Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/22337/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018Справа № 910/22337/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Агроплюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"

про стягнення 620 640,00 грн.

за участю представників:

від позивача: від відповідача:Селіванов С.А., довіреність б/н від 29.11.2017 р. Дмищук В.М., довіреність № 24 від 18.01.2018 р. ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал Агроплюс" (далі - ТОВ "Мінерал Агроплюс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", відповідач) про стягнення 500 554, 15 грн.

У обґрунтування позову ТОВ "Мінерал Агроплюс" зазначає, що відповідно до умов договору поставки № АІ-01557 від 13.10.2016 р. позивачем була здійснена попередня оплата вартості замовленого товару. Однак, ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" порушило свої зобов'язання за договором та поставку товару здійснило не у повному обсязі, тому сплачені кошти мають бути повернуті позивачу.

У позові ТОВ "Мінерал Агроплюс" просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 368 360,00 грн. та пеню у сумі 132 194,15 грн., а всього - 500 554, 15 грн.

Провадження у справі за вказаним позовом було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 р.

Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2018 р. та відповідно до Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, що набрала чинності 15.12.2017 р., розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні, підготовче засідання призначено на 08.02.2018 р., сторонам надано строк до 05.02.2018 р. для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

До початку підготовчого засідання (22.01.2018 р.) від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "Мінерал Агроплюс" просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 620 640,00 грн., яка складається з попередньої оплати у сумі 368 360,00 грн. та неустойки у вигляді штрафу у сумі 252 280,00 грн. Відповідно до п. 2 ст. 46 ГПК України якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання. Отже, вказана заява була подана з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково, зазначив, що поверненню підлягає попередня оплата у сумі 336 092,43 грн., вказав про безпідставність нарахування суми штрафу. Також просив розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінерал Агроплюс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (постачальник) був укладений договір поставки № АІ-01557 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, асортимент, визначаються за згодою сторін у специфікаціях до договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, визначеними у специфікації до договору. Загальна сума договору обчислюється, як вартість усього товару поставленого постачальником покупцю, згідно із специфікаціями до договору (п. 2.4 договору).

Покупець повинен здійснити оплату товару протягом 3 днів з моменту підписання специфікації, якщо інші строки оплати не передбачені специфікацією до договору та/або рахунком-фактурою постачальника на відповідну партію товару (п. 7.2 договору).

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору товар, що є предметом поставки за цим договором, поставляється протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати покупцем його вартості, якщо інші строки поставки не передбачені специфікацією до договору, на умовах EXW Інкотермс 2010.

Пунктом 5.8 договору сторони погодили обов'язок постачальника у разі неможливості з об'єктивних причин поставити товар, повідомити покупця за допомогою факсу та (або) електронної пошти. Після цього сторони мають узгодити новий строк поставки товару. У випадку недосягнення згоди, постачальник зобов'язується протягом 2 банківських днів повернути покупцю сплачені за товар кошти.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, але не довше, ніж до 31.12.2016 р. (п. 12.1 договору). Водночас дія договору продовжується за умов, передбачених п. 12.2 договору.

Специфікаціями до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, вартість та строки поставки у відповідності до п. 5.2 договору та на умовах попередньої оплати, а саме:

- за специфікацію № СП-АІ-01557/1 від 13.10.2016 р. вартість товару становить 414 000,00 грн., а строк поставки встановлений - до 18.10.2016 р.;

- за специфікацією № СП-АІ-01557/2 від 17.11.2016 р. вартість товару становить 448 800,00 грн., а строк поставки встановлений - до 21.11.2016 р.;

- за специфікацією № СП-АІ-01557/3 від 02.12.2016 р. вартість товару становить 452 200,00 грн., а строк поставки встановлений - до 06.12.2016 р.

Судом встановлено, що на виконання вказаних специфікацій та виставлених відповідачем рахунків № АІ-00013383 від 13.10.2016 р., № АІ-00014959 від 17.11.2016 р., № АІ-00015705 від 02.12.2016 р. позивач здійснив передоплату вартості товару у загальній сумі 1 315 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 13.10.2016 р., № 75 від 17.11.2016 р., № 85 від 02.12.2016 р.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково - за специфікацією № СП-АІ-01557/1 від 13.10.2016 р. здійснив поставку товару у повному обсязі (протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати покупцем його вартості), поставку товару за іншими специфікаціями - виконав з порушенням строку та не у повному обсязі, а саме:

- за специфікацією № СП-АІ-01557/2 від 17.11.2016 р. поставка товару здійснена частково - на суму 442 200,00 грн. та з порушенням строку - 06.03.2017 р.;

- за специфікацією № СП-АІ-01557/3 від 02.12.2016 р. товар у визначений сторонами строк - до 01.01.2017 р. (протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати покупцем його вартості) відповідачем поставлений не був.

Отже, непоставленим залишився товар на загальну суму 458 800,00 грн. (за специфікацією № СП-АІ-01557/2 від 17.11.2016 р. та за специфікацією № СП-АІ-01557/3 від 02.12.2016 р.)

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що за специфікацією № СП-АІ-01557/3 від 02.12.2016 р. відповідач повернув позивачу передоплату на загальну суму 122 707,57 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками з рахунку відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача з попередньої оплати склала 336 092,43 грн. (за специфікацією № СП-АІ-01557/2 від 17.11.2016 р. - на суму 6 600,00 грн., за специфікацією № СП-АІ-01557/3 від 02.12.2016 р. - на суму 329 492,43 грн.), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 20.11.2017 р., підписаний сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, відповідач доказів, які б підтверджували повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 336 092,43 грн. не надав, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню - у сумі 336 092,43 грн., тобто позов про стягнення 368 360,00 грн. підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 252 280,00 грн.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з пунктом 8.2.1 договору при затримці відвантаження покупцю товару понад строк, передбачений п. 5.2 договору, з урахуванням норм п. 5.8, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості простроченого товару.

Із розрахунку позовних вимог, наведених у позовній заяві (з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог), вбачається, що за своєю правовою природою неустойка, визначена ТОВ "Мінерал Агроплюс" у розмірі 252 280,00 грн., є штрафом визначеним у відсотках річних (подвійною обліковою ставкою Національного банку України), право на стягнення якої позивач обґрунтовує положеннями п. 8.2.1 договору.

У той же час, суд звертає увагу на те, що п. 8.2.1 договору передбачає відповідальність за порушення строків у разі виконання зобов'язання. Проте, як свідчать матеріали справи, позивач відмовився від виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки товару та просив повернути попередню оплату.

За таких обставин, суд вважає, що встановлені законом правові наслідки вимог про повернення попередньої оплати не передбачають відповідальності у разі порушення строків поставки (в т.ч. стягнення штрафу), оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився вже виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару, а також від подальшого виконання договору постачальником, що виключає обов'язок останнього своєчасно постачати товар та нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 р. у справі № 908/2603/13).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 252 280,00 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, суд розглянув заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду та прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає.

Так, статею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України підставою для розстрочення виконання рішення є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідач вказує, що обставиною для розстрочення виконання судового рішення по справі є те, що у березні 2017 року виробництво мінеральних добрив на підприємствах-виробниках мінеральних добрив - ПАТ Азот та ПАТ Рівнеазот було зупинено, що підтверджується листами № 401-016/21-1 від 07.03.2017 р. та № 1147 від 07.03.2017 р., у свою чергу, контрагент відповідача - ТОВ НФ Трейдінг Україна не виконав свій обов'язок перед ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" та мінеральні добрива позивачу не поставив.

Однак, суд зазначає, що зупинення виробництва мінеральних добрив у березні 2017 року у контрагентів відповідача не впливає на виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару у грудні 2016 р. та у січні 2017 р., оскільки як встановлено судом, строк поставки аміачної селітри згідно зі специфікаціями був визначений відповідно до 17.12.2016 р. та до 01.01.2017 р. (протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати покупцем його вартості).

Також суд звертає увагу, що наявність заборгованості контрагентів у сумі 207 982 830,78 грн., про що вказував відповідач, є непідтвердженою належними доказами, як і доводи відповідача, що сплата заборгованості ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" за даним рішенням буде відбуватись за рахунок кредитних коштів.

При цьому суд зазначає, що належне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не може ставитися у залежність від виконання зобов'язань інших контрагентів відповідача. А відповідно до пункту 9 частини 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

З урахуванням викладеного суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення та наголошує на тому, що надання розстрочки є правом, а не обов'язком суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 239, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Агроплюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про стягнення 620 640,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 42, приміщення 42/1, ідентифікаційний код 35917124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Агроплюс" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Івана Франка, буд. 34, ідентифікаційний код 40421861) попередню оплату у сумі 336 092 (триста тридцять шість тисяч дев'яносто дві) грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5 041 (п'ять тисяч сорок одна) грн. 34 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 березня 2018 року.

Повний текст рішення складений 30 березня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.