Рішення

від 27.03.2018 по справі 909/1145/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1145/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: PAWBOL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (PAWBOL Товариство з обмеженою відповідальністю),

Polska, ul.Stefana Batorego, 37 A, Andrychow,34-120,

49000, Дніпро, Головпоштамп до запитання, ОСОБА_1;

до відповідача: ОСОБА_2 підприємства "Науково-виробнича фірма "Енергобудмонтаж"

вул.Галицька,67, м.Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення заборгованості в сумі 3798,58 польських злотих (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 28991,84грн)

за участю:

представники сторін в засідання суду не з'явились;

встановив: PAWBOL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (PAWBOL Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Науково-виробнича фірма "Енергобудмонтаж" про стягнення заборгованості в сумі 3798,58 польських злотих (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 28991,84грн).

Представник позивача в засідання суду не з'явився, однак надіслав суду клопотання (вх.№4831/18 від 26.03.18), в якому просить суд розглядати справу без участі позивача; позов просить задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вх.№3586/18 від 14.03.18. Тобто, матеріали справи свідчать, що відповідач мав об'єктивну можливість ознайомитись з матеріалами справи, направити у судове засідання свого повноважного представника та/або надати обґрунтовані заперечення по суті позовних вимог (поштою/електронною поштою), проте своїм правом не скористався, доказів, які б свідчили про неможливість надати до суду свої заперечення не надав.

Судом взято до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку. Судом встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства судом встановлено наступне.

Між PAWBOL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA та ОСОБА_2 підприємством "Науково-виробнича фірма "Енергобудмонтаж" 15.01.15 укладено Контракт №13/3 про продаж електротехнічного обладнання.

Згідно п.п. 3.1 зазначеного вище контракту, сторона 1 (позивач) поставляє стороні 2 (відповідачу) товар, на підставі FСА Моdlinczka/k Krakowa (ОСОБА_3).

Розділом 4 контракту сторонами погоджено порядок оплати. В силу п.п. 4.1 контракту, сторона 2 (відповідач) розраховується зі стороною 1 (позивачем) за товар на наступних умовах:

- на підставі 100% передплати;

- відстрочки оплати 90 днів від дати поставки;

- або на підставі іншої форми оплати на підставі домовленості між сторонами.

Днем доставки вважається день відправки митної декларації.

Термін дії контракту в період з 15.01.15 до 31.12.16 (п.8.3 контракту).

Позивачем, на виконання умов контракту, поставлено відповідачу товар на суму 3511,5 Польських злотих.

З рахунку фактури №1/2015/00001970 вбачається, що дата виставлення 26.01.15, термін оплати 26.01.15, CMR (товарно-транспортна накладна від 29.01.15, сума 2 671 злотий 50 грошів. З рахунку фактури №1/2015/00003478 вбачається, що дата виставлення 02.09.15, термін оплати 02.09.15, CMR (товарно-транспортна накладна від 24.02.15), сума 840 злотих 00 грошів. Однак, відповідач не оплатив за товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 511 злотих 08 грошей. Таким чином, факт поставки товару відповідачу, з урахуванням умов "Франко-перевізник" (FСА) підтверджують міжнародні товарно-транспортні накладні, копії яких знаходяться у справі і є додатками до позовної заяви.

Позивач в позовній заяві вказав про врегулювання спору в позасудовому порядку. Позивач за порушення відповідачем грошового зобов'язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних, що становлять 287 злотих 08 грошей.

Станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем становить 3 798,58 польських злотих (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 28991,84грн.). Розрахунок знаходиться в матеріалах справи.

Беручи до уваги викладене вище суд зазначає наступне.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" названий Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі до питань підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; у справі юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні.

З приписів Закону України "Про міжнародне приватне право" вбачається, що спір, який розглядається судом, підлягає розгляду господарським судом України, адже юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні; шкоду було завдано на території України; майно, на яке можна накласти арешт, находиться саме на території України.

Відповідно до ст. 3 ГПК України cудочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України.

Згідно ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.1 ст.27 ГПК України).

Відповідно до Договору між Україною і ОСОБА_3 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Постановою ВР N 3941-XII від 04.02.94 ): у справах, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач.

Сторони не внесли до Контракту 13/3 арбітражного застереження.

Отже, за всіма можливими ознаками спір підлягає вирішенню у господарському суді України, зокрема, враховуючи правила про територіальну підсудність справ господарським судам України - господарському суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, укладений між сторонами контракт з поставки товару, до якого застосовуються правила купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін за ними господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Розділом 4 контракту сторони визначили строки оплати товару.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору купівлі-продажу, у т.ч. поставки, зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Таким чином, саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним контрактом щодо оплати товару, є підставою для стягнення боргу. Відповідач свого зобов'язання, що є істотним порушенням контракту, не виконав, а позивач як продавець не отримав кошти, на які очікував (законно розраховував) при укладанні контракту.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, прийшов до висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 287 злотих 08 грошей.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, на основі вказаного вище, вимоги позивача визнаються судом доведеними, документально підтвердженими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,202,509,530,526,625,626,629,655,712 Цивільного кодексу України, ст.173-175,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 73-79,86,129,233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства "Науково-виробнича фірма "Енергобудмонтаж", вул.Галицька,67, м.Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 32872772) на користь PAWBOL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (PAWBOL Товариство з обмеженою відповідальністю), Polska, ul.Stefana Batorego, 37 A, Andrychow,34-120 (код NIP НОМЕР_1, рахунок: 64 1750 1178 0000 0000 3706 7474 вRaiffeisen Bank Polska S.A.) 3798,58 польських злотих (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 28 991,84грн.) , 1 762,00грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 02.04.2018

Суддя Булка В.І.