Рішення

від 20.03.2018 по справі 496/435/17

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/435/17

Провадження № 2/496/337/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді Дранікова С.М.

При секретарі - Камочкіної А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з Обмеженою Відповідальністю Василівське ремонтне підприємство до Комунального Підприємства Редакція районної газети Південна Зоря та ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить суд: зобов'язати КП Редакція районної газети ОСОБА_2 зоря та ОСОБА_1 опублікувати спростування недостовірних відомостей, що порушують особисте немайнове право ТОВ Василівське ремонтне підприємство на недоторканність ділової репутації, поширених у випуску №6 (10 155) газети ОСОБА_2 зоря на аркуші 2 у рубриці Ситуація , а також в електронній версії зазначеного випуску газети на сайті КП Редакція районної газети ОСОБА_2 зоря (http://www.pivdenna-zorya.od.ua), а саме про: 1) наявність будь-яких заборон щодо здійснення підприємницької діяльності ТОВ Василівське ремонтне підприємство ; 2) наявність рішення Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації про заборону видачі ТОВ Василівське ремонтне підприємство дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; 3) відсутність висновку санітарно-епідеміологічної експертизи щодо обґрунтування встановлення розміру санітарно-захисної зони для виробничої ділянки ТОВ Василівське ремонтне підприємство ; 4) неправомірні дії працівників охорони ТОВ Василівське ремонтне підприємство , які нібито 31.12.2016 року здійснювали постріли поблизу житлових будинків по вулиці Свердлова у с. Василівка Біляївського району Одеської області і поводили себе зухвало із жителями села. Стягнути солідарно з КП Редакція районної газети ОСОБА_2 зоря та ОСОБА_1 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень. Судові витрати покласти на відповідачів. Свої вимоги мотивує тим що, 28.01.2017 року у випуску №6 (10 155) газети Південна Зоря на аркуші 2 у рубриці Ситуація опублікована стаття під назвою Кому закон не писаний? , в тексті якої КП Піденна Зоря виклали свої думки стосовно того, що нібито у позивача наявна заборона щодо здійснення підприємницької діяльності, крім того наявне рішення Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації про заборону видачі ТОВ Василівське ремонтне підприємство дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та те що, охорона ТОВ Василівське ремонтне підприємство ведуть себе зухвало та неправомірно. Крім того за текстом статті в газеті наявне посилання на конкретну особу ОСОБА_1 яка також розповсюджує інформацію про працівників охорони ТОВ Васильвське ремонтне підприємство, та перекручує таким чином, що ганьбить репутацію підприємства. Представник позивача вважає, що у дані статті інформація і розповсюдження чуток ОСОБА_1 є недостовірними та такими, що принижує честь, гідність та ділову репутацію підприємства а тому просить визнати дану інформацію неправдивою, такою, що шкодить діловій репутації підприємства та наносить шкоду його інтересам, а також спричинило моральну шкоду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача КП Редакція районної газети ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволенні позовних вимог, посилаючись на письмові заперечення які наявні в матеріалах справи, пояснивши, що у якості недостовірної інформації, яку позивач просить суд спростувати шляхом опублікування, є викладена журналістом інформація щодо обурення місцевих жителів села Василівка Одеської області з приводу діяльності ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» , яке, на думку, цих мешканців села, порушує природоохоронне законодавство. Адже здійснюючи підприємницьку діяльність, пов'язану зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, зокрема, не визначено межі санітарно- захисної зони, яка б мала відокремити об'єкти підприємства від житлової забудови села. Ситуація пов'язана з діяльністю ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» викликала у мешканців с. Василівка широкий суспільний резонанс.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судовому засіданні підтвердили факт стрілянини працівників охорони ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» .

Суд, вислухавши доводи учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки на підставі наявних у справі доказів встановлено наступне.

