Рішення

від 27.02.2018 по справі 826/16801/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2018 року № 826/16801/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Державної регуляторної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД про визнання незаконним та скасування розпорядження в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України, (далі - позивач, Держархбудінспекція), до Державної регуляторної служби України, (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД , (далі - третя особа), про визнання незаконним та скасування розпорядження №49 від 29.04.2016 в частині зобов'язання Держархбудінспекції усунути порушення вимог частини шостої статті 21 Закону України від 02.03.2015 №222-VІІІ Про ліцензування видів господарської діяльності .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 відкрито провадження у справі.

У зв'язку із закінченням повноважень судді Кобилянського К.М., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2017, справу передано на розгляд судді Шрамко Ю.Т.

Позовні вимоги мотивовані тим, що чинним законодавством України встановлено порядок розгляду заяв про видачу ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, а відповідач, оскаржуваним розпорядженням зобов'язуючи Держархбудінспекцію вчинити конкретну дію, виходить за межі компетенції. А розпорядження №49 від 29.04.2016 є формою втручання у дискреційні повноваження позивача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав правомірності оскаржуваного розпорядження, оскільки воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, прийнятого за наслідком розгляду скарги ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД . Зазначив про невтручання у дискреційні повноваження позивача у даному випадку.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД - подало відзив на позовну заяву, у якому просило в позові відмовити з огляду на порушення позивачем вимог Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності при розгляді заяви про переоформлення ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

У судовому засіданні 14.06.2017 в порядку частини 6 ст.128 КАС України (у чинній на той час редакції) судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Листом від 08.12.2015 №40-402-1471 Держархбудінспекція за наслідком розгляду заяви від 30.11.2015 №11/30 ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД про переоформлення ліцензії серії АВ №558080 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, на безстрокову повідомлено про неможливість переоформлення вказаної ліцензії з посиланням на п.12 Порядку ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД зверталося до позивача також з листом від 20.01.2016 №01/20, у якому просило розглянути подані 30.11.2015 документи та переоформити вказану вище ліцензію, у відповідь на який Листом від 04.02.2015 №40-402-200 Держархбудінспекція повідомила, що ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД вже надавалась відповідь на аналогічне звернення і лист із відповіддю повернувся з відміткою, що ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД за адресою 77452, Івано-Франківська обл., Тисьменицький район, с. Старий Лисець, вул. Коцюбинського, 12 не знайдено.

Не погоджуючись з прийнятим позивачем рішенням, ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД звернулося до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України із скаргою від 18.03.2016 №0318 про визнання дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України такими, що здійснені з порушенням законодавства у сфері ліцензування, та зобов'язання переоформити відповідну ліцензію на безстрокову.

29.04.2016 Державною регуляторною службою України винесено розпорядження №49 Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування , яким зобов'язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України усунути порушення вимог ч.6 ст.21 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , розглянувши заяву ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД від 20.01.2016 №01/20 з урахуванням вимог частини шостої статті 21 Закону України від 02.03.2015 №222-VІІІ Про ліцензування видів господарської діяльності , а також повідомити Державну регуляторну службу України про його виконання.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне.

Закон України від 02.03.2015 №222-VІІІ Про ліцензування видів господарської діяльності , регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (далі - Закон №222-VІІІ).

Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 724, Державна регуляторна служба України (ДРС) є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статі 4 Закону №222-VІІІ встановлено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема:

- здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування;

- утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність;

- видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Згідно із ст.5 Закону №222-VІІІ, експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є, зокрема, розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.

Таким чином, скарги здобувачів ліцензії/ліцензіатів розглядаються Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування, за наслідком чого приймається рішення, яке є підставою для видання Державною регуляторною службою України розпорядження про розгляд скарг.

Оскаржуване розпорядження Державною регуляторною службою України було прийнято з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 28.04.2016 №3.2 (протокол №05-16) за результатом розгляду скарги ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД від 18.03.2016 №0318, яким встановлено порушення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України вимог ч.6 ст.21 Закону №222-VІІІ щодо не переоформлення ліцензії серії АВ №558080, строком дії з 18.10.2010 по 18.10.2015, на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, на безстрокову.

Відповідно до ч.6 ст.21 Закону №222-VІІІ, ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №222-VІІІ встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

При цьому, опублікований зазначений Закон був у офіційному виданні Голос України від 28.03.2015 № 56. Таким чином, набрав чинності Закон №222-VІІІ 28.06.2015.

Ліцензія серії АВ №558080, видана ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 18.10.2010 по 18.10.2015.

Тобто, згідно з вимогами ч.6 ст.21 Закону №222-VІІІ, на день набрання чинності Законом №222-VІІІ, ліцензія серії АВ №558080, яка має обмежений термін дії, є безстроковою і може бути, за заявою ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД , переоформлена Держархбудінспекцією безкоштовно у тижневий строк.

Натомість, позивачем листом від 08.12.2015 №40-402-1471 було відмовлено ліцензіату у переоформленні ліцензії з посиланням на п.12 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1396.

Так, відповідно до п.9 ч.1ст.7 Закону №222-VІІІ, ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності: будівництво об'єктів IV і V категорій складності - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Згідно із ст.17 Закону України "Про архітектурну діяльність", порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1396 та встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Пунктом 12 вищезазначеного Порядку передбачено, що строк дії ліцензії становить п'ять років, а для суб'єктів будівельної діяльності, які отримують її вперше, - три роки.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, враховуючи наявність суперечності між нормою п.12 Порядку ліцензування господарської діяльності та ч.6 ст.21 Закону №222-VІІІ щодо строку дії ліцензії, застосуванню підлягає акт вищої юридичної сили - Закон №222-VІІІ.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем стосовно того, що Держархбудінспекція, відмовивши ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД у переоформленні ліцензії серії АВ №558080 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, допустила порушення вимог ч.6 ст.21 Закону №222-VІІІ, оскільки застосуванню до вказаних правовідносин підлягає акт вищої юридичної сили - Закон №222-VІІІ.

При цьому, посилання позивача на те, що розпорядження ДРС №49 від 29.04.2016 є формою втручання у дискреційні повноваження Держархбудінспекції є безпідставними з огляду на наступне.

Дискреційні повноваження є сукупністю прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

При розгляді заяви ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД про переоформлення відповідної ліцензії у Державної архітектурно-будівельної інспекції України відсутні дискреційні повноваження, оскільки не передбачено можливості альтернативного вибору одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом. Натомість наявна імперативна норма ч.6 ст.21 Закону №222-VІІІ, відповідно до вимог якої вбачається, що ліцензія серії АВ №558080 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, є безстроковою і за заявою ліцензіата - ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД може бути переоформлена Держархбудінспекцією.

При цьому, ДРС оскаржуваним розпорядженням не порушувала правовий порядок та засади діяльності центрального органу виконавчої влади, оскільки частиною 1 статі 4 Закону №222-VІІІ чітко встановлено, що Державна регуляторна служба України видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування. А розпорядча частина вказаного документа містить вимогу про усунення позивачем порушення законодавства - частини шостої статті 21 Закону №222-VІІІ та містить конкретизацію, що вказане усунення порушення повинно бути здійснене шляхом розгляду заяви ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД від 20.01.2016 №01/20 з урахуванням вимог норми закону, порушення якої було вчинено.

Крім того, необґрунтованими є посилання позивача на недійсність ліцензії серії АВ №558080 у зв'язку з її непереоформленням у встановлений законом строк з огляду на зміну місцезнаходження ліцензіата. Адже предметом доказування у даній справі є правомірність розпорядження відповідача №49 від 29.04.2016, у зв'язку з чим суд перевіряє його на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України. При цьому, суд звертає увагу, що вищезазначені обставини не були наведені Держархбудінспекцією у відмові щодо переоформлення ліцензії. А відтак, такі обставини не можуть розцінюватися як підстава для визнання протиправним та скасування розпорядження №49 від 29.04.2016.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, підстави для задоволення позову та визнання протиправним і скасування розпорядження №49 від 29.04.2016 - відсутні.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідач, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Зважаючи на те, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України, (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) до Державної регуляторної служби України, (місце знаходження: 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, код ЄДРПОУ 39582357), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД (місце знаходження:77452, Івано-Франківська обл., Тисьменицький район, с. Старий Лисець, вул. Коцюбинського, 12, код ЄДРПОУ 20535988), про визнання незаконним та скасування розпорядження №49 від 29.04.2016 в частині зобов'язання Держархбудінспекції усунути порушення вимог частини шостої статті 21 Закону України від 02.03.2015 №222-VІІІ Про ліцензування видів господарської діяльності відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

Д.А. Костенко