Рішення

від 03.04.2018 по справі 916/303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/303/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» до відповідача ОСОБА_2 Підприємства «ЮГАГРОСЕРВІС» про стягнення 8469,23грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 Підприємства «ЮГАГРОСЕРВІС» заборгованості за договором поставки №АЕІ-199-1909/17 від 19.09.2017р. у сумі 34377,35грн., у тому числі 25908,12грн. основного боргу, 2412,40грн. індексу інфляції, 597,90грн. 3% річних, 5458,93грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки №АЕІ-199-1909/17 від 19.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2018р. Відкрито провадження у справі №916/303/18 та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

02.04.2018р. За вх.суду№2-1834/18 позивач, в режимі електронної пошти звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог в які просить стягнути з відповідача 8469,23грн. у тому числі 5458,90грн. пені, 2412,40грн. інфляційних витрат, 597,90грн. 3% річних.

Позивач підтримує позовні вимоги та просить розглядати справу без участі представника позивача.

12.03.2018р. за вх.суду№5791/18 електронною поштою та 20.03.2018р. за вх.суду№6432/18 відповідач надав до суду супровідний лист за вих.№3 від 07.03.2018р. з платіжним дорученням №1214 від 06.03.2018р. на суму 18800,00грн.

22.03.2018р. за вх.суду№6543/18 електронною поштою та 29.03.2018р. за вх.суду№6646/18 відповідач надав до суду супровідний лист з доказами сплати основного боргу у сумі 25908,12грн. (платіжне доручення №1185 від 22.02.2018р. на суму 25908,12грн.).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як зазначає позивач, 19.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» (позивач, Постачальник) та ОСОБА_2 Підприємством «ЮГАГРОСЕРВІС» (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №АЕІ-199-1909/17 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товари у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах визначених договором. Товаром за цим договором є насіння та/або засоби захисту рослин (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. договору ціни товарів визначаються у додатках-Специфікаціях. Ціну договору складає загальна вартість фактично поставленого товару.

Пунктами 3.1.,3.2. договору сторони передбачили, що основні умови оплати товару (форми, розмір та строки оплати) визначаються додатками-Специфікаціями до договору та можуть передбачати як повну так і часткову передплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника до фактичного відвантаження товару, так і оплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника після фактичного відвантаження товару, що зазначається у додатках-Специфікаціях. Зобов`язання з оплати грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника вважатимуться виконаними Покупцем належним чином в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При цьому призначення платежу у банківському переказі, крім обов`язкових реквізитів, має містити посилання на вид товару, що оплачується та реквізити (номер та дату) договору або рахунка-фактури.

Згідно п.7.2. договору при порушенні строків оплати поставленого товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки платежів.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін і діє до 31.12.2017р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов договору (п.п.9.1., 9.2. договору).

Як зазначає позивач, відповідно до п.1.1. договору між сторонами було підписано додаток - Специфікація №1 до договору відповідно до якого сторони погодили поставку та сплату засобів захисту рослин на загальну суму 69088,32грн. 30.10.2017р. Між сторонами була підписана видаткова накладна №403 відповідно до якої відповідач отримав засоби захисту рослин на загальну суму 69088,32грн. Товар оплачується Покупцем до 22.09.2017р. у розмірі 100% вартості товару. Однак відповідачем у визначений строк товар був сплачений частково у сумі 43180,20грн. згідно банківської виписки ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» за 26.10.2017р. та за 07.02.2018р. таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позову складала 25908,12грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням №1185 від 22.03.2018р. (копія в матеріалах справи) у зв`язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 5458,90грн. пені, 2412,40грн. інфляційних витрат, 597,90грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 5458,90грн. пені, 2412,40грн. інфляційних витрат, 597,90грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №АЕІ-199-1909/17 відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача на підставі підписаної між сторонами Специфікації №1, видаткової накладної №403 засоби захисту рослин на загальну суму 69088,32грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

3гідно умов Специфікації №1 товар оплачується Покупцем до 22.09.2017р. у розмірі 100% вартості товару.

