Рішення

від 02.04.2018 по справі 922/502/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р.Справа № 922/502/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Шаг", м. Дніпро до Фізичної особи - підприємця Лютого Едгара В'ячеславовича, м. Харків про стягнення 147136,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Шаг" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця Лютого Едгара В'ячеславовича, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 85691,00 грн., суму пені за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 31020,00 грн., суму інфляції у розмірі 17159,96 грн., 20% штрафу у розмірі 9828,40 грн., 3% річних у розмірі 3437,00 грн., посилаючись на неналежне виконання договору про транспортне експедитування вантажів автотранспорту в міжнародному сполученні від 21.09.2016р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2207,06 грн.

Ухвалою госполарського суду Харківської області від 06.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/502/18. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "02" квітня 2018 р. о(об) 10:00.

У відповідності до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 06.03.2018р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Як вбачається з офіційного сайту "УКРПОШТА" в мережі інтернет щодо відстеження поштових відправлень зробленого судом станом на 02.04.2018р. із інформацією проте, що 12.03.2018р. відбулася невдала спроба вручення вказаної ухвали відповідачу. Враховуючи те, що ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано судом на юридичну адресу реєстрації відповідача, суд вважає, що ним було виконано обов"язок щодо належного повідомлення відповідача у справі.

Враховуючи вищевикладені обставини суд розглядає справу за відсутності відповідача та за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21 вересня 2016 р. між Приватним підприємством Шаг (перевізник за договором, далі по тексту - позивач) в особі директора Короля Сергія Йосифовича та Фізичною особою-підприємцем Лютим Едгаром В'ячеславовичем (експедитор за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір про транспортне експедитування вантажів автотранспорту в міжнародному сполученні.

Відповідно до п.1.1 договору експедитор, дія від свого імені та за рахунок перевізника, залучає третю сторону - перевізника для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлений експедитором, а експедитор оплачує послуги перевізника за кошти замовника на погоджених умовах договору.

Згідно до розділу 4 договору встановлений порядок розрахунку по договору.

Відповідно до п.4.1. договору вартість послуг по кожній перевозці визначається сторонами в заявці. Експедитор проводить оплату транспортних послуг перевізника із коштів, які надходять від замовника, протягом одного банківського дня з моменту отримання встановлюється.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір на перевезення вантажу за маршрутом Дніпро-Тбілісі, дата загрузки авто - 23 вересня 2016 року, вартість оплати перевозки складає 1900 доларів США + білети на паром, умови оплати: на карту по курсу НБУ при вивантаженні. Зазначена перевозка оформлена договором - заявкою від 21.09.2016 року. Вивантаження було проведено 05 жовтня 2016 року, що підтверджується накладними.

Позивач зазначає, що ним були виконані всі умови договору, але оплата відповідачем здійснена не була, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 85691,00 грн. та суми пені, що нарахована позивачем за період з 13.10.2016р. по 13.02.2018р. у розмірі 31020,14 грн., інфляційних у розмірі 17159,96 грн., 20% штрафу у розмірі 9828,40 грн., 3% річних у розмірі 3437,00 грн., що разом складає 147136,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору про надання перевезення вантажу, згідно якого та в силу ст. 909 Цивільного кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

02 жовтня 2016 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт №ОУ-0000069 здачі прийняття робіт. Відповідно до якого, морське перевезення вантажу а/м №ДЕ 7481 СО/№АЕ 7097 м. Іллічівськ (Україна) - м.Поті (Грузія) пасажирський квиток № 173807 (паром) - складає 36 549 грн., та послуги за вказаним договором становлять 49 142,00 грн., всього 85 691,00 грн. 12 жовтня 2016 року відповідачу були передані оригінали документів, відповідно до договору-заявки від 21.09.2016 року.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 85691,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3% річних у розмірі 3437,00 грн. та інфляційні у розмірі 17159,96 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 31020,00 грн. та 20% штрафу у розмірі 9828,40 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до Ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.4. договору передбачено нарахування штрафних санкцій, а саме, за несвоєчасне оплату вартості виконаних робіт виплачує із коштів замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки та 20% від суми фрахту.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 13.10.2016 року по 13.02.2018 року і становить 31020,14 грн.

Однак розрахунок пені позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не оплатив послуги надані позивачем з перевезення в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 11883,77 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню. В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 19136,23 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Перевіривши нарахування штрафу у розмірі 20% від суми фрахту суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір у розмірі 1920,01 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лютого Едгара В'ячеславовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк , МФО 300528) на користь Приватного підприємства Шаг (49013, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 30, кв.12, розрахунковий рахунок №26007060007436 в КБ Приватбанк м. Дніпро, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31231247) суму основного боргу у розмірі 85 691,00 грн.; суму пені за подвійною ставкою НБУ 11883,77 грн.; суму інфляції 17 159,96 грн.; 20% штрафу у розмірі 9 828,40 грн.; 3% річних у розмірі 3 437,00 грн., що разом складає 128000,13 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лютого Едгара В'ячеславовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк , МФО 300528) на користь Приватного підприємства Шаг (49013, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 30, кв.12, розрахунковий рахунок №26007060007436 в КБ Приватбанк м. Дніпро, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31231247) судовий збір у розмірі 1920,01 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 19136,23 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 02.04.2018 р.

Суддя Ю.В. Светлічний