Рішення

від 02.04.2018 по справі 922/228/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р.Справа № 922/228/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валстор" (09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Яблунівка, вул. Центральна, буд. 66) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Трейд Лімітед" (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Велика Панасівська,буд.68, офіс 107) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валстор" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - Трейд Лімітед", в якій просить суд стягнути з відповідача 159 280,44 грн. основного боргу, пені в сумі 7 508,01 грн., інфляційні витрати в сумі 1 592,80 грн., штраф в сумі 31856,09 грн., 3% річних в сумі 746,22 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3015,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 07.11.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/228/18. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на "06" березня 2018 р. о(об) 11:00.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2018 відкладено підготовче засідання до 21 березня 2018 року о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 квітня 2018 року о 12:00 год.

У судове засідання 02.04.2018 позивач свого представника не направив, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач також свого представника в судове засідання 02.04.2018 не направив, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.02.2018, яка була направлена на адресу відповідача, повернута до суду з довідкою пошти про повернення у зв'язку із іншими причинами, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

У даному випаду судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 07.02.2018, 06.03.2018 та 21.03.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Окрім того, суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 68, офіс 107, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07 листопада 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛСТОР" (Позивачем, Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-ТРЕЙД ЛІМІТЕТ" (Відповідачем, Покупцем) укладено Договір поставки борошна № 071117/6.

Згідно з умовами п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати борошно в асортименті (далі- "Товар"), асортимент, кількість, якість та ціна якого зазначені у Специфікаціях та видаткових накладних на кожну поставку Товару, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна кількість та асортимент товару, що поставляється у кожній партії, визначаються Сторонами у відповідній Специфікації та видатковій накладній, яка оформлюється Постачальником на кожну поставку Товару.

Згідно п. 3.5. Договору, датою поставки партії Товару є зазначена в товарно-супровідних документах дата отримання Товару Покупцем.

Відповідно до пункту 3.6. Договору, доказом передачі Товару Покупцю є видаткова або товарно-транспортна накладна з відміткою Покупця про її отримання.

Відповідно до п. 6.3. Договору, строки оплати товару: на умовах, які зазначається в Специфікації до поставки товару.

Датою платежу за Товар вважається дата зарахування грошових коштів, сплачуваних Покупцем за проданий Товар, на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 6.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, позивачем передано, а відповідачем отримано товар на суму 159280,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 375 від 27.11.2017, підписаною сторонами.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 24/11 до Договору поставки борошна № 071116/6 від 07.11.2017 : "Умови оплати: -50 % протягом 4 (чотири) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем; залишок - 50% протягом 7 (сім) днів з моменту отримання Товару Покупцем".

Отже, з вищенаведеного вбачається, що відповідач повинен був оплатити поставлений Товар: 50% до 01.12.2017 включно, та 50% до 04.12.2017 включно. Проте, в порушення умов Договору поставки борошна № 071116/6 від 07.11.2017, відповідач за поставлений Товар не розрахувався, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 159280,44 грн., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним сторонами.

Позивач, з метою врегулювання спору, 08.12.2017 та 12.12.2017 звернувся до відповідача з Претензіями щодо оплати існуючої заборгованості, проте відповідач відповіді на претензії не надав та заборгованість не сплатив.

Таким чином, за доводами позивача, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свої зобов'язання щодо розрахунку за поставлений позивачем товар, зокрема у повному обсязі та у визначені строки оплату не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 200983,56 грн., з яких: сума основного боргу складає 159280,44 грн., пеня - 7508,01 грн., сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 1592,80 грн., штраф - 31856, 09 грн., 3% річних -746, 22 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки борошна №071116/6 від 07.11.2017, позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №375 від 27.11.2017 Товар на загальну суму 159280, 44 грн., з кінцевим терміном оплати до 04.12.2017, проте відповідач за поставлений товар вчасно не розрахувався, чим порушив умови Договору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов, контррозрахунку суми боргу або доказів оплати заборгованості суду не надав.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки у заявленому розмірі 159280,44 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до умов договору є таким, що настав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 159280,44 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7508,01 грн. та штрафу у розмірі 31856,09 грн., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору поставки сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Проаналізувавши норми діючого господарського законодавства та умови договору, а також докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 31856,09 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Проте, дослідивши розрахунки позивача щодо нарахування суми пені, суд дійшов висновку, що позивачем невірно зазначений період нарахування. Так, позивач нараховує пеню на всю суму заборгованості 159280,44 грн. починаючи з 27.10.2017 до подачі позову до суду, тобто до 31.01.2018 (включно). Разом з цим, судом встановлено, що остаточний розрахунок за поставлений товар відповідач повинен був здійснити до 04.12.2017, а отже і пеня на всю суму заборгованості має бути нарахована з 05.12.2017.

Здійснивши перерахунок пені, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 7331,25 грн. В частині стягнення пені у розмірі 176,76 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 746,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1592,80 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком позивача, розмір втрат від впливу інфляційних процесів, яких він зазнав у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем, складає 1592,80 грн.; розмір 3% річних від простроченої суми складає 746,22 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1592,80 грн. інфляційних втрат та 746,22 грн. 3% річних законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 73-74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-ТРЕЙД ЛІМІТЕД" (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 68, офіс 107, код ЄДРПОУ 41629179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛСТОР" (09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Яблунівка, вул. Центральна, буд. 66, код ЄДРПОУ 40561246) 159280,44 грн. основного боргу, 746,22 грн. 3% річних, 1592,80 грн. інфляційних втрат, 7331,25 грн. пені, 31856,09 грн. штрафу, 3012,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 176,76 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/228/18