми особами генеральний договір добровільного страхування вантажів №09г5ц7 від 18.08.2015р. за своєю правовою природою є договором страхування.

На виконання умов Генерального договору добровільного страхування вантажів №09г5ц7 від 18.08.2015р., страховиком- АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та страхувальником- ТОВ "Юніверс-Груп" був підписаний Страховий сертифікат №09г5ц7-2 від 31.08.2015р. згідно якого були визначені наступні умови страхування вантажу:

- товаросупроводжувальні документи: інвойс №003 від 26.08.2015р.;

- вид транспорту: автомобільний;

- пункт відправлення: Україна, Київська обл., с. Копилів;

- пункт призначення: Казахстан, Актау, 12-22-22;

- назва вантажу: металочерепиця, комплектуючі для покрівель, будівельні матеріали згідно інвойсу;

- страхова сума: 724 189,43грн.;

- страховий платіж: 1 448,38грн.;

- строк перевезення: з 31.08.2015р. по 30.09.2015р.;

- строк дії договору: з 31.08.2015р. по 30.09.2015р.;

- умови страхування: "з відповідальністю за всі ризики" згідно умов договору.

Водночас, 27 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рууккі Україна" (замовник) було укладено договір №27/2014 на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно пункту 1 якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні в межах території України та поза її межами. Експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, оформлення накладних на вантаж, що відправляється, оформлення одержання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю та якістю, накопичення, дріблення, доопрацювання, сортування, складування, зберігання, охорона вантажів, пов'язані з їх перевезенням, підготовка транспортних засобів для перевезення вантажів та забезпечення їх додатковим обладнанням, забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоотримувача з метою досягнення мінімального рівня затрат, а також інші додаткові та супутні послуги у разі необхідності. Експедитор має право для надання замовнику послуг за цим договором залучати третіх осіб, що мають необхідні ліцензії, дозволи тощо, залишаючись при цьому в повному обсязі відповідальним за виконання цього договору перед замовником.

Відповідно до п.9 цього договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р. У випадку, якщо по закінченні терміну, визначеного у п.9.1. цього договору, жодна із сторін договору не наполягає на його припиненні, термін дії цього договору вважається кожний раз пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Договір №27/2014 на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.02.2014р. підписаний сторонами, скріплений відтисками печаток суб'єктів господарювання, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. (а.с. 29-32).

Оскільки за умовами договору на транспортно-експедиційне обслуговування №27/2014 від 27.02.2014р. ТОВ "Юніверс-Груп" зобов'язалось забезпечити здійснення перевезення вантажу замовника-ТОВ "Рууккі Україна" та здійснювало транспортно-експедиційні операції, пов'язані із перевезенням (розробка маршруту, пошук перевізника, забезпечення відправлення та одержання вантажу та інше), то цей договір має змішаний характер. Він регулюється нормами чинного законодавства про перевезення та про транспортно-експедиційні послуги.

Відтак, статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1.ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. При цьому, відповідно ч.1 ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно із ОСОБА_3 від 26.08.2015р. № 01 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є додатком до договору №27/2014 на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.02.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп" прийняло на себе зобов'язання організувати доставку вантажу, а саме металопрофілю та комплектації, за маршрутом: Копилів-м. Актау (Казахстан). Крім того, сторонами в даній ОСОБА_3 визначені наступні умови:

- місце завантаження: Київська обл., Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, 4, ПСК "Рууккі Україна";

- дата і час прибуття на завантаження: 31.08.2015р. 8:00год.;

-контактна особа: ОСОБА_4;

-вимоги до автомобіля: крита, тент, 86 куб.м., завантаження зверху, збоку, рівна підлога, вантажність 20 т, пневмохід, реміні (10 шт.), обов'язкове зняття бокових стійок і останньої (задньої) дуги, ширина н/п 247 см (по стойкам); н/прицеп повинен мати такелажні петлі для кріплення вантажу; тягач стандарту "EURO 2" і вище;

- кількість машин: одна;

- документи: подорожній лист, паспорт, ліцензійна карточка, свідоцтво про допуск, CMR/TIR;

- адреса митного оформлення: ООО "АЛЕКС", с. Копилів, Київська обл., Київська регіональна митниця;

-отримувач: СтройКомТрейд;

-адреса митного оформлення: СВХ Юран. Г. ОСОБА_5 пос. Умирзак;

- місце вивантаження: Казахстан, Мангістауська обл., м. Актау, промислова зона-3, база ОСОБА_1;

- дата прибуття на термінал: 10.08.2015р.;

- ставка: 6 000 USD;

- умови оплати: 7 днів після оформлення акту виконаних робіт.

ОСОБА_3 підписана сторонами, скріплена відтисками печаток суб'єктів господарювання. (а.с. 35).

З метою організації перевезення вантажу за договором №27/2014 на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.02.2014р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп" (замовник) та між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- Польське ОСОБА_1 Білдінг" (експедитор) було укладено договір від 26.02.2015р., у відповідності до умов якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а експедитор зобов'язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні у відповідності до умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Згідно пункту 7.2. цього договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання цього договору, такий договір продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Договір від 26.02.2015р. підписаний сторонами, скріплений відтисками печаток суб'єктів господарювання, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. (а.с. 33-34).

