Рішення

від 28.03.2018 по справі 908/2272/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/105/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018 Справа № 908/2272/17

м. Запоріжжя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМПЛАНЕТА» (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» (69001, місто Запоріжжя, бульвар Шевченка, буд. 24)

про стягнення суми 24778,74 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 96 від 24.11.2017

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМПЛАНЕТА» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» на його користь 24778,74 грн., з яких: сума 19961,64 грн. - основний борг, сума 624,13 грн. - інфляційні втрати, сума 1443,80 грн. - 20% річних від простроченої суми боргу, сума 2749,17 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 17.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2272/17, присвоєно номер провадження справи 9/105/17, судове засідання призначено на 14.12.2017. Ухвалою суду від 14.12.2017 строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 24.01.2018.

24.01.2018 суд відкрив судове засідання та оголосив про подальший розгляд справи за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, який здійснюється зі стадії підготовчого провадження, в рамках загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.01.2018 підготовче засідання відкладено на 22.02.2018, ухвалою від 22.02.2018 - на 02.03.2018.

19.01.2018 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначено, що ТОВ Фармпланета заявлено позов до ТОВ Едельвейс, ЛТД про стягнення 24478,74 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем на підставі накладних було повернуто позивачу лікарські засоби на загальну суму 7468,16 грн., просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 17010,58 грн. (без конкретизації сум основного боргу, інфляційних втрат, процентів річних та пені та обґрунтованого розрахунку в цій частині).

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимоги, встановив, що вона має розбіжності, викладені в ній обставини суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи. Так, ціна заявленого позивачем позову складає 24778,74 грн., а не 24478,74 грн., як вказано в заяві про зменшення. Згідно з доданими до заяви копіями накладних на повернення товару, загальна вартість повернутих лікарських засобів становить 7466,16 грн., а не 7468,16 грн., як вказує позивач. Враховуючи, що предметом розгляду є не лише основний борг, суд у судовому засіданні 24.01.2018 наголошував на необхідність чіткого визначення розміру стягуваних грошових коштів, та надання обґрунтованого розрахунку позовних вимог, з урахуванням їх зменшення, в тому числі щодо розміру суми інфляційних втрат, процентів річних та пені, які заявляються до стягнення, про що зазначено в ухвалі суду від 24.01.2018 про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 02.03.2018 представник відповідача заперечив проти заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки вищезазначені розбіжності позивачем не усунуті, обґрунтований розрахунок позовних вимог, з урахуванням зменшення, не надано, представник позивача в підготовче засідання, що призначалося на 22.02.2018 та 02.03.2018 не з'явився, заява про зменшення розміру позовних вимог не прийнята судом до розгляду як необґрунтована та така, що не відповідає предмету вимог, які викладено в позовній заяві. Зазначене відображено в ухвалі суду від 02.03.2018.

Ухвалою суду від 02.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 19.03.2018. Ухвалою від 19.03.2018 розгляд справи відкладався на 28.03.2018.

Представник позивача в судові засідання з розгляду справи не з'являвся. 19.03.2018 від нього на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому позивач, зокрема, просив суд розглянути справу за наявними матеріалами та доказами. Про причини неявки в судове засідання 28.03.2018 позивач суд не повідомив.

