Постанова

від 28.03.2018 по справі 921/328/17-г/7

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Справа № 921/328/17-г/7

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд вих. № 4 від 05.01.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/361/18 від 18.01.2018 р. та за вх. № ЛАГС 01-05/385/18 від 22.01.2018 р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року (суддя Стадник М.С., повне рішення складено 26.12.2017 р.)

у справі № 921/328/17-г/7

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат , м. Кременчук Полтавської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд , с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 472000,00 грн. та стягнення судових витрат.

за участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат до місцевого господарського суду подано позовну заяву від 16.05.2017 р. № 81/1ВК/Б, через поштове відділення зв'язку - 24.05.2017 р., згідно відтиску штампу на поштовому конверті (а. с. 24) до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд про стягнення заборгованості в сумі 472000,00 грн. та стягнення судових витрат (а. с. 5-7).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 р. у справі № 921/328/17-г/7 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд (47732, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, ідентифікаційний код - 37781567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат (39001, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, тупик Автопарківський, б. 5, ідентифікаційний код - 34815758) 472000 (чотириста сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу та 7080 (сім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору (а. с. 110, 111-114).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Щодо порушення норм процесуального права апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно було відхилено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи для надання можливості отримати ухвалу Господарського суду Полтавської області про порушення провадження у справі за позовом ТОВ Комбікормтрейд до ТОВ Виробнича компанія Біопрепарат про визнання недійсними договорів поставки, оформлених видатковими накладними № П-0000439 від 07.12.2016 та № П-0000447 від 12.12.2016 р. і подальшого вирішення питання про зупинення провадження у даній справі. Разом з тим, після ухвалення рішення у справі ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі № 917/2143/17 за вказаним позовом, у зв'язку із наведеним, апелянт вважає, що у випадку задоволення позову ТОВ Комбікормтрейд до ТОВ Виробнича компанія Біопрепарат про визнання недійсними договорів поставки, оформлених видатковими накладними від 07.12.2016 № П-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447, відпаде підстава позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд про стягнення 472000,00 грн. у даній справі.

Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано клопотання апелянта, що спірні видаткові накладні зі сторони апелянта не підписувала особа, уповноважена на це установчими документами, а саме: директор ТзОВ Комбікормтрейд ОСОБА_2.Б. , а підписи на цих документах належать іншій особі, відтак, на дуку апелянта, вказана обставина свідчить про наявність підстав для визнання договорів, оформлених видатковими накладними від 07.12.2016 р. № П-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447 недійсними (у зв'язку із чим і заявлено позов у Господарський суд Полтавської області), однак, наведені обставини судом не було взято до уваги.

Крім того, апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Так, суд першої інстанції у рішенні вказав, що видаткові накладні підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками товариств (зі сторони одержувача - ОСОБА_2, який згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, є керівником ТОВ Комбікормтрейд з 25.11.2016 р. (без обмежень)), однак, цей висновок не відповідає тим обставинам, які викладені у позовній заяві ТОВ Комбікормтрейд до ТОВ Виробнича компанія Біопрепарат про визнання недійсними договорів та наведені вище. Тобто матеріали справи містили дані про те, що видаткові накладні не були підписані уповноваженими особами відповідача.

Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у оскаржуваному рішенні суду зазначено, що Господарський суд Полтавської області у рішенні від 21.09.2017 р., з висновком якого погодився Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 30.11.2017, встановив, що оспорюваний договір не підписано однією стороною, а отже не вчинений, а тому не може бути визнаний недійсним правочин, який сторони не уклали, відтак, суд визнав, що між сторонами виникли позадоговірні відносини на підставі видаткових накладних № П-0000439 від 07.12.2016 р. та № П-0000447 від 12.12.2016 р.

Разом з тим, у постанові Харківського апеляційного господарського суду зазначено наступне: Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що викладені в мотивувальній частині рішення висновки суду першої інстанції, що посилання позивача та відповідача на видаткові накладні № П-0000439 від 07.12.2016 р. року та № П-0000447 від 12.12.2016 р. про відвантаження відповідачем позивачу товару свідчить про виникнення між сторонами позадоговірних відносин , виходять за межі предмету дослідження у даній справі, а тому підлягають виключенню . Отже, судом взято до уваги висновки Господарського суду Полтавської області, укладені у рішенні від 21.09.2017 р., які виключені з мотивувальної частини рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 р.

Відповідно до наведеного в апеляційній скарзі апелянт вважає, що порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та не відповідність висновків викладених у рішенні суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування рішення суду.