Відповідач в порушення умов договору та Специфікації №1 за поставлений товар розрахувався частково у сумі у сумі 43180,20грн. згідно банківської виписки ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» за 26.10.2017р. та за 07.02.2018р. у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у сумі 25908,12грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Після відкриття провадження у справі (20.02.2018р.), відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар у повному обсязі про що свідчить платіжне доручення №1185 від 22.02.2018р.

02.04.2018р. за вх.суду№2-1834/18 позивач, в режимі електронної пошти звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 8469,23грн. у тому числі 5458,90грн. пені, 2412,40грн. інфляційних витрат, 597,90грн. 3% річних.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Перше судове засідання по справі було призначено на 15.03.2018р., а заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана 02.04.2018р. тобто після встановленого строку у зв`язку чим заява позивача про зменшення розміру позовних вимог судом до уваги не приймається.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи сплату відповідачем боргу у повному обсязі, провадження у справі №916/303/18 в частині стягнення заборгованості за договором поставки №АЕІ-199-1909/17 від 19.09.2017р. у розмірі 25908,12грн. підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 5458,93грн. за період з 22.09.2017р. по 25.10.2017р. на суму боргу у розмірі 69088,32грн., за період з 27.10.2017р. по 06.02.2018р. на суму боргу у розмірі 46058,88грн. та за період з 08.02.2018р. по 14.02.2018р. на суму боргу у розмірі 25908,12грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.2. договору при порушенні строків оплати поставленого товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки платежів.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 5458,93грн. за період з 22.09.2017р. по 25.10.2017р. на суму боргу у розмірі 69088,32грн., за період з 27.10.2017р. по 06.02.2018р. на суму боргу у розмірі 46058,88грн. та за період з 08.02.2018р. по 14.02.2018р. на суму боргу у розмірі 25908,12грн. за допомогою програми «Законодавство» , вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 5458,93грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 2412,40грн. та 3% річних у сумі 597,90грн. за період з 22.09.2017р. по 25.10.2017р. на суму боргу у розмірі 69088,32грн., за період з 27.10.2017р. по 06.02.2018р. на суму боргу у розмірі 46058,88грн. та за період з 08.02.2018р. по 14.02.2018р. на суму боргу у розмірі 25908,12грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 2412,40грн. за період з 22.09.2017р. по 25.10.2017р. на суму боргу у розмірі 69088,32грн., за період з 27.10.2017р. по 06.02.2018р. на суму боргу у розмірі 46058,88грн. та за період з 08.02.2018р. по 14.02.2018р. на суму боргу у розмірі 25908,12грн. за допомогою програми «Законодавство» , вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 2412,40грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 597,90грн. за період з 22.09.2017р. по 25.10.2017р. на суму боргу у розмірі 69088,32грн., за період з 27.10.2017р. по 06.02.2018р. на суму боргу у розмірі 46058,88грн. та за період з 08.02.2018р. по 14.02.2018р. на суму боргу у розмірі 25908,12грн. за допомогою програми "Законодавство", зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 597,90грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» про стягнення з ОСОБА_2 Підприємства «ЮГАГРОСЕРВІС» основного боргу у сумі 25908,12грн. підлягає закриттю в порядку п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» про стягнення з ОСОБА_2 Підприємства «ЮГАГРОСЕРВІС» 5458,93грн. пені, 2412,40грн. індексу інфляції, 597,90грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи, що сума основного боргу у розмірі 25098,12грн. була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покладаються на відповідача у повному обсязі згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч. 1 ст. 231 ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі №916/303/18 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» про стягнення з ОСОБА_2 Підприємства «ЮГАГРОСЕРВІС» основного боргу у сумі 25908,12грн. - закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» про стягнення з ОСОБА_2 Підприємства «ЮГАГРОСЕРВІС» 5458,93грн. пені, 2412,40грн. індексу інфляції, 597,90грн. 3% річних - задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з ОСОБА_2 Підприємства «ЮГАГРОСЕРВІС» (68600, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 26166979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ІНТЕРНЕШНЛ» (09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Комунарська, 54, код ЄДРПОУ 40623794) 5458/п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім/грн. 93коп. пені, 2412/дві тисячі чотириста дванадцять/грн. 40коп. індексу інфляції, 597/п'ятсот дев'яносто сім/грн. 90коп. 3% річних, 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 03 квітня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Степанова Л.В.