Оскільки за умовами договору від 26.02.2015р. відповідач зобов'язався забезпечити здійснення перевезення вантажу замовника згідно заявки останнього, в якій були визначені умови забезпечення відправлення та одержання вантажу, а отже не здійснював транспортно-експедиційні операції, пов'язані із перевезенням, то цей договір за своєю правовою природою є договором перевезення.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні оформляється міжнародною товарно-транспортною накладною (надалі - СМR).

Так, на виконання умов договорів №27/2014 на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.02.2014р. та від 26.02.2015р. вантаж, а саме металочерепиця-15 місць та планки-2 місця, 31 серпня 2015 року був завантажений на складі вантажовідправника (Україна, с. Копилів Макарівського району) в транспортний засіб - автомобіль з державним реєстраційним номером СА 6627 АХ/СА 0034 ХТ, що стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0001285 та інвойсом №003 від 26.08.2015р. (а.с. 35 (на звороті), а.с. 40).

Як вбачається з актів виявлення невідповідностей від 02.09.2015р. №1/09, від 03.09.2015р. №2/09, акту №55/2015 від 08.09.2015р. та пояснень водія транспортного засобу автомобіля з державним реєстраційним номером СА 6627 АХ/СА 0034 ХТ, що перевозив вантаж, зазначений в інвойсі №003 від 26.08.2015р. та міжнародній товарно-транспортній накладній №0001285 ОСОБА_5, під час перевезення зазначеного вантажу мало місце його пошкодження: а саме під час його перерахування у присутності водія було виявлено 120 пошкоджених листів та 70 планок. (а.с. 37-39).

За результатами Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №В-1356 від 10.09.2015р. було встановлено, що під час перевезення вантажу було пошкоджено наступний товар: металочерепиця Adamantе Ruukki 40/Purex TS55-350-1150 0.50 mm RR887/Шоколадно-Коричневий у кількості 120 шт.; Планка конька полукруглого RA1BRO2100 Ruukki 40/Purex 0.50 mm RR887/Шоколадно-Коричневий у кількості 70 шт. (а.с. 41-42).

За таких обставин власнику пошкодженого вантажу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Рууккі Україна" було завдано матеріальної шкоди, внаслідок чого 02.09.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" із заявою про настання події, яка має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування вантажів (страхового сертифікту) №09г5ц7-2 від 31.08.2015р. (а.с. 43-44).

Позивачем вказана заява була розглянута, вказаний випадок пошкодження вантажу визнано страховим випадком, у зв'язку з чим на підставі розрахунку страхового відшкодування від 15.10.2015р. (справа №09г5ц7-2-000001), страхового акту № 09г5ц7-2-000001 від 20.10.2015р. на рахунок вигодонабувача за Генеральним договором добровільного страхування вантажів №09г5ц7 від 18.08.2015р.-ТОВ "Рууккі Україна" було виплачено визначено суму страхового відшкодування в розмірі 33 081,41грн., що стверджується платіжним дорученням №202 030 від 21.10.2015р. на суму 33 081,41грн.(а.с. 45-46, 137).

Отже, правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем регулюються Законом України "Про страхування" (як спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері страхування) та нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

Згідно ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу відбулась на території держави, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956р.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Статтею 3 вказаної Конвенції визначено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній. Із матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_5 , працівник відповідача, не проставив відмітку про виявлені пошкодження вантажу на місці загрузки у відповідному пункті 18 міжнародної транспортної накладної СМR. Отже, вантаж вважається таким, що прийнятий до перевезення у належному стані, а, отже, відповідальність вантажовідправника-ТОВ "Рууккі Україна" виключається.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Таким чином, враховуючи те, що умовами договору від 26.02.2015р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверс-Груп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- Польське ОСОБА_1 Білдінг" (експедитор) від 26.02.2015р. на відповідача покладено обов'язок доставки товару до місця розвантаження, суд приходить до висновку, що в силу положень ст.924 ЦК України, а також ст.ст. 3, 17 Конвенції, особою, відповідальною за втрату вантажу є перевізник - відповідач, а відтак до Позивача після виплати страхового відшкодування перейшло право вимоги про відшкодування збитків до відповідача.

Норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

Докази в підтвердження підстав звільнення перевізника (відповідача) від відповідальності за втрату вантажу у суду відсутні.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 22, ч.1 ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. За оцінкою суду в даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені пунктами договору, умови статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості, у зв'язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування.

За оцінкою матеріалів справи підтверджено, що втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту отримання від позивача і до моменту вручення покупцю) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник) і який на постійній, професійній основі, здійснює систематичну підприємницьку діяльність у сфері міжнародних перевезень вантажів; невжиття перевізником всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжнародних перевезень товарів, заходів безпеки зумовило втрату вантажу, яким заволоділи треті особи, які не мали на те права і видача яким вантажу не санкціонувалась і не обумовлювалась договором.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- Польське ОСОБА_1 Білдінг".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 527, 599, 623, 629, 909, 924, 929, 979, 988 Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування", ЗакономУкраїни "Про міжнародні договори України" , Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- Польське ОСОБА_1 Білдінг" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 76 А, офіс 204, код ЄДРПОУ 32885357) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 20474912) 33 081,41грн. (тридцять три тисячі вісімдесят одну гривню сорок одну копійку) суми сплаченого страхового відшкодування та 1 600 грн. (тисячу шістсот гривень) в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення господарського суду подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення

складено

03.04.2018р.

Суддя В. А. Войціховський