Крім того, апелянт вважає, що оскільки на даний час у Господарському суді Полтавської області розглядається справа № 917/2143/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат про визнання недійсними договорів, оформлених видатковими накладними від 07.12.2016 № П-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447 і у випадку задоволення цього позову відпаде підстава позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат до Товариства з обмеженою з відповідальністю Комбікормтрейд про стягнення 472 000,00 грн. у даній справі № 321/328/17-г/7. Відтак, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу (а. с. 148-150), у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки у суду не було підстав для зупинення провадження у справі, так як під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Відтак, на думку позивача, в даному випадку у Господарського суду Тернопільської області була можливість самостійно надати оцінку дійсності спірним видатковим накладним, з урахуванням того, що Сторонами також було підписано товарно-транспортні накладні №ГЛ-268 від 7 грудня 2016 року та №ГЛ-271 від 12 грудня 2016 року, і ТОВ КОМБІКОРМТРЕЙД було включено до складу податкового кредиту грудня 2016 року зареєстровані податкові накладні від 07.12.2016 № 6 та від 12.12.2016 № 11, та здійснено часткову оплату згідно платіжного доручення від 13 квітня 2017 року №1051.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ст. 79 ГПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення), порушує розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і, як наслідок - права сторони на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав в національному органі.

Щодо посилань апелянта, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме твердження щодо підписання видаткових накладних зі сторони апелянта не уповноваженою особою, а саме директором, позивач зазначає, що такі твердження є безпідставними, оскільки, документи, якими обмінялись сторони, містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначених умовах, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, правочин між сторонами вважається укладеним у письмовій формі, в даному випадку підписуючи та скріплюючи печатками спірні видаткові накладні, а також товарно-транспортні накладні №ГЛ-268 від 7 грудня 2016 року та №ЕЛ-271 від 12 грудня 2016 року, сторони підтвердили прийняття відповідних пропозицій.

Позивач також заперечує покликання апелянта на відсутність підпису директора ОСОБА_3 на видаткових накладних від 07.12.2016 р. № П-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447, оскільки, візуально підпис на позовній заяві від 14.12.2017 р. № 274 та підписи на видаткових накладних від 07.12.2016 р. №11-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447, а також товарно-транспортних накладних №ГЛ-268 від 7 грудня 2016 року та №ГЛ-271 від 12 грудня 2016 року, на його думку, ідентичні та не відрізняються один від одного.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що станом на дату подання даного відзиву на апеляційну скаргу, відсутні будь-які розбіжності по задекларованих сумах податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та відповідачем, тобто останній скористався своїм правом на податковий кредит, та відповідно зменшив свої податкові зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2016 року, чим підтвердив факт вчинення відповідного правочину.

Позивач також вказує, що підтвердженням вчиненого між сторонами правочину є часткова оплата апелянтом коштів в сумі 32000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1051 від 13 квітня 2017р.

Відповідно до наведеного позивач стверджує, що Господарським судом Тернопільської області при ухваленні рішення від 14 грудня 2017 року у даній справі з'ясовано всі істотні обставини справи, в тому числі наявність факту поставки сої, часткової її оплати та наявності на дату ухвалення рішення заборгованості, що підлягає стягненню в судовому порядку, тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

09.02.2018 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 27.02.2018 р. призначено справу № 921/328/17-г/7 до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2018 року.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.03.2018 р. розгляд справи відкладено на 28.03.2018 р., про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 28.03.2018 р. представник апелянта/відповідача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано ТзОВ Комбікормтрейд 23.03.2018 р. за № 47732 00081718 (докази - оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається з апеляційної скарги вих. № 4 від 05.01.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/361/18 від 18.01.2018 р. та за вх. № ЛАГС 01-05/385/18 від 22.01.2018 р.), апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року у справі № 921/328/17-г/7 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд про стягнення 472000,00 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Разом з тим, апелянт просить зупинити провадження у справі № 921/328/17-г/7 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд про стягнення 472000,00 грн. до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/2143/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат про визнання недійсними договорів, оформлених видатковими накладними від 07.12.2016 р. № П-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447, що розглядається Господарським судом Полтавської області (а. с. 132-135).

Представник позивача в судове засідання не прибув, у попередньому судовому засіданні, представник позивача приймав участь, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на наведене слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

09.02.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд вих. № 4 від 05.01.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/361/18 від 18.01.2018 р. та за вх. № ЛАГС 01-05/385/18 від 22.01.2018 р.) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року у справі № 921/328/17-г/7 та ухвалою суду від 27.02.2018 р. призначено справу № 921/328/17-г/7 до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2018 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника апелянта, розгляд справи було відкладено на 28.03.2018 р.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 р. у справі № 921/328/17-г/7 участь уповноважених учасників по справі обов'язковою не визнавалась.

