Рішення

від 29.03.2018 по справі 921/746/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/746/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Шміло І.О.

розглянув справу

за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", с. Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради, вул. Незалежності, 37, Долішній Івачів, Тернопільський район, Тернопільська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Тернопільська районна державна адміністрація, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль.

про визнання права власності на майно.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.06.16 р.;

відповідача: не з'явився

третя особа: ОСОБА_3, довіреність № 01-4/01-09 від 04.01.18 р.;

ОСОБА_4, довіреність № 01-2/01-09 від 04.01.18 р.;

Суть справи:

12.12.2017 Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область звернулось 12.12.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду вх. № 803 від 12.12.2017) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, ОСОБА_1 сільської ради, вул. Незалежності, 37, Долішній Івачів, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, про визнання права власності на майно.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2017 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 25.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, ГПК України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 25.01.2018 судом здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання, розгляд якого відкладався до 22.03.2018.

23.01.2018 через канцелярію суду Тернопільською районною державною адміністрацією подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що;

- рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно винесено правомірно, а відтак винесення даного рішення не є невизнанням прав позивача на спірне нерухоме майно;

- Тернопільська РДА є місцевим органом виконавчої влади, що в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території Тернопільського району, тоді як державний реєстратор - це посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців . Тому, посилаючись на ч.1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду; незгода позивача з рішенням державного реєстратора та його твердження, що "суб'єкт державної реєстрації прав відмовляє в проведенні реєстрації права власності, тобто не визнає за позивачем права власності на майно" є публічно-правовим спором, який належить до юрисдикції адміністративних судів;

- крім того зазначає, що проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції якого з 01.01.2016 введено принцип "екстериторіальності" - тобто можливості подання документів для проведення реєстраційних дій, передбачених Законом, будь-яким суб'єктом державної реєстрації в межах компетенції, незалежно від місця знаходження нерухомого майна (реєстраційної справи), а відтак у позивача є можливість звернутись до будь-якого іншого суб'єктів державної реєстрації для проведення реєстраційних дій.

Також від Тернопільської районної державної адміністрації надійшло клопотання (вх. № 4228 від 23.01.2018) про заміну процесуального статусу, а саме виключення Тернопільської районної державної адміністрації з числа співвідповідачів та залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

15.02.2018 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву №16 від 14.02.2018 (вх. № 5797 від 15.02.2018), згідно якого позовні вимоги визнає повністю. Щодо задоволення клопотання Тернопільської районної державної адміністрації про заміну процесуального статусу не заперечує.

Також 20.03.2018 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог №50 від 19.03.2018, в якій просить визнати за Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (с. Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702, код 30588523) право власності на об'єкт нерухомого майна - пункт штучного осіменіння загальною площею 48,5 кв.м. по вул. Бригадна, 2/17, с. Івачів Долішній, Тернопільський район, Тернопільська область, 1960 року побудови. До заяви про уточнення позовних вимог долучено копію технічного паспорту на будівлі і споруди пункту штучного осіменіння, виготовленого ФОП ОСОБА_5

З урахуванням того, що вказаною заявою позивач ні предмету, ні підстав заявленого позову не змінив, тому суд прийняв її як таку, що подана у відповідності до ст. 46 ГПК України, а відтак, позов підлягає розгляду з її врахуванням.

20.03.2018 через канцелярію суду, представник позивача подав клопотання без номера від 19.03.2018 (вх.№7723 від 20.03.2018) про вилучення із числа співвідповідачів по справі Тернопільської районної державної адміністрації (відповідача №1) .

В судовому засіданні 22.03.2018 представники відповідача 1 та відповідача 2 підтримали вищезазначене клопотання від 20.03.2018. та просили виключити Тернопільську районну державну адміністрацію з числа співвідповідачів.

Господарський суд, розглянувши клопотання без номера від 19.03.2018 (вх.№7723 від 20.03.2018) про вилучення із числа співвідповідачів по справі Тернопільської районної державної адміністрації, виключив Тернопільську районну державну адміністрацію з числа відповідачів у справі №921/746/17-г/4 та залучив Тернопільську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з підстав, зазначених в ухвалі від 22.03.2018р.

