Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/23046/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.03.2018 Справа №  910/23046/17 Господарський суд міста Києва      у складі судді Трофименко Т.Ю., За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому в м. Києві  засіданні матеріали справи за позовом Комунального підприємства Стрийської районної ради Львівської області “Стрийська районна лікарня”, 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. С. Петлюри, 72, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Асістанський цетр “Ел.Ай.Сі.Асістанс”, юридична адреса: 01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11; фактична адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-Б, 5 поверх, про стягнення 23        208,09 грн. Представники сторін Від позивача:       не з»явилися Від відповідача:   не з»явилися ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство Стрийської районної ради Львівської області “Стрийська районна лікарня” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Асістанський цетр “Ел.Ай.Сі.Асістанс” про стягнення 23        208,09 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору про надання медичної допомоги застрахованим особам від 01.01.2014 № 1730. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 судом залишено позовну заяву без руху; зобов'язано позивача усунути недоліки та надати докази надіслання на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів до 10.01.2018. 10.01.2018 позивач через відділ діловодства суд подав клопотання про долучення доказів надіслання на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року відкрито провадження по справі № 910/23046/17, судовий розгляд призначено на 07.02.2018. У судове засідання з'явився представник позивача та надав пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.03.2018р. В підготовчому провадження позивач просив здійснювати судовий розгляду справи за його відсутності за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги  підтримує повністю. В судове засідання 19 березня  2018 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується  відміткою поштового відділення  про  вручення поштового рекомендованого відправлення ) ухвалу суду представник відповідача отримав   12.02.2018р. Заяв, клопотань, письмового відзиву на позов від відповідача на адресу суду не надходило. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття  рішення у даній справі. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними. При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:      Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.    Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.     Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.      01.01.2014р. між Товариством  з обмеженою відповідальністю “Асістанський цетр “Ел.Ай.Сі.Асістанс” (надалі відповідач) та  ДЗ «вузлова лікарня станції Стрий ДТГО «Львівська залізниця»  було укладено договоір  №1730 про надання медичної допомоги застрахованим особам.       Комунальне підприємство Стрийської районної ради Львівської області “Стрийська районна лікарня” (надалі позивач)  є правонаступником ДЗ «вузлова лікарня станції Стрий ДТГО «Львівська залізниця» що підтверджується виписокю з ЄДРПОУ.      Відповідно до даного   договору позивач  надає  відповідачу медичні послуги при настання страхового випадку, а відповідач  взяв на себе зобюов2язання оплатити фактично  надані медичні послуги.      При розгляді справи судом  встанволено, що з  моменту укладення Договору  позивач належним чином виконав своїзобов»язання в повному обсязі надав клієнтам  відповідача медичну допомогу на суму 104 079,97 грн., що підтверджується актами виконаних робіт про надання медичних послуг. Відповідач  частекоов виконав свої зобов»язання, а саме  сплатви за надані медичні послуги позивачем  кошти в сумі 93 867,12 грн., що підтверджується виписками із банку.       Відповідно до п.6.5 Договору відповідач зобов»язаний  сплатити вартість медичних послуг протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання ним виставленого лікарнею відповідного рахунку-фактури.    Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково  з наступних підстав.        У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.        Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.     Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.         Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.      Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.      Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.       Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини   підприємства   з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.         За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.     Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.       Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).         Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.       Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.     Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).        Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України), такі саме положення містить і ст. 193 ГК України.      Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач належним чином виконав своїзобов»язання в повному обсязі надав клієнтам  відповідача медичну допомогу на суму 104 079,97 грн., що підтверджується актами виконаних робіт про надання медичних послуг. Відповідач  частекоов виконав свої зобов»язання, а саме  сплатви за надані медичні послуги позивачем  кошти в сумі 93 867,12 грн., що підтверджується виписками із банку.         Відповідно до п.6.5 Договору відповідач зобов»язаний  сплатити вартість медичних послуг протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання ним виставленого лікарнею відповідного рахунку-фактури.         В порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, послуги позивача на суму    10    212, 85 грн.  не сплатив.  З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 10    212, 85 грн.  є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.  З огляду на невиконання  відповідачем свої зобов»язань понадання послуг,  позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі  12    995, 24 грн.  Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).   Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.   Відповідно до п. 7.5  Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату медичних послуг  відповідач сплачує позивачу пеню у   розмірі  подвійної облікової ставки НБУ  за кожний день  затримки до повного погашення заборгованості навіть після припинення дії договору. Якщо затримка в оплаті була виявлена пізніше за настання прос итрочнення, пеня сплачується з дати початку прострочення.   В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.    Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.    При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що позивачем не вірно проведено розрахунки, без урахування  положень ч. 6 ст. 232 госпордарського кодексу України,  а тому суд здійснивши перерахунок пені приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення пені частково в сумі 3396,17 грн., нараховапної за період з 30.01.2015р. по 30.07.2015р.       Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню  частково.   Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.       Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню  частково. Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги  задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Асістанський Центр «Ел.Ай,Сі, Асістанс» (юридична адреса: 01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11, фактична адреса: 01030, м. Київ, вул.. Б. Хмельницькогог, 51-Б, 5 поверх, код ЄДРПОУ 31568089)   на користь  Комунального підприємства Стрийської районої ради Львівської області «Стрийська районна лікарня» (82400, Львівська область,  м. Стрий, вул. С. Петлюри, 72, код ЄДРПОУ 01107970) 10    212 грн. 85 коп.  оснонвоог боргу, 3    396 грн. 17 коп. пені та  збір у розмірі  938 грн. 24 коп. В іншій частині позову відмовити.   Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                          Повне рішення складено 03.04.2018р. Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.