Слід також зазначити, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду даної справи, а саме: апелянт 23.03.2018р. за № 47732 00081718 та представник позивача особисто під розписку (а. с. 182), що в свою чергу не перешкоджає розгляду даної справи по суті, тим більше, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018р. у справі № 921/328/17-г/7 участь повноважних представників сторін обов'язковою не визнавалась.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 р. у справі № 921/328/17-г/7, виходячи з наступного.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові та вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат до місцевого господарського суду подано позовну заяву від 16.05.2017 р. № 81/1ВК/Б, через поштове відділення зв'язку - 24.05.2017 р., згідно відтиску штампу на поштовому конверті (а. с. 24) до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд про стягнення заборгованості в сумі 472000,00 грн. та стягнення судових витрат (а. с. 5-7), який ухвалою місцевого господарського суду від 31.05.2017 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.06.2017 р.

Колегією суддів встановлено, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, за клопотанням апелянта/відповідача, ухвалою суду від 31.07.2017 р. зупинено провадження у справі № 921/328/17-г/7 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області у взаємопов'язаній справі № 917/1219/17 за позовом ТзОВ Комбікормтрейд до ТзОВ Виробнича компанія Біопрепарат про визнання недійсним договору поставки №161125/1Б від 25.11.2016 р., на підставі якого було складено видаткові накладні № П-0000439 від 07.12.2016 р. та № П-0000447 від 12.12.2016 р., за якими ТзОВ Виробнича компанія Біопрепарат звернулося з позовом про стягнення заборгованості з ТзОВ Комбікормтрейд у даній справі.

05.12.2017р. ухвалою суду першої інстанції у зв'язку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, набранням законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.09.2017 р. у справі № 917/1219/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017р., поновлено провадження у даній справі та розгляд справи призначено на 14.12.2017 р. (а. с. 88-89). Ухвалою суду від 05.12.2017 р., за клопотанням відповідача, відповідно до ст. 69 ГПК України, судом продовжено строк розгляду спору на 15 днів - до 20.12.2017 р. (а. с. 92). У судовому засіданні 14.12.2017 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з подальшим зупиненням провадження у справі, та за наслідками розгляду даної справи по суті наявних в матеріалах справи документів у їх сукупності, судом було прийнято рішення.

Колегія суддів, дослідивши клопотання апелянта/відповідача вих. № 273 від 14.12.2017р. (вх. № 22250 від 14.12.2017р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням додаткових доказів та подальше вирішення питання щодо зупинення провадження у справі № 921/328/17-г/7, у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено, зазначає наступне.

З клопотання апелянта/відповідача вих. № 273 від 14.12.2017р. (вх. № 22250 від 14.12.2017р.) вбачається, що останній, просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи для надання можливості отримати ухвалу Господарського суду Полтавської області про порушення провадження у справі за позовом ТОВ Комбікормтрейд до ТОВ Виробнича компанія Біопрепарат про визнання недійсними договорів поставки, оформлених видатковими накладними № П-0000439 від 07.12.2016 р. та № П-0000447 від 12.12.2016 р. та подальше вирішення питання про зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до приписів cт. 79 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 р.), господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 5 ч. 1 cт. 227 ГПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 р. № 2147-VІІІ).

З вищенаведеного вбачається, що метою подання такого клопотання є зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку с неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з'ясувати, як пов'язана справа, яка розглядається і господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Відповідно до п. 3.16. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи, даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Визначаючи наявність підстав, передбачених наведеною нормою, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у частині першій зазначеної статті 79 ГПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення), застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Слід зазначити, що право на захист здійснюється за допомогою передбачених законом правових засобів та реалізується шляхом пред'явлення позовних вимог або висловленням заперечень по суті заявлених вимог, внаслідок чого особа посилається на факти та обставини, які доводять наявність права у випадку позивача або спростовують це право па задоволення позову у випадку відповідача.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В даному випадку, у Господарського суду Тернопільської області була можливість самостійно надати оцінку дійсності видаткових накладних від 07.12.2016 р. № П-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447, з урахуванням того, що сторонами також було підписано товарно-транспортні накладні № ГЛ-268 від 7 грудня 2016 року та № ГЛ-271 від 12 грудня 2016 року, і ТзОВ Комбікормтрейд було включено до складу податкового кредиту грудня 2016 року зареєстровані податкові накладні від 07.12.2016 № 6 та від 12.12.2016р. № 11, та здійснено часткову оплату згідно платіжного доручення від 13 квітня 2017 року № 1051, при наявності такого, що набрало законної сили рішення Господарського суду Полтавської області від 21.09.2017 р. по справі № 917/1219/17 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 р. справі № 917/1219/17 (а. с. 102-104, 105-108).