В судовому засіданні 28.03.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Відповідно до умов договору поставки №527/К/08 від 22.12.2016 позивачем за період 27.01.2017 - 30.03.2017 було здійснено поставку товару на загальну суму 21361,64 грн., що підтверджується видатковими накладними, в яких вказано строк протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар. Відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати товару не виконав, здійснив часткову оплату в розмірі 1400 грн., внаслідок чого неоплаченим залишився товар на суму 19961,64 грн. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем на вказану суму заборгованості нараховано 624,13 грн. інфляційного збільшення, 1443,80 грн. 20 % річних та 2749,17 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, ст.ст. 525, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 232 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з п. 5.5 договору при здійсненні оплати товару з відстроченням платежу, у видатковій накладній вказується строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату, перебіг такого строку починається від дати поставки товару, що вказана у видатковій накладній. Однак у видаткових накладних вказаний не строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар, а дата, до настання якої покупець повинен здійснити оплату. Таким чином, строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар, позивачем не був встановлений, що свідчить про відсутність факту прострочення оплати за товар з боку відповідача. Видаткові накладні фактично є доповненнями до договору, оскільки повинні встановлювати строк виконання зобов'язання щодо оплати товару. Згідно з п. 11.4 договору, доповнення до нього дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін. Видаткові накладні не підписані з боку позивача, що свідчить про їх недійсність як доповнень до договору. Також відповідач зазначив, що вимога позивача про стягнення 20% річних від суми боргу не відповідає умовам договору, оскільки строк виконання зобов'язання покупця щодо оплати товару не встановлений, немає правових підстав для нарахування пені, до того ж позивач здійснив розрахунок пені більш ніж за 180 днів, що не відповідає вимогам законодавства, а саме п. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, відповідач зазначив, що ним було здійснено оплату за поставлений товар на суму 1314,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.08.2017, 30.08.2017, 20.09.2017, 26.09.2017, 03.10.2017, 06.10.2017, та повернув товар на загальну суму 7717,83 грн. згідно з накладними на повернення від 08.11.2017. На підставі викладеного, просить відмовити в позові в повному обсязі.

Відповіді на відзив від позивача у встановлений судом строк не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМПЛАНЕТА (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Едельвейс, ЛТД (покупець, відповідач у справі) 22.12.2016 був укладений договір поставки № 527/К/08, з протоколом розбіжностей від 22.12.2016 щодо п.6.5 договору.

За умовами цього договору, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець -приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення (товар), асортимент, кількість та ціна якого, визначені у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п.1.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 3.1 поставка товару здійснюється окремим партіями, кількість та асортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов, викладених в розділі 3 ( Умови поставки ) цього договору. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погодженого сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару. Поставка товару здійснюється окремими товарними партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку товару.

Згідно з п.п. 3.9, 3.11, 4.2 договору поставки: доказом передачі товару є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця. Разом з товаром постачальник передає покупцю два примірники видаткової накладної, один примірник залишається у покупця, а інший після підписання уповноваженою особою покупця та скріпленою печаткою (штампом) - повертається постачальнику. Товари вважаються зданими постачальником і прийнятими покупцем відносно кількості - відповідно до видаткової(их) накладної(их), що підтверджується підписом представника покупця та печаткою або штампом, якщо товар відвантажено без довіреності згідно з п.3.11 даного договору на всіх примірниках видаткової накладної.

Із змісту п. 5.1 договору слідує, що ціна за одиницю товару на кожну окрему поставку фіксується у відповідній видатковій накладній і є твердою, незмінною.

В пункті 5.4, 5.5 договору встановлено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару (попередні оплат чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні заявки на поставку. При здійсненні оплати товару з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення їх печатками і діє протягом двох календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання умов договору (п.9.2).

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що факт виконання позивачем зобов'язань за договором щодо поставки товару підтверджується видатковими накладними в кількості 19 штук за період з 27 січня по 30 березня 2017 року включно (арк. справи 21-48), відповідно до яких постачальник ТОВ Фармпланета поставив медикаменти та товари медичного призначення ТОВ Едельвейс ЛТД на підставі договору №527/к/08 від 22.12.2016, по окремим заявкам. В кожній накладній вказана дата, до якої необхідно здійснити оплату.

При цьому, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви, в тому числі надано копію видаткової накладної № 7207747 від 30.01.2017 (арк. справи 24) не в повному обсязі, а саме: надано лише копію її першої (титульної) сторінки з неповним переліком товарів, оскільки зворотній бік накладної, на якому повинно бути відображено загальну суму до сплати, відмітки про передачу та отримання товару та термін оплати, відсутній. Згідно з викладеним у позовній заяві розрахунком, із переліком усіх накладних та сум заборгованості за кожною з них, сума поставки за цією накладною становила 2036,80 грн. Загальна вартість товару, поставленого за цими накладними, склала 21361,64 грн. Відповідач вказаної накладеної суду також не надав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 74, 76 ГПК України до основних засад судочинства віднесені рівність сторін перед судом і законом, змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи зазначене, суд розглядає справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши норми законодавства, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку, з урахуванням оплати на суму 1400 грн., яка відображена на початку спірного періоду та зарахована в рахунок часткової оплати за видатковою накладною №7207514 від 27.01.2017, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості в розмірі 19961,64 грн. При цьому, слід зазначити, що доказів в підтвердження оплати товару на суму 1400 грн., часу (дати) її здійснення, позивач не надав. Суд враховує, що заявлення до стягнення за накладною від 27.01.2017 (на загальну суму 1746,89 грн.) суми 346,89 грн., яка залишилася після зарахування вказаної суми часткової оплати, є правом позивача та не порушує прав відповідача.

Відповідачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень № 2342 від 19.08.2017 (200 грн.), №25352 від 30.08.2017 (200 грн.), № 2408 від 20.09.2017 (200 грн.), № 2415 від 26.09.2017 (200 грн.), № 2421 від 03.10.2017 (200 грн.), № 326 від 06.10.2017 (314,08) грн., з призначенням платежів за медикаменти та посиланням на конкретні видаткові накладні, за якими здійснювалася поставка товару, на загальну суму 1314,08 грн. Згідно із призначенням платежів, за вказаними дорученнями оплачувався товар за накладними: №7207514 від 27.01.2017, № 7207747 від 30.01.2017 та № 7207748 від 30.01.2017.

Крім того, згідно з видатковими накладними на повернення постачальнику від 08.11.2017 за №№ 1278, 1279, 1280, 1281, 1282, 1283, 1285, 2691, 2692, які містять відбиток печатки ТОВ Фармпланета в графі Отримав , прізвище та підпис представника отримувача, відповідач відвантажив, а позивач отримав лікарські засоби та медичні товари на загальну суму 7466,16 грн. Копії вказаних накладних надано до матеріалів справи як позивачем, так і відповідачем. Посилання на конкретні видаткові накладні за якими здійснювалося повернення відсутні, однак враховуючи, що обидві сторони у справі не заперечують факту повернення товару за цими накладними, загальна сума повернення враховується як зменшення загальної заборгованості за поставленим товаром в цілому.

Надана відповідачем накладна на повернення № ПН 49 від 26.10.2017 на суму 251,67 грн. не містить печатки одержувача, свідчить про повернення товару за конкретними видатковими накладними, а саме: № 3209435 від 29.12.2016, № 7200330 від 04.01.2017, що не входять до періоду поставки товару (27.01.2017 - 30.03.2017), який є предметом розгляду у даній справі, отже не стосується предмету доказування, тому не приймається судом як доказ в межах розгляду даної справи.

Предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 19961,64 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар, за вищевказаними видатковими накладними у спірний період, яка, з урахуванням часткової оплати (1314,08 грн.) та повернення товару (7466,16), становить 11181,4 грн. В частині позовних вимог про стягнення суми 8780,24 грн. (1314,08+7466,16) заборгованості судом відмовляється, оскільки заявлено необґрунтовано.

При цьому, суд враховує, що заборгованість за накладною № 7207747 від 30.01.2017, зворотній бік якої відсутній в матеріалах справи, частково оплачений згідно призначенню платежів за вищенаведеними платіжними дорученнями, отже відповідач підтвердив факт отримання товару за нею, в іншій частині заборгованість за вказаною накладною є повністю погашеною за рахунок повернення товару. Тобто, на час розгляду справи заборгованість по ці накладній в будь-якому разі відсутня.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу суми 11181,40 грн. боргу суду не надав. Викладені відповідачем у відзиві заперечення щодо відсутності у видаткових накладних підписів покупця та встановленого строку виконання зобов'язання покупця щодо оплати товару спростовуються наступним.

У наданих позивачем копіях видаткових накладних міститься підпис в графі отримав та відбиток штампу з найменуванням ТОВ Едельвейс, Лтд , кодом ЄДРПОУ 23880067, що належить відповідачу, його банківські реквізити. Отже, видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, дату поставки, посилання на договір та інші необхідні реквізити, отже є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції. В кожній накладній вказано дату, до якої необхідно оплатити отриманий товар, що не суперечить умовам п.5.5 договору, в якому визначено, що: в накладній встановлюється строк протягом якого здійснюється оплата; перебіг строку починається від дати поставки, вказаної у накладній. Встановлення терміну (дати) до якої необхідно здійснити оплату, не виключає та не спростовує встановлення строку оплати, який, в даному випадку, визначається кількістю днів між датою поставки та вказаним у накладній терміном оплати. Згідно з п.1.1 договору поставки видаткові накладні є невід'ємними частинами договору, тобто його додатками, в яких встановлений строк (термін) виконання зобов'язання. Відповідач факт отримання товару за вказаними видатковими накладними не заперечив, здійснював його часткову оплату з посиланням на ці накладні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за товар підлягають частковому задоволенню в розмірі 11181,40 грн., в частині стягнення суми 8780,24 грн. відмовляється, з вищевикладених підстав.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2749,17 грн., яка нарахована за загальний період з 21.02.2017 по 31.08.2017. Із змісту позовної заяви та викладеного в ній розрахунку вбачається, що позивачем розрахована пеня за видатковими накладними, починаючи з дати наступної за тою, яка вказана в накладній як термін, до якої необхідно здійснити оплату по 31 серпня 2017 року включно.

Згідно з п. 6.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт порушення грошового зобов'язання є доведеним. Разом з тим, суд враховує наступне.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені), а також відповідність заявленого позивачем періоду нарахування приписам вищенаведеного законодавства.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки позивачем не надана в повному обсязі видаткова накладна №7207747 від 30.01.2017, а саме: відсутній зворотній бік накладної, на якому повинні бути відображені сума поставки та термін оплати, факт прострочення оплати за вказаною накладною не доведено, та враховуючи, що суд розглядає справу по суті за наявними в ній матеріалами, позовні вимоги про стягнення пені за цією накладною є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Перевіривши за іншими, крім вказаної, видатковими накладними розрахунок пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство» за вказаний позивачем період, суд встановив, що при його здійсненні позивачем не враховано приписи частини 6 статті 232 ГК України та нараховано пеню за період, що перевищує встановлений законом шестимісячний строк. Крім того, не враховано часткові оплати, які здійснені відповідачем за накладними: № 7207514 від 27.01.2017, № 7207748 від 30.01.2017.

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши перерахунок, суд встановив, що фактично до стягнення належить сума 2154,59 грн. пені, в частині стягнення іншої суми пені відмовляться.

Також позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період травень - липень 2017 року в сумі 624,13 грн. та відсотки річних, у передбаченому п.6.5 договору розмірі - 20%, в сумі 1443,80 за період з 22.04.2017 по 31.08.2017.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 6.5 договору, на який посилається позивач, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 22.12.2016 до договору постачання, викладено в редакції покупця, а саме: за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар за цим договором понад 30 календарних днів, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі два відсотка від простроченої суми оплати. Таким чином, нарахування позивачем річних в розмірі 20%, є безпідставним.

Враховуючи вищевказані обставини щодо видаткової накладної №7207747 від 30.01.2017, позовні вимоги про стягнення відсотків річних та втрат від інфляції за цією накладною задоволенню не підлягають, факт прострочення (несвоєчасного виконання) грошових зобов'язань, за іншими накладними є доведеним. Тому, при визначені судом сум, що підлягають до стягнення в цій частині, нарахування здійснювалося на початкову суму заборгованості в розмірі 17924,84 грн., виходячи з такого розрахунку: 19961,64 грн. (заборгованість заявлена до стягнення) - 2036,80 грн. (сума поставки за вказаною вище накладною, яка зазначена позивачем у розрахунку, проте копія якої надана позивачем не в повному обсязі). При здійсненні розрахунку 2% річних судом також враховано часткові оплати за накладними № 7207514 від 27.01.2017, №7207748 від 30.01.2017.

За наслідками здійсненого перерахунку, суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 129,49 грн. 2% річних за загальний період з 22.04.2017 по 31.08.2017 та суми 560,45 грн. втрат від інфляції за травень - липень 2017.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 905,68 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» (69001, місто Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 24, код ЄДРПОУ 23880067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМПЛАНЕТА» (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 36852896) суму 11181 (одинадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 40 коп. основного боргу, суму 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 49 коп. 2% річних, суму 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 45 коп. втрат від інфляції, суму 2154 (дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 59 коп. пені, суму 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 68 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 04.04.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва