Рішення

від 26.03.2018 по справі 904/105/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018м. ДніпроСправа № 904/105/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е ОСОБА_1 і Моя Логістик", с. Підгайчики Золочівського району Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 25 956 грн. 00 коп. за договором про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 26.01.2017 № 863

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, дов. №б/н від 25.01.2018, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Е ОСОБА_1 і Моя Логістик" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" заборгованість в розмірі 25 956 грн. 00 коп., з яких: 18 000 грн. 00 коп. - основний борг, 4 166 грн. 00 коп. - пеня, 1 558 грн. 35 коп. - 10% річних, відповідно до умов договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 26.01.2017 № 863.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарських зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22.02.2018 з проведенням його в режимі відео конференції за участю позивача.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2018 підготовче судове засідання відкладено на 15.03.2018, у зв'язку із необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів та неявкою відповідача в судове засідання

Ухвалою суду від 15.03.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 26.03.2018.

У призначені судові засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь представника у судових засіданнях.

Оригінали документів, оглянуті у судовому засіданні 15.03.2018, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Відповідно до ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е ОСОБА_1 і Моя Логістик" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення № 863 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор, який діє за дорученням замовника, бере на себе зобов'язання виконати і організувати виконання визначених за цим договором послуг по доставці вантажу, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДВП), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а замовник - прийняти й оплатити виконані перевізником послуги по перевезенню (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 договору конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору.

Заявка на перевезення повинна бути складена у письмовій формі і скріплена печатками та підписами замовника та експедитора, та є невід'ємною частиною даного договору. Сторони визнають юридичну силу заявки на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг по перевезенню визначається у заявці, яка є невід'ємною частиною договору по конкретному перевезенню.

Експедитор виконує визначені договором послуги за плату і за рахунок замовника. Вартість послуг вказується в заявках і складається з : вартості послуг експедитора, вартості транспортування (включаючи послуги, пов'язані з перевезенням вантажу), вартості додаткових послуг. Вартість послуг експедитора визначається як різниця між сумою, що вказується в заявці, яку замовник сплачує експедитору, і сумами, сплаченими експедитором за дорученням і за рахунок замовника перевізникам та іншим третім особам за надання послуг (в тому числі додаткових послуг), пов'язаних з перевезенням вантажу (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору оплата наданих експедитором за цим договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора протягом 3 банківських днів після закінчення виконання послуг з перевезення, на підставі відповідного рахунку експедитора. Датою виконання послуг є дата, зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній.

У п. 3.4 договору сторони узгодили, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення експедитором та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ (CMR), або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Підпунктом 2.1.12 п. 2.1 договору визначений обов'язок замовника здійснити своєчасну оплату за послуги по перевезенню експедитору в порядку та згідно умов, передбаченим цим договором та заявкою.

За умовами п. 7.1., 8.2. договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє 1 рік. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору шляхом укладання додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на такий самий термін на тих самих умовах

02.02.2017 на виконання умов договору сторонами підписано замовлення на траснпортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 95 (а.с. 31) (далі - заявка).

Відповідно до заявки експедитор зобов'язався виконати і організувати перевезення вантажу за маршрутом: м. Щастя, Луганська область, Україна - с. Острів, Сокальський район, Львівська область, Україна. Дата завантаження - 03.02.2017. Дата розвантаження - 06.02.2017. Автомобіль: Вольво BВ 2346 AI. Вартість перевезення: 18 000 грн. 00 коп. Оплата проводиться в гривнях по факс-копіях (рахунок , акти виконаних робіт, податкова накладна, ТТН або ЦМРТ) терміном до 5 днів.

На виконання умов заявки, позивач належним чином здійснив перевезення вантажу, що підтверджується двостороннім актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.02.2017, який підписаний та скріплений печатками сторін. Згідно із вказаним актом загальна вартість робіт (послуг) становить 18 000 грн. 00 коп., сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 34).

Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідач за надані послуги у встановлений договором строк не розрахувався, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 18 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку прострочення оплати наданих послуг експедитора замовник виплачує експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із розрахунок позивача сума нарахованої пені становить 4 166 грн. 00 коп. за період з 09.02.2017 по 22.12.2017; сума 10% річних - 1 558 грн. 35 коп. за вказаний період.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 232 грн. 00 коп. за період з лютого 2017 року по листопад 2017 року включно.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями замовлення, акту здачі-прийняття робіт (послуг), обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, строк виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати вартості транспортно-експедиційних послуг, наданих позивачем за спірною заявкою на суму 18 000 грн. 00 коп., з урахуванням обумовленого в заявці строку, є таким, що настав 09.02.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при проведенні розрахунку пені позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 2 357 грн. 75 коп. за період з 10.0.2017 по 10.08.2017. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 1 838 грн. 99 коп. за період з березня по листопад 2017. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають.

Перевіркою виконаного судом розрахунку 10% річних порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 000 грн. 63 коп. основного боргу, 1 558 грн. 35 коп.10 % річних, 2 357 грн. 75 коп. пені, 1 838 грн. 99 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 156/7, код ЄДРПОУ 40171786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е ОСОБА_1 і Моя Логістик" (80726, Львівська область, Золочівський район, с. Підгайчики, вул. Підлісна, б. 52Б, код ЄДРПОУ 33278512) 18 000 грн. 00 коп. (вісімнадцять тисяч грн. 39 коп.) основного боргу, 2 357 грн. 75 коп. (дві тисячі триста п'ятдесят сім грн. 75 коп.) пені, 1 558 грн. 35 коп. (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 35 коп.) 10% річних, 1 838 грн. 99 коп. (одну тисячу вісімсот тридцять вісім грн. 99 коп.) інфляційних втрат, 1 464 грн. 31 коп. (одну тисячу чотириста шістдесят чотири грн. 31 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 04.04.2018