З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта/відповідача про відкладення розгляду справи та подальше зупинення розгляду справи № 921/328/17-г/7 до розгляду Господарським судом Полтавської області справи про визнання недійсними договорів укладених на підставі видаткових накладних від 07.12.2016 р. № П-0000439 та від 12.12.2016 р. № П-0000447.

Крім того, як уже було вище зазначено у цій постанові, судом першої інстанції за клопотанням відповідача, ухвалою суду від 05.12.2017 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів - до 20.12.2017 р.

Слід також зазначити, що у разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ст. 79 ГПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення), відбулось би порушення розумних строків тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і, як наслідок - права сторони на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав в національному органі.

По суті заявлених в позовній заяві та апеляційній скарзі вимог, колегією суддів встановлено наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, на підставі усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат (далі - постачальник, позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд (далі - покупець, відповідач - у справі) було погоджено умови продажу сої тостованої експандованої повножирової шляхом підписання видаткових накладних.

На виконання усної домовленості, позивач поставив відповідачу сою тостовану експандовану повножирову на загальну суму 504 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № П-0000439 від 07.12.2016 р. та № П-0000447 від 12.12.2016 р. (а. с. 11-12).

Судом встановлено, що за видатковою накладною № П-0000439 від 07.12.2016 р., позивачем відвантажено 22,000 тони сої за ціною 10000,00 грн. без ПДВ за тонну, на суму 264000,00 грн. в т. ч. ПДВ 44000,00 грн.

Слід зазначити, що дані обставини підтверджує товарно-транспортна накладна № ГЛ-268 від 07.12.2016 р., згідно якої автоперевезення даної кількості сої здійснювалося ФОП ОСОБА_4 (а. с. 13).

Видатковою накладною №П-0000447 від 12.12.2016 р. позивачем відвантажено 20,000 тон сої за ціною 10000,00 грн. без ПДВ за тону, на суму 240000,00 грн. в т. ч. ПДВ 40000,00 грн., що також підтверджується товарно-транспортною накладною №ГЛ-271 від 12.12.2016 р., згідно якої автоперевезення даної кількості сої здійснювалося ТОВ Компанія Транспеле (а. с. 14).

Судом також встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що видаткові накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень чи застережень, їх підписи скріплені печатками товариств (зі сторони одержувача - ОСОБА_2, який згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, є керівником ТОВ Комбікормтрейд з 25.11.2016р. (без обмежень)).

Кожна поставка сої по вищезазначених накладних підтверджується податковими накладними: № 6 від 07.12.2016 р. на суму 264000,00 грн. та №11 від 12.12.2016 р. на суму 240000,00 грн., а також квитанціями № 1 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 48-49).

Крім того, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на загальну суму 32000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1051 від 13.04.2017р., де у графі Призначення платежу зазначено: оплата згідно Договору № 161125/1Б від 25.11.2016р. за сою ТЕП у т.ч. ПДВ 20% - 5 333,33 грн. (а. с. 15), у зв'язку з чим сума боргу, станом на 29.05.2017р., склала 47 2000,00 грн.

Слід зазначити, що у видатковій накладній, як і у платіжному дорученні № 1051 від 13.04.2017 р., зазначено, що поставка здійснюється на підставі договору №161125/1Б від 25.11.2016 р.

У процесі розгляду справи встановлено, що позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_5 поставки №161125/1Б від 25.11.2016 р. та Специфікацію №1 від 25.11.2016 р., підписані та скріплені печаткою ТОВ "Виробнича компанія "Біопрепарат", однак відповідач останніх не підписав.

Твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, що видаткові накладні не були підписані уповноваженими особами відповідача, а відтак останній не міг прийняти вказаний вище товар, колегія суду до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи є податкові накладні № 6 на поставку сої тестованої експондованої повпожирової на суму 264000,00 грн., в тому числі ПДВ - 44000,00 грн. та від 12.12.2016 р. податкова накладна № 11 на поставку сої тестованої експондованої повпожирової на суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ - 40000,00 грн. Отже, суму податку на додану вартість у розмірі 88000,00 грн. позивачем було включено до складу податкових зобов'язань у податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року.

