Постанова

від 28.03.2018 по справі 821/1149/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1149/17

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Час та місце ухвалення судового рішення 14:34 , м. Херсон

Повний текст судового рішення складений 04.10.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Романішина В.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДФС у Херсонській області, приватного підприємства Транслес на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Транслес до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02.08.2017р. приватне підприємство Транслес (надалі - ПП Транслес ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (надалі - ГУДФС у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2017 року №0001821422 в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 382333грн.; за 2016 рік в сумі 94085грн.; а також в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23521грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік нараховане податковим органом внаслідок встановлення перевіркою нереальності відображених господарських операцій із контрагентом ПП КА-транс . Позивач наполягає на помилковості висновків податкової, зазначаючи про реальність вказаної господарської операції, її фактичне здійснення та належним чином відображення у податковому обліку. Спірне податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік нараховане податковим органом внаслідок визнання товарів, отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_1 безоплатно отриманими. Такі висновки не відповідають дійсності, оскільки ФОП ОСОБА_1 поставила позивачу деревину, поставка оплачена у безготівковому порядку, товар використаний у власній господарській діяльності позивача. Вважаючи безпідставним нарахування зобов'язання з податку на прибуток у спірній частині, позивач просив повністю задовольнити його вимоги.

Відповідач заперечує проти позову, мотивуючи тим, що під час проведення документальної перевірки позивача встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 - 2016 р.р. Таке заниження частково було наслідком нереальності господарських операцій із контрагентом ПП КА-транс , який документував надання послуг із окорковки лісу у значних обсягах, не маючи власних чи орендованих приміщень та найманих працівників. Також під час перевірки встановлено безоплатне отримання позивачем товару, який він документував від ФОП ОСОБА_1, оскільки наданими первинними документами не підтверджується реальність здійснення поставки позивачу деревини ФОП ОСОБА_1 із урахуванням обсягів поставки, реальності часу та місць навантаження і розвантаження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.09.2017р. позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 року №0001821422 в частині збільшення ПП Траслес податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 382333грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить постанову суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову про задоволення позову. Відповідач просить постанову суду скасувати в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства Транслес з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.06.2015 року по 31.12.2016 рік. За результатами перевірки складений акт № 119/21-22-14-01/39853379 від 26.05.2017року, яким встановлено, що підприємством порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5,7,8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п. 4, 13, 21 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", п. 5-7, 11, 15, 16, 18-20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 566432грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 382333грн., за 2016 рік у сумі 184099грн. /т.1 а.с. 27-65/

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017року №0001821422 про збільшення ПП Транслес податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним зобов'язанням на суму 566432грн. та за штрафними санкціями на суму 46025грн. /т.1 а.с.25/

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП Транслес укладений з ПП Ка-транс договір від 01.09.2015 року щодо надання послуг з розпиловки та окоровки деревини. В окоровку деревини входить: зняття всіх слоїв кори; зачистка деревини від сучків, гнилі, та іншого браку деревини; розпиловка деревини на вимогу замовника. Виконавець здійснює розпиловку та окорку деревини, що надходить в порт на адресу фірми Транслес , використовуючи свої сили та засоби на території порту.

ПП Транслес в 2015 році задокументовано у бухгалтерському обліку по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками операції по взаємовідносинам з ПП Ка-транс по наданню послуг з окоровки лісу на суму 2124074грн.

За висновками перевірки, завищення витрат відбулось внаслідок визнання нереальності відображених господарських операцій із контрагентом ПП Ка-транс . Для обґрунтування цих висновків зазначається, що ПП "Транслес" отримувало такі ж самі роботи від іншого підприємства - ПП Бултранс , що здійснювало свою діяльність на тому ж майданчику, що і підприємство ПП Ка-транс При цьому, підприємство ПП Ка-транс не має працівників та ділянок, необхідних для проведення робіт, що, на думку ревізорів, свідчить про нереальність господарських операцій.

Також зазначається про відсутність в актах здачі - приймання виконаних робіт обсягу виконаних робіт та вартості послуг.

Судом встановлено, що ПП Транслес займається придбанням та продажем деревини. Лісоматеріали, що придбаваються, доставляються для первинної обробки, складування, фасування та переміщення до місця з якого й відбувається навантаження для подальшого продажу. З цією метою використовується майданчик, що розташований за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1, який орендується контрагентом ПП Бултранс у TOB Смарт-Мерітайм Груп .

ПП Транслес здійснює придбання деревини, доставка відбувається як автотранспортом так і вагонами. Розвантаження деревини здійснюється безпосередньо на майданчику, який орендує ПП Бултранс .

В процесі придбання, обробки та реалізації для виконання необхідних робіт позивачем укладались угоди не лише із ПП Ка-транс , але й із ПП Бултранс . При цьому, та деревина, яка під час огляду та прийомки визначена представниками ПП Ка-транс , ПП Бултранс та ПП Транслес , як нестандартна та пошкоджена, в подальшому передавалась по актам за узгодженням з ПП Транслес для ручної обробки за договором ПП Ка-транс .

Отже, при проведенні перевірки відповідачем не прийнято до уваги, що вказані підприємства обробляли різну деревину та виконували різні види робіт на одному виробничому майданчику. На запит податкового органу під час проведення перевірки ПП Ка-транс надало пояснення щодо господарських операцій із позивачем та підтвердило їх належно складеними бухгалтерськими документами.

Оскільки ПП Ка-транс є діючим суб'єктом господарювання і використовує у своїй діяльності найманих працівників, тому твердження відповідача про нереальність господарських відносин є безпідставним.

Крім того, з досліджених актів прийому-виконання робіт, укладених позивачем із ПП Ка-транс судом встановлено, що вони містять назву наданої послуги окорока лісу , зміст якої розкритий у самому договорі, також акт містить загальну вартість робіт.

Зауваження відповідача з приводу незазначення в актах виконаних робіт розгорнутої інформації (калькуляції) щодо обсягу наданих послуг, умов їх виконання, не заслуговують на увагу, оскільки діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення такого виду послуг (окорока деревини) з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій, що включаються до їх структури.

Отже, податковому органу на підтвердження виконаних робіт надано необхідні докази: акти надання послуг; акти прийому деревини для обробки; товарно-транспортні накладні; регістри бухгалтерського обліку; накладні з відмітками Херсонської митниці; щодо отримання позивачем послуг від ПП Ка-транс та використання їх у власній господарській діяльності, що мало наслідком руху активів позивача, та є достатнім для розкриття змісту та обсягу спірних господарських операцій.

При цьому, апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій з ПП Ка-транс . Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні, акти виповнених робіт та інше у позивача на час перевірки були наявні.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товару та послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення ПП Траслес податкового зобов'язання з податку на прибуток сумі 382333грн.

Разом з тим, щодо правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік слід зазначити наступне.

ПП "Транслес" при оформленні в квітні 2016 року митних декларацій для здійснення експортних операцій з реалізації пиловочника окореного до Херсонської митниці надані сертифікати про походження лісоматеріалів від 11.04.2016 року №№151001; 151002; 151003; 151004; 151005; 151006; 151007; 151008; 151009.

Вказані сертифікати видані Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства на підставі поданої ПП Транслес заявки від 11.04.2016 року до якої додані наступні документи: товарно-транспортні накладні, виписані лісокористувачем ДСП Північна пуща від 03.03.2016, 16.03.2016, 17.03.2016 для ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1); накладна від 07.03.2016 № 25/03, виписана ФОП ОСОБА_2 на реалізацію даної лісопродукції на адресу ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_2); товарно-транспортні накладні на транспортування та передачу лісопродукції від ФОП ОСОБА_3 на адресу ПП Транслес .

При цьому, аналізуючи рух товару по товарно-транспортним документам неможливо встановити факт поставки товару ПП Транслес від ФОП ОСОБА_3, походженням з ДСП Північна пуща в реальності часу та місць навантаження і розвантаження лісопродукції. Крім того, дати поставок між ДСП Північна пуща та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ПП Транслес не відповідають хронології часу та маршруту руху по пунктам навантаження - розвантаження. Тобто, лісопродукція, оприбуткування якої відображено у бухгалтерському обліку від ФОП ОСОБА_3, є невідомого походження.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції правильно виходив з того, що наданими первинними бухгалтерськими документами по вказаним ланцюжкам руху товарів не можливо встановити відповідність руху товару від ДСП Північна пуща до кінцевого споживача ПП Транслес , оскільки наявні суттєві розбіжності у обсягах поставок, датах її транспортування та отримання, що вказує на безтоварність спірних господарських операцій.

В апеляційній скарзі позивач не надає суду доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Херсонській області, приватного підприємства Транслес залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Романішин В.Л.