АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/320/18Головуючий по 1 інстанції Івахненко О.Г. Категорія: 2, 5 Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої Карпенко О.В.
суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
секретаря Матюхи В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Івахненко О.Г. у залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області об 11 годині 47 хвилин, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення спільної часткової власності та виділення майна в натурі,
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8, який підтримав апеляційну скаргу; ОСОБА_5, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, суд,-:
в с т а н о в и в :
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Чигиринського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про припинення спільної часткової власності та виділення майна в натурі.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 березня 2016 року, яке набрало законної сили 11 квітня 2016 року за нею було визнано право власності на 27/100 частин житлового будинку (літера А-1) з прибудовою (літера а), що складається з приміщення 5-1 площею 5,2 кв. м, приміщення 5-2 площею 27,2 кв. м, приміщення 5-3 площею 11,9 кв. м,приміщення 5-4 площею 8,6 кв. м, приміщення 5-5 площею 2,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0477 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за тією ж адресою, що належали її померлому батькові ОСОБА_10, в порядку спадкування за законом.
В зв'язку з тим, що позивачка не може користуватись зазначеною квартирою оскільки двоє інших співвласників, відповідачів по справі, порушують її право користування, ОСОБА_3 звернулася до Чигиринського районного суду Черкаської області із відповідним позовом та просила постановити судове рішення, яким припинити право спільної часткової власності в житловому будинку по АДРЕСА_1 та виділити в натурі ОСОБА_3 на праві особистої власності 27/100 частин житлового будинку (літера А-1) з прибудовою (літера а), що складається з приміщення 5-1 площею 5,2 кв. м, приміщення 5-2 площею 27,2 кв. м, приміщення 5-3 площею 11,9 кв. м, приміщення 5-4 площею 8,6 кв. м, приміщення 5-5 площею 2,6 кв. м.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2017 року було замінено померлого відповідача у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_9 - ОСОБА_9 її правонаступниками - ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права представник позивачки ОСОБА_3- ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Також посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційну скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними і визначаються відповідними відсотками від цілого або в дробовому вираженні. При вирішенні спору суд помилково керувався ч. 1 ст. 367 ЦК України, оскільки позивач наполягала на виділенні в натурі, а не на поділі майна.
Вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про необхідність звернутися позивачу у досудовому порядку до інших співвласників для укладення договору про виділ в натурі частки житлового будинку, оскільки чинне законодавство такої обов'язкової умови не встановлює.
Вказує, що визначальним для виділу частки або розподілу будинку в натурі є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або розділу будинку відповідно до часток співвласників. Судом першої інстанції питання про технічну можливість такого виділу не досліджувалося.
П. 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що позивачка не зверталася до відповідачів у досудовому порядку щодо укладення договору про виділ в натурі частки житлового будинку, який у відповідності до ч. 3 ст. 364 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню.
Крім того, відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є правонаступниками померлої ОСОБА_9 право власності на свої частки в житловому будинку по АДРЕСА_1 не оформлено, тому право спільної часткової власності на вказане житло у розумінні ст. 364 ЦК України не існує, і виділ вказаного майна в натурі, що належить позивачу, в порядку ст. 364 ЦК України неможливий.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 березня 2016 року ОСОБА_3 є власницею 27/100 частин житлового будинку (літера А-1) з прибудовою (літера а), що складається з приміщення 5-1 площею 5,2 м2; приміщення 5-2 площею 27,3 м2; приміщення 5-3 площею 11,9 м2; приміщення 5-4 площею 8,6 м2; приміщення 5-5 площею 2,6 м2, за адресою: АДРЕСА_1, та власницею земельної ділянки площею 0,0477 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10, в порядку спадкування за законом (а.с.10-13).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 61035222 від 09 червня 2016 року (а.с.14) ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 27/100 частини житлового будинку з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 97285923 від 14 вересня 2017 року (а.с.31-33) належність часток житлового будинку на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 наступна: ОСОБА_5 - 6/25 частки, ОСОБА_9 - 9/50 частки; ОСОБА_10 - 27/100 частки (а.с.31-33).
Відповідно до повідомлення державного нотаріуса Чигиринської державної нотаріальної контори № 969/01-16 від 08 листопада 2017 року ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть актовий запис № 113 07.07.2015 (а.с.54), з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 20 серпня 2015 року (а.с.52), проте, відомості про отримання відповідачками свідоцтв про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 відсутні.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2017 року, ОСОБА_11, як відповідача по справі замінено її правонаступниками - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.55).
Інші докази у матеріалах справи відсутні.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України та означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, що, по суті, є правом двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
За змістом даної норми виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватись на підставі укладеного між усіма співвласниками договору. І лише у разі виникнення між співвласниками спору, справа про виділ вирішується судом.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Однак, як вбачається із наявних матеріалів справи, розміри часток співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 не визначені. Висновок експертизи, який би дав відповідь щодо технічної можливості виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників, відсутній.
Відомості про визначення майна та його обсягу стосовно спірного житлового будинку у спадкоємців померлої ОСОБА_9 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Проте, позивач у досудовому порядку до відповідачів з метою укладання договору про виділ в натурі частки житлового будинку не зверталася.
В порушення вимог статті 81 ЦПК України, яка покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_3 на адресу суду не було надано належних, допустимих, переконливих доказів, підтверджуючих обґрунтованість заявленого позову, у зв язку із чим суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових передумов для його задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги, наведені представником позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення спільної часткової власності та виділення майна в натурі - залишити без задоволення, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Т.Л. Фетисова
(повний текст постанови виготовлено 2.04.2018 року)
Суд | Апеляційний суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2018 |
Оприлюднено | 04.04.2018 |
Номер документу | 73148142 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Черкаської області
Карпенко О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні