Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/1850/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/1850/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1850/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжинський

механічний завод"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення 115 176,57 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжинський механічний завод" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (відповідач) про стягнення 115 176,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору суборенди нерухомого майна № 01-10/1 від 01.10.2016р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 103 819,05 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 11 357,52 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 20.03.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.02.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 03.04.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016р. між позивачем (суборендодавець) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № 01-10/1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець зобов'язується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення та майно, визначене в п. 1.2. цього договору (далі за текстом - об'єкт суборенди ), та зобов'язується сплачувати суборендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору об'єкт суборенди, що знаходиться за адресою: обл. Чернігівська, м. Ніжин, вул. Б.Хмельницького, 37, а саме: частина даху виробничого корпусу №2, цеху№40, загальною площею 290 кв.м.

У п. 1.3. договору зазначено, що мета суборенди: для розміщення обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Відповідно до п. 2.1. договору, приймання-передача об'єкту суборенди здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту прийому-передачі.

Згідно з п. 2.2. договору вступ суборендаря у строкове платне користування об'єктом суборенди настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкту суборенди, що суборендується, який є невід'ємною частиною даного договору. З дати підписання акту приймання-передачі починається обчислення строку суборенди об'єкту суборенди. З цієї самої дати у суборендаря виникає зобов'язання по сплаті суборендної плати та комунальним платежам за користування об'єктом суборенди.

За погодженням сторін місячна суборендна плата за перший місяць суборенди - жовтень 2016 року складає 10 039,96 грн., в тому числі ПДВ. (п. 3.1. договору).

Розмір суборендної плати не включає в себе вартість комунальних послуг, води, опалення, каналізації, утримання місць загального користування, які відшкодовуються суборендарем додатково на підставі виставлених рахунків. (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, розмір суборендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції даного місяця.

Суборендна плата, встановлена в п.3.1. цього договору, сплачується суборендарем авансом протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору, шляхом перерахування суборендної плати на поточний рахунок суборендодавця. (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору встановлено, що наступні щомісячні платежі здійснюються суборендарем самостійно до 15 числа поточного місяця.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що суборендар щомісячно сплачує суборендну плату та відшкодовує суборендодавцю не пізніше 15 числа поточного місяця витрати на утримання будівлі, де розташований об'єкт суборенди, та прибудинкової території, житлово- комунальних послуг (централізоване водо, теплопостачання та водовідведення) послуг з санітарно-технічного обслуговування будівлі, де розташований об'єкт суборенди, електроенергії.

У п. 6.2. договору зазначено, що на несвоєчасну або в неповному розмірі здійснення розрахунків за платежами, передбаченими цим договором, суборендар зобов'язаний сплатити суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 7.1., набуває чинності з дня підписання та діє до 30 вересня 2017 року.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення ними своїх зобов'язань, що мали місце під час дії цього договору (р. 7.2. договору).

01.10.2016р. суборендодавець передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину даху виробничого корпусу №2, цеху№40, загальною площею 290 кв.м за адресою: обл. Чернігівська, м. Ніжин, вул. Б.Хмельницького, 37, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту суборенди від 01.10.2016р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення зобов'язань за договором, не здійснив оплати орендних платежів за період з жовтня 2016 року по липень 2017 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 103 819,05 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями № 03-009 від 01.03.2017р. та № 11-005 від 16.11.2017р. про погашення заборгованості за договором суборенди нерухомого майна № 01-10/1 від 01.10.2016р., проте дані вимоги були залишені ТОВ "Українські новітні технології" без відповіді та задоволення.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом, відповідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 103 819,05 грн. та пеню у розмірі 11 357,52 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в суборендне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: обл. Чернігівська, м. Ніжин, вул. Б.Хмельницького, 37, а саме: частина даху виробничого корпусу №2, цеху№40, загальною площею 290 кв.м.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із умов договору суборенди нерухомого майна № 01-10/1 від 01.10.2016р. строк виконання відповідачем зобов'язань зі здійснення орендної плати за користування майном у період з жовтня 2016 року по липень 2017 року є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч умов договору своє зобов'язання зі своєчасного перерахування орендної плати не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 103 819,05 грн. за користування майном у період з жовтня 2016 року по липень 2017 року.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк сплати орендної плати за договором суборенди нерухомого майна № 01-10/1 від 01.10.2016р. настав, приймаючи до уваги те, що доказів сплати орендної плати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 103 819,05 грн..

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення виконання відповідачем зобов'язань.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України та умов договору, суд встановив, що її розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, суду не надано право виходити за межі позовних вимог, відтак до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем, а саме 11 357,52 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 103 819,05 грн. та пені у сумі 11 357,52 грн. за договором суборенди нерухомого майна № 01-10/1 від 01.10.2016р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А; код ЄДРПОУ 30753866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжинський механічний завод" (03150, м. Київ, провулок Феодосійський, буд 14, корпус А, прим.237; код ЄДРПОУ 38604306) 103 819 грн. 05 коп. боргу, 11 357 грн. 52 коп. пені та 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.04.2018р.

СуддяА.І. Привалов