Cудом встановлено, що 28.01.2017 року у випуску №6 (10 155) газети Південна Зоря на аркуші 2 у рубриці Ситуація опублікована стаття під назвою Кому закон не писаний? , наступного змісту Про довготривалу проблему, пов'язану із діяльністю на території села ОСОБА_7 ТОВ Василівське ремонтне підприємство ТМ Хім Трейд та спроби її вирішення, ми писали вже неодноразово. І здавалось би - Рішення Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації щодо неможливості отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства мало б поставити остаточну крапку у цьому наболілому для жителів та й, мабуть, для самого підприємства, питанні. Та ні. Виробництво не зупинилось. Його діяльність, попри будь-які заборони, продовжується. Хоча в обґрунтованому Рішенні Департаменту екології зазначено і підставу такої заборони - відсутність у підприємства нормативної санітарно-захисної зони, відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України. Крім того, як йдеться в Рішенні, в наданих документах відсутні дані щодо виконання запропонованих ДУ ІГЗ ім. О.М. Марзєєва НАМИ України заходів та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони для виробничої ділянки ТОВ Василівське РП . А останнім часом протистояння місцевих жителів та Василівського РП ще більше загострилось. Селяни твердять, що тепер поблизу підприємства і ходити небезпечно. Нещодавно люди зіткнулись зі свавіллям його працівників. 31 грудня озброєні охоронці Василівського РП , знаходячись біля житлових будинків (по вулиці Свердлова), здійснювали постріли. На гамір із дворів повиходили люди, що мешкають поруч, активісти. Вони вмовили охоронців, які поводились дуже зухвало, повернутись на територію фірми. Після інциденту ми звернулись із відповідною заявою до Біляївського відділення поліції, Генерального прокурора України, Управління СБУ України в Одеській області, голови РДА, районної ради, депутатів. Тепер чекаємо на результат, - розповідає жителька ОСОБА_7 ОСОБА_3. За роз'ясненням ситуації ми звернулись до Біляївського районного відділу поліції. На сьогоднішній день ми отримали заяву жителів ОСОБА_7, в якій вони виклали суть інциденту. Розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 129 КК України. Крім того, маємо заяви від керівництва ТОВ Василівське РП стосовно жителів села. По розпочатих кримінальних провадженнях призначено експертизи. Проводяться досудові розслідування, про результати яких будуть повідомлені обидві сторони, - пояснив нам начальник сектору моніторингу Біляївського ВП ҐУ ПН Олег ОСОБА_8. . Свою думку стосовно ситуації висловив і депутат районної рад ОСОБА_9, за допомогою до якого звернулись члени ініціативної групи. Він зазначив, що підприємство має змінити місце розташування, адже завжди буде фактором роздратування та обурення місцевих жителів. Наразі люди готові йти далі та будь-що боротись за своє безпечне, чисте життя .

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Аналіз законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого є обов'язковою з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року та рішення (правові висновки) якого підлягають застосуванню судами України при ухваленні судових рішень, надають можливість зробити суду висновок, що при розгляді справ за вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації важливим є визначення: чи є відомості, на негативності яких наполягає позивач інформацією (фактами) або оціночними судженнями відповідача - розповсюджувача вказаної інформації, висловленими ним на реалізацію своїх власних поглядів та ідей, оскільки Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оцінних суджень доведенню не підлягає .

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За змістом ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична особа чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вимогами ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В абзац 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України. Як зазначено у роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Як випливає із змісту ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» здійснює підприємницьку діяльність, яка напряму пов'язана з забруднюючими викидами в атмосферу від стаціонарних джерел викиду. Так, відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 20.10.2016 року № 2906/5 рішення щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зазначеним суб'єктом не може бути прийняте у зв'язку з відсутністю у даного підприємства нормативної санітарно-захисної зони, відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 року № 173 (в межах нормативної санітарно-захисної зони знаходиться житлова забудова). Відповідно до пункту 5.4. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Відповідно до вимог Постанови КМУ від 13.03.2002 року № 302 Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з отриманням дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи , розробку документів для отримання дозволу проводить спеціалізоване підприємство, установа, яке внесене у відповідний список Мінприроди, на договірних засадах з замовником, суб'єктом господарювання, якому належать стаціонарні джерела викидів. Дозвіл на викиди для підприємств другої і третьої груп за обсягом викидів, видається на основі представлених документів, відповідними структурним підрозділом (Управлінням екології) відповідної ОДА.

Відповідно до п. 6 Постанови КМУ від 13.03.2002 року № 302 Держсанепідслужба (після постанови КМУ від 10.09.2014р № 442 - Держпродспоживслужба), її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно.

Тобто, як вбачається з зазначеного, Департамент екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації здійснює видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у спосіб, передбачений вказаною Постановою КМУ від 13.03.2002 року на основі документів та рішення Держпродспоживслужби щодо можливості/неможливості видачі дозволу.

У статті, яка надрукована у випуску № 6 (10155) газети «ОСОБА_2 зоря» на аркуші 2 у рубриці «Ситуація» , стаття під назвою «Кому закон не писаний?» та в електронній версії випуску газети на сайті КП «Редакція районної газети «Південна Зоря» , журналіст вказала на наявність рішення щодо неможливості отримання вказаним підприємством (позивачем) дозволу на викиди в атмосферне повітря. Вказана інформація відповідає дійсності, адже відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 20.10.2016 року № 2906/5, який адресовано т.в.о. директора Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації зазначено про те, що рішення щодо отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря вказаним підприємством не може бути прийнято у зв'язку з відсутністю у даного підприємства нормативної санітарно-захисної зони та наявних недоліків у наданих документах.

Тобто, як вбачається з викладеного інформація, яка є надрукованою у випуску № 6 (10155) газети «ОСОБА_2 зоря» на аркуші 2 у рубриці «Ситуація» , стаття під назвою «Кому закон не писаний?» та в електронній версії випуску газети на сайті КП «Редакція районної газети «ОСОБА_2 зоря» є констатацією, по перше ставлення мешканців села ОСОБА_7 до діяльності вказаного підприємства, та - по-друге, констатацією офіційної наявної на час опублікування статті інформації щодо діяльності вказаного підприємства. Вказана інформація була отримана журналістом виключно із офіційних джерел, як то лист управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 20.10.2016 року № 2906/5 щодо неможливості видачі дозволу вказаному підприємству на викиди в атмосферне повітря, та офіційної інформації Біляївського відділу поліції про наявність кримінального провадження за заявою мешканців села ОСОБА_7 до правоохоронних органів з приводу перевірки в діях працівників вказаного підприємства ознак кримінальних правопорушень, колективної скарги мешканців с. Василівка щодо перевірки порушень з боку ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» природоохоронного законодавства.

Інформація, що була викладена у статті та яку просить спростувати позивач, не є недостовірною, адже отримана з офіційного джерела та є констатацією обставин, встановлених державним органом, а саме Держпродспоживслужби (лист від 20.10.2016 року № 2906/5) та обставин, викладених мешканцями села ОСОБА_7.

Дійсно, на час опублікування статті, ТОВ Василівське ремонтне підприємство» , здійснюючи підприємницьку діяльність, яка напряму пов'язана з забруднюючими викидами в атмосферу від стаціонарних джерел не мало відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин. Такий дозвіл вказаним підприємством було отримано лише 01.02.2017 року, про що на час опублікування статті 28.01.2017 року не могло бути відомо.

Згідно із ст. 12 ЦПК України та ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи позовні вимоги позивача у сукупності з наданими доказами в світлі наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що внаслідок розповсюдження відповідачами недостовірної інформації було порушено особисті немайнові права позивача, а також не доведено, що вказана інформація є поширенням недостовірної інформації.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 91, 94, 277 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з Обмеженою Відповідальністю Василівське ремонтне підприємство до Комунального Підприємства Редакція районної газети Південна Зоря та ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_8