Рішення

від 03.04.2018 по справі 905/323/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.2018                     м.Харків Справа № 905/323/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засідані справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТ 09» (провулок Приладний, буд. 4, гурт., м.Київ, 03164)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашспецсталь» (м.Краматорськ, Донецька область, 84306)

про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 14410,12грн. та 3% річних у розмірі 6044,64грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТ 09» м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 14410,12грн. та 3% річних у розмірі 6044,64грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за договором поставки №15/1117 від 12.09.13р. та рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.15р. у справі №908/1959/15-г, внаслідок чого, додатково нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

В якості правової підстави позову позивач посилається на положення статей 524, 525, 526, 533, 625 Цивільного кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/323/18.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/323/18; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 21.03.18р.

20.03.18р. до суду від позивача надійшло клопотання №б/н від 19.03.18р., у якому останній повідомляє, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та у зв'язку із неможливістю представника позивача прибути у судове засідання, призначене на 21.03.18р. просить суд провести судове засідання без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 21.03.18р. розгляд справи відкладено на 03.04.18р.

У судові засідання представники позивача та відповідача не з'явилися; про місце, час та дату розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено, що у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про місце, час та дату судового засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, суд

встановив:

12.09.13р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТ 09» та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» укладений договір поставки №15/1117.

Факт наявності заборгованості за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №908/1959/15-г.

Рішенням господарського суду Запорізької області №908/1959/15-г від 22.04.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТ 09», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 323294,16грн., пеню в сумі 7264,37грн., 3% річних у сумі 13043,57грн. та інфляційні втрати в сумі 119812,82грн.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2015р. у справі №908/1959/15-г господарським судом Запорізької області видано наказ №908/1959/15-г від 14.05.2015р. про примусове виконання рішення.

22.05.2015р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №47629422 на виконання наказу №908/1959/15-г від 14.05.2015р.

В період з 13.07.2015р. по 15.11.2017р. відповідачем було погашено заборгованість, стягнуту за рішенням суду в сумі 472683,20грн.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань в частині погашення основного зобов'язання у сумі 323294,16грн., позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 14410,12грн. та 3% річних у розмірі 6044,64грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

          Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільног кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.17р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію про те, що при наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, кредитор вправі вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.18р. у справі №906/1283/16.

Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 22.04.2015р. у справі №908/1959/15-г, встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі основного боргу 323294,16грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47629422 від 22.05.2015р. з примусового виконання наказу №908/1959/15-г від 14.05.2015р., згідно якого боржнику встановлено строк добровільного виконання вимог виконавчого документа – 7 днів.

Боржником в період з 13.07.2015р. по 15.11.2017р. повністю погашена заборгованість за рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015р. у справі №908/1959/15-г, що підтверджується копіями платіжних доручень №1724 від 13.07.2015р. на суму 4749,88грн., №805006 від 30.09.2015р. на суму 100000,00грн., №806252 від 18.11.2015р. на суму 50000,00грн., №14902 від 30.12.2015р. на суму 50000,00грн., №807215 від 02.02.2016р. на суму 100000,00грн., №809650 від 28.04.2016р. на суму 50000,00грн., №321 від 29.06.2016р. на суму 5938,37грн., №8399 від 29.08.2017р. на суму 31994,95грн., №9017 від 15.11.2017р. на суму 80000,00грн.

Враховуючи, що погашення заборгованості відповідачем було здійснено несвоєчасно та частинами, позивач нараховує 3% річних у сумі 6044,64грн. та інфляційні втрати у сумі 14410,12грн. за період з 23.04.2015р. по 13.07.2015р. на суму 323294,16грн., з 14.07.2015р. по 30.09.2015р. на суму 318544,28грн., з 01.10.2015р. по 18.11.2015р. на суму 218544,28грн., з 19.11.2015р. по 30.12.2015р. на суму 168544,28грн., з 31.12.2015р. по 02.02.2016р. на суму 118544,28грн., з 03.02.2016р. по 28.04.2016р. на суму 18544,28грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що позивачем не вірно визначено початок та закінчення періодів нарахування, оскільки дата фактичної оплати не включається до попереднього розрахунку, та відповідно з цієї дати починається розрахунок наступного періоду таких нарахувань.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 6143,82грн., тоді як позивачем заявлено 6044,64грн.

Враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, тому загальний розмір 3% річних, який підлягають задоволенню складає 6044,64грн.

Перевірка розрахунку 3% річних здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд, перевірив розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що вказані нарахування складають 14404,15грн. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 14404,15грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань здійсненим судом за допомогою програми «Ліга Закон».

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в в сумі 14404,15грн. та 3% річних в сумі 6044,64грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТ 09», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 14410,12грн. та 3% річних у розмірі 6044,64грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашспецсталь» (м.Краматорськ, Донецька область, 84306; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТ 09» (провулок Приладний, буд. 4, гурт, м.Київ, 03164; код ЄДРПОУ 36265155) інфляційні нарахування у розмірі 14404,15грн., 3% річних в розмірі 6044,64грн., судові витрати в розмірі 1761,50грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 03.04.2018р.

Суддя М.О. Лейба