В судове засідання 22.03.2018 представник відповідача не з'явився, оскільки раніше ним було подано клопотання про розгляд даної справи без його участі.

В ході розгляду справи учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 42, 46, 50, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду". Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG21D3070643E2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" (с. Івачів Долішній, Тернопільський район, Тернопільська область, 47704, ідентифікаційний код юридичної особи 03782546) 31.01.2005 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, на підставі рішення засновників за № 16511110002000044, Головою комісії з припинення/ліквідатора юридичної особи зазначено ОСОБА_6.

У першому кварталі 2017 між позивачем - СГ ТОВ Агрокомплекс та 243 громадянами України (жителями сіл Верхній/Горішній і Нижній/Долішній Івачів Тернопільського району) - співвласниками майна у формі основних засобів, що належить їм на праві спільної часткової власності (надалі - майно), які іменуються надалі - співвласниками , в особі уповноваженого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 01.04.2005 укладено договір №1 оренди основних засобів з правом викупу. Відповідно до його умов співвласники передають належне їм майно на праві спільної власності - основні засоби господарству в оренду з правом викупу на 5 років (п.1.1 договору).

Розмір майнової частки кожного із співвласників у спільному майні визначається у вартісному вигляді і відсотках (список додається і є обов'язковою умовою договору - додаток 1) (п.1.2 правочину).

Згідно п. 2.1, п.2.2 договору перелік основних засобів, що передаються в оренду з правом викупу визначений у додатку №2 до цього договору. Перелік основних засобів, що передаються в оренду визначений у додатку №3 цього договору. Основні засоби, що передаються в оренду, оцінені за експертною оцінкою. Загальна вартість основних засобів, що передається в оренду з правом викупу складає 713505 грн.

Передача майна в оренду здійснюється за актом передачі з оцінкою стану майна, що орендується і викупляється (п.3.1 правочину).

Майно, що орендується, переходить у власність господарства, якщо воно сплатило всю належну оплату із залишкової вартості орендованого майна, включаючи витрати на утримання майна зверх амортизації. Передача права власності на викуплене майно здійснюється актом приймання-передачі на протязі місяця з часу виплати господарством вартості орендного майна (п. 5.1, п.5.2 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і дійсний до закінчення строку договору або повної виплати вартості орендованого майна. Сторони погоджуються, що господарство має виключне право викупу орендованих основних засобів протягом дії цього договору.

До вищевказаного договору оренди основних засобів укладено також додаток - "Список власників майнових паїв ТОВ "Галичина" Тернопільського району станом на 01 грудня 2002 року", із зазначенням у ньому повних імен фізичних осіб (співвласників майнових паїв), розміру їх майнового паю у гривневому та відсотковому співвідношенні, особистих підписів вказаних осіб.

Згідно даних вищевказаного списку власників майнових паїв, вартість майнових паїв визначено в загальній сумі 871460 грн., що становить 100% пайового фонду станом на 01.12.2002.

У поданому позивачем в якості додатку №2 "Майнові паї СГ ТОВ "Галичина" до вищевказаного договору в розділі "Будівлі" за порядковими №4 значиться пункт штучного осіменіння 1960 року будівництва/придбання ринковою вартістю 3300 грн.

Про входження даного складу до пайового фонду ліквідованого С/г ТОВ "Галичина" вказує і письмова інформація ОСОБА_1 сільської ради за №81 від 08.12.2017, з якої слідує, що до переліку майна пайового фонду реорганізованого КСП Галичина , серед іншого майна входять і пункт штучного осіменіння по вул. Бригадна, 2/17.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво серії ТР №01066 на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий 24.03.2017 ОСОБА_1 сільською радою Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", яке має право на пайовий фонд майна колишнього Колективного сільськогосподарського товариства "Галичина" (с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області), з часткою позивача, визначеною в розмірі 794983,50 грн., або 91,22%, з яких вбачається, що станом на 01.12.2002 загальна вартість пайового фонду Колективного сільськогосподарського товариства "Галичина" становила 871460 грн.

В подальшому 25.07.2017 на замовлення СГ ТОВ "Агрокомплекс", ФОП ОСОБА_5 виготовлено Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна - пункт штучного осіменіння по вул. Бригадна, 2/17, в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, для подальшої реєстрації права власності на нього.

05.12.2017 позивач з метою державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна звернувся до суб'єкта державної реєстрації прав - Тернопільської районної державної реєстрації з відповідною заявою.

У відповідь на звернення 11.12.2017 Державним реєстратором Тернопільської районної державної адміністрації - ОСОБА_8 прийнято рішення № 38648806 про відмову позивачу в оформленні права власності на нерухоме майно, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів ( як-то: свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою, а також акта приймання-передачі нерухомого майна) та відсутністю у технічному паспорті відомостей про рік побудови об'єкту.

Представником позивача долучено до матеріалів справи заяву свідка - ОСОБА_6, засвідчену 22.02.2018 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_9, у якій він стверджує, що в 2005 році був головою комісії з ліквідації С/г ТОВ "Галичина" (код ЄДРПОУ 03782546, с. Івачів Долішній Тернопільського району). Майно, що є предметом спору у справі №921/746/17-г/6 раніше належало господарству "Галичина" та входило до пайового фонду цього підприємства. За рішенням всіх співвласників вказане в позові майно ( пункт штучного осіменіння по вул. Бригадна, 2/17, загальною вартістю 3300 грн.) було виділено із загального пайового фонду в натурі та передано СГ ТОВ "Агрокомплекс" по договору оренди основних засобів з правом викупу. Згідно вищевказаного договору в оренду було передано і інше майно (будівлі, транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання та ін.) по залишковій вартості 713505 грн. Загальний пайовий фонд КСП ТОВ "Галичина" по залишковій вартості складає 871460 грн. ОСОБА_9 частина майна, що не була передана в оренду СГ ТОВ "Агрокомплекс" по залишковій вартості 157955 грн. (18,12% від пайового фонду) залишилась для задоволення майнових інтересів власників майнових паїв ТОВ "Галичина". У своїй заяві ОСОБА_6 стверджує, що в 2017 році СГ ТОВ "Агрокомплекс" сплатило співвласникам понад 794000 грн., тобто всю належну оплату із залишкової вартості майна, що було передано в оренду з правом викупу.

У заяві того ж свідка - ОСОБА_6, засвідченої 22.02.2018 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованої в реєстрі за №195, він зазначає, що спірне у справі №921/746/17-г/6 майно (пункт штучного осіменіння по вул. Бригадна, 2/17, загальною вартістю 3300 грн) було виділено в натурі в рахунок майнових паїв, що належать: ОСОБА_10 (розмір майнового паю - 784 грн.), ОСОБА_11 (розмір майнового паю - 1481 грн.), ОСОБА_12 (розмір майнового паю - 1045 грн.).

До позивача перейшли права на спірне майно, у такому ж об'ємі в якому вони належали колишнім пайовикам (співвласникам) ТОВ "Галичина".

Достовірність перелічених документів підтверджується як позивачем, так і відповідачем у справі, а відтак, у порядку ст. 75 ГПК України обставини, викладені у них, не потребують доказуванню.

Однак, відсутність правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно, перешкоджає оформленню і реєстрації у встановленому порядку права власності на об'єкт нерухомості, а відтак і можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про захист його майнового права та інтересу.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, ст.ст.13, 73-74, 76-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Достовірність обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, доданих ним до матеріалів справи документів, відповідачем не лише не спростовується, а й визнається. Даний факт відображено ОСОБА_1 сільською радою у відзиві на позовну заяву.

Обгрунтованість заявлених вимог підтверджується і поданими позивачем доказами, які не спростовані належним чином іншими учасниками справи.

Відповідно до абз. 1,2 преамбули Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2114-ХІІ (надалі Закон № 2114-ХІІ) визначено правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства. Закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб'єкта господарювання, визначає його права і обов'язки у здійсненні господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону № 2114-ХІІ реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону № 2114-ХІІ підприємство вважається таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію його припинення.

Згідно ст. 32 Закону № 2114-ХІІ припинення підприємства проводиться призначеною загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, судом або уповноваженим органом комісією з припинення підприємства (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією) або ліквідатором; виконання функцій комісії з припинення підприємства (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління підприємства; припинення підприємства проводиться в установленому законом порядку.

Згідно ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до інформації ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за запитом № НОМЕР_1 станом на 08.12.2017 СГ ТОВ "Галичина" припинено на підставі рішення засновників. Відомості про його правонаступників відсутні.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2114-ХІІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до п.2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №177 від 28.02.2001) майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Згідно п.13 "Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення" (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" №177 від 28.02.2001) майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства (п.14 цього Порядку).

До зазначеного списку додаються такі документи:

- акт розрахунку уточненого пайового фонду;

- уточнена структура пайового фонду;

- уточнений перелік майна пайового фонду.

Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

В матеріалах справи наявне Свідоцтво серії ТР №01066 на право власності на майновий пай, видане 24.03.2017 ОСОБА_1 сільською радою Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс". Дане свідоцтво підтверджує перехід до позивача права власності на майнові паї членів колишнього С/г ТОВ "Галичина" вартістю 794983,50 грн., що становить 91,22% від загального пайового фонду ліквідованого КСП ТОВ "Галичина".

Як вбачається з вищеперелічених документів та пояснень голови комісії з ліквідації КСП ТОВ "Галичина" - ОСОБА_6, пункт штучного осіменіння по вул. Бригадна, 2/17, в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, входив до пайового фонду С/г ТОВ "Галичина" і був відчужений пайовиками позивачу.

Зміст ст. 204 ЦК України говорить про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність (законність) відповідного правочину і свідоцтва станом на день розгляду спору ніким не оспорена і не визнана недійсною в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст.4,5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є обов'язковою.

Приписами п.9 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

З метою оформлення права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської районної державної адміністрації, з приводу чого державним реєстратором ОСОБА_8 11.12.2017 прийнято рішення № 38648806 про відмову позивачу в оформленні права власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Норму такого ж характеру викладено і у ч.4 ст.11 ГПК України.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами ч.2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав. Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача немає.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2012 у справі №5005/3756/2011.

Згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними (Правовий висновок Верховного суду України постанова у справі №3-18/гс11 від 04.04.2011).

Стаття 41 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 ЦК України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отримавши свідоцтво про право власності на 91,22 % майна пайового фонду, куди входить пункт штучного осіменіння по вул. Бригадна, 2/17, в с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області, позивач не може зареєструвати на нього право власності, що підтверджено рішенням державного реєстратора Тернопільської районної державної адміністрації №38648806 від 11.12.2017.

Враховуючи перелічене, зважаючи на те, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту, встановлення судом факту набуття спірного майна у власність шляхом викупу майнових паїв, заявлені вимоги про визнання за ст. 392 ЦК України права власності на нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Норму такого ж змісту викладено і у ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищенаведеного, в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд повертає з Державного бюджету України 800 (вісімсот) грн. судового збору Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (с. Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702, код 30588523).

У відповідності до ст.ст. 123,129 ГПК України решта сплаченого позивачем судового збору покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 50, 73-86, 91, 123, 129, 130,185, 233, 236-240 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (с. Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702, код 30588523) право власності на об'єкт нерухомого майна - пункт штучного осіменіння загальною площею 48,5 кв.м. по вул. Бригадна, 2/17, с. Івачів Долішній, Тернопільський район, Тернопільська область, 1960 року побудови.

3. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (вул. Незалежності, 37, с. Івачів Долішній, Тернопільський район, Тернопільська область, 47704, код 04393574) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (с.Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702, код 30588523) 800 (вісімсот) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути з Державного бюджету України Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (с. Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702, код 30588523) судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн (сплачений згідно платіжного доручення №4393 від 12.12.2017 на загальну суму 1600 грн).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 03.04.2018

Суддя Н.М. Бурда