Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/738/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018 Справа № 910/738/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Служби організації збору та обліку виручки" 03150, м. Київ, вул. Малевича, 127; адреса для листування: 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2;

до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12; юридична адреса: 01004 , м. Київ, б-р. Т.Шевченка, буд. 3;

про стягнення 86 962, 69 грн.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Служби організації збору та обліку виручки" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) про стягнення 86 962, 69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем Договору на реалізацію проїзних документів № 199-2017/283 від 12.06.2017 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 86 962, 69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 судом залишено позовну заяву без руху; зобов'язано позивача усунути недоліки та надати суду докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на юридичну адресу відповідача до 09.02.2018.

07.02.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків з доказами направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на юридичну адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 року відкрито провадження у справі № 910/738/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строк на подання документів.

28.02.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву.

Разом з тим, суд не приймає вказаний відзив до уваги, оскільки він не підписаний повноважним представником.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

12.06.2017 між Комунальним підприємством "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Служби організації збору та обліку виручки" (надалі - виконавець, позивач) та Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - замовник, відповідач) було укладено договір № 199-2017/283 на реалізацію проїзних документів.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник замовляє та на умовах передбачених договором оплачує проїзні квитки та картки на проїзд у міському пасажирському транспорті (надалі - продукція) на підставі рахунків та видаткових накладних в асортименті та по ціні, обумовленій у замовленні (додаток № 1 до договору) для забезпечення проведення Чемпіонату Європи зі стрибків у воду в термін з 12 по 18 червня 2017 року.

За умовами п. 1.2. договору виконавець бере на себе зобов'язання замовити та виготовити для замовника продукцію в кількості, обумовленій у замовленні (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 2.1. договору загальна сума договору становить 80 840 грн. без ПДВ.

Оплата за договором здійснюється по факту переданої продукції протягом 10 банківських днів з моменту оформлення накладної. Виконавець передає передбачену договором продукцію по бухгалтерським документам (довіреність та накладна) представникові замовника (п.п. 2.2. і 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.2.1. договору замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату замовленої продукції на умовах передбачених договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017 року включно (п. 8.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі довіреності від 12.06.2017 № 29 за накладною від 12.06.2017 № б/н, замовником було отримано продукцію, передбачену в договорі на загальну суму 80 840 грн.

В свою чергу, відповідач зазначену в договорі продукцію, отриману за накладною від 12.06.2017 № б/н, не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась перед виконавцем заборгованість, що станом на 12.01.2018 становить 80 840 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 80 840 грн. основної заборгованості; 1 328,88 грн. 3% річних; 4 793,81 грн. втрат від інфляції, а всього 86 962,69 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю у розмірі 80 840 грн.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 328,88 грн. - 3 % річних і 4 793,81 грн. втрат від інфляції.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, здійснивши перевірку нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 328,88 грн. - 3% річних і 4 793,81 грн. втрат від інфляції обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

За перерахунком суду за період з 27.06.2017 по 30.11.2017 втрати від інфляції складають 3 441,33 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12; 01004, юридична адреса: 01004 , м. Київ, б-р. Т.Шевченка, буд. 3, ідентифікаційний код 02147629) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Служби організації збору та обліку виручки" (03150, м. Київ, вул. Малевича, 127; адреса для листування: 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 24251770) 80 840 грн. основної заборгованості; 1 328,88 грн. 3% річних; 3 441,33 грн. втрат від інфляції та 1 734,60 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Трофименко Т.Ю.