Крім того, як уже було зазначено вище, 13 квітня 2017 на підставі платіжного доручення № 1051 відповідачем в рахунок оплати зобов'язань по договору №161125/1Б від 25.11.2016 р. було здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 32000,00 грн., чим підтверджено факт вчинення відповідного правочину.

З огляду на викладене, колегія суду вважає, що твердження апелянта в тій частині спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи є наявне рішення Господарського суду Полтавської області від 21.09.2017 р. у справі № 917/1219/17 (залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 р. у справі № 917/1219/17) яким відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормтрейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Біопрепарат про визнання недійсним Договору поставки №161125/1Б від 25.11.2016 р.

Господарський суд Полтавської області у рішенні від 21.09.2017 р., з висновком якого погодився Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 30.11.2017 р., встановив, що оспорюваний договір не підписано однією стороною, а отже не вчинений, а тому не може бути визнаний недійсним правочин, який сторони не уклали.

З вищенаведеного вбачається, що між сторонами у даній справі виникли позадоговірні відносини на підставі видаткових накладних № П-0000439 від 07.12.2016 р. та № П-0000447 від 12.12.2016 р.

На підставі вищенаведеного, позивачем у зв'язку з не оплатою відповідачем коштів за поставку товару скеровано на адресу останнього вимогу № 71ВК/Б від 24.04.2017р., в якій просив негайно здійснити повну оплату за поставлений товар (а. с.16), дана вимога отримана відповідачем 03.05.2017 р. , що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та витягом з сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а. с. 17-18).

Однак, дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і не заперечується сторонами у справі.

У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати за поставлений товару позивач звернувся до місцевого господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на свою користь решта 472000,00 грн. основного боргу за поставлений товар.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст. 205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вищенаведеного вбачається, що між сторонами у справі на підставі видаткових накладних № П-0000439 від 07.12.2016 р. та № П-0000447 від 12.12.2016 р. склались бездоговірні відносини, щодо поставки товару, оскільки останнє відповідає положенням ст. 205 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки укладеним у спрощений спосіб, що не заборонено приписами чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що між сторонами у справі виникли відносини, що випливають із договору поставки, укладених у спрощений спосіб, за якими одна сторона (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно положення ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, на виконання усної домовленості, позивач поставив відповідачу сою тостовану експандовану повножирову на загальну суму 504 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № П-0000439 від 07.12.2016р. та № П-0000447 від 12.12.2016р. (а. с. 11-12).

Кожна поставка сої по вищезазначених накладних підтверджується податковими накладними: № 6 від 07.12.2016р. на суму 264000,00 грн. та №11 від 12.12.2016р. на суму 240000,00 грн., а також квитанціями №1 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 48-49).

Крім того, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на загальну суму 32000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1051 від 13.04.2017р., де у графі призначення платежу зазначено: оплата згідно Договору № 161125/1Б від 25.11.2016р. за сою ТЕП у т.ч. ПДВ 20% - 5 333,33 грн. (а. с. 15), у зв'язку з чим сума боргу, станом на 29.05.2017р., склала 472000,00 грн.

Також, позивачем у зв'язку з не оплатою відповідачем коштів за поставку товару скеровано на адресу останнього вимогу № 71ВК/Б від 24.04.2017р., в якій просив негайно здійснити повну оплату за поставлений товар (а. с.16), дана вимога отримана відповідачем 03.05.2017р. , що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та витягом з сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а. с. 17-18).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Оскільки сторонами не було встановлено строку виконання зобов'язання по оплаті товару, то з урахуванням норми ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які відповідають вимогам ст. 9 даного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як уже було вищезазанчено, позивачем, в порядку ст. 530 ЦК України, направлена на адресу відповідача 24.04.2017р. рекомендованою кореспонденцією вимога № 71ВК/Б від 24.04.2017р. про погашення заборгованості за товар не пізніше 7-ми днів з моменту отримання вимоги. Направлення вимоги підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення, яка залишена відповідачем без розгляду та оплати, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач доказів погашення заявленої до стягнення суми боргу не надав, а тому позовні вимоги про стягнення 472000,00 грн . заборгованості за поставлену сою, згідно видаткових накладних № П-0000439 від 07.12.2016р. та № П-0000447 від 12.12.2016р. , підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, з чим погоджується колегія суддів.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 р. у справі № 921/328/17-г/7 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 02.04.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин