Рішення

від 04.04.2018 по справі 910/12094/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2018Справа № 910/12094/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Технолоджі Компані (04108,м. Київ, пр-т Правди, 35)

про стягнення 194 800,00 грн.

за участю представників

від позивача ОСОБА_2

від відповідача Шабаровський Б.В.

У судовому засіданні 04.04.2018 в порядку ст. 240 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Технолоджі Компані про стягнення 194 800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.11.2004р. створено Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Технолоджі Компані (надалі - відповідач) засновникам якого були ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (надалі - позивач). За твердженням позивача, останнім було надано відповідачу заяву про вихід зі складу учасників ТОВ Інтер Технолоджі Компані . Однак, позивач вважає, що відповідачем не дотримано ст. 54 Закону України Про господарські товариства та в добровільному порядку не виплачено позивачу вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ Інтер Технолоджі Компані .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12094/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.09.2017.

Розгляд справи не одноразово відкладався за клопотаннями представників сторін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2017р. призначено по справі судову-економічну експертизу, проведення судової-економічної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

26.12.2017 службою діловодства Господарського суду м. Києва зареєстроване клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про уточнення питання та надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 22196/17-45/22197-42/22198/17-53.

27.12.2017 суд розглянув подане клопотання та задовольнив його, зобов'язав ТОВ Інтер Технолоджі Компані надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовим експертам витребувані документи та у строк до 14.01.2018 зобов'язав сторін надати власні пояснення щодо якої вартості майна товариства (балансової чи дійсної (ринкової), визначеної за результатами оцінки) слід розраховувати вартість частини майна, що належить ОСОБА_1.

06.02.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення ОСОБА_1, які в подальшому на виконання клопотання експерта направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

22.02.2018 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/12094/17 з повідомленням про неможливість надання висновку від 08.02.2018.

Судом враховано, що 15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України , у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з чим, ухвалою суду від 26.02.2018 поновлено провадження у справі № 910/12094/17, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.03.2018.

12.03.2018 позивачем через загальний відділ діловодства подано клопотання про долучення до матеріалів справи на підставі ст.ст. 101, 104 ГПК України висновок експерта № 14596 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02.02.2018, яким визначено розмір виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його виходом як учасника з ТОВ Інтер Технолоджі Компані станом на 30.09.2015 (найближчу дату балансу до дати складання заяви про вихід із складу учасників товариства) - 9 623 650,00 грн.

У судовому засіданні 21.03.2018 за клопотанням представника відповідача оголошувала перерва в підготовчому засіданні до 28.03.2018 та надано час для ознайомлення з висновком експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 р. постановлено закрити підготовче провадження у справі № 910/12094/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2018.

У судовому засіданні 04.04.2018 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях, та заперечення відповідача, який проти позову заперечував з тих підстав що позивачем не доведено належними доказами розмір, що підлягає виплаті.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

Як вбачається із матеріалів справи, 20 листопада 2004 року рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Технолоджі Компані (протокол №1), зареєстрованим 26.11.2004 Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією, затверджено Статут Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Технолоджі Компані .

Відповідно до п. 2 Статуту учасниками товариства є фізичні особи:

1) громадянка України - ОСОБА_4;

2) громадянин України - ОСОБА_1.

У п. 4.1 Статуту визначено, що для забезпечення діяльності товариства майном за рахунок внесків учасників формується статутний фонд, що становить 24011,54 грн. у грошовому еквіваленті. Статутний фонд товариства розподіляється наступним чином: ОСОБА_4 всього майна на суму 12 005,74 грн., що становить 50% статутного фонду ТОВ Інтер Технолоджі Компані ; ОСОБА_1 - всього майна на 12 005,80 грн., що становить 50% статутного фонду ТОВ Інтер Технолоджі Компані .

У відповідності до п. 4.2 Статуту формування статутного фонду здійснюється згідно з діючим законодавством України. На момент державної реєстрації вноситься 100% статутного фонду товариства майном.

За твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про вихід зі складу учасників товариства, в якій просив також вирішити питання про виплату вартості частини майна та виплату належної частини прибутку, одержаного товариством у поточному році.

Позивач зазначає, що строк для сплати учаснику ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі та частини прибутку відповідача закінчився зі спливом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства, проте відповідачем так і не було випалено вартості частини майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Права учасників господарського товариства передбачені ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", згідно з якими учасники товариства, зокрема, мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Статтею 148 ЦК України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

При цьому, відповідно до статті 148 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать законодавству.

Моментом виходу учасника з товариства є дата спливу строку, передбаченого частиною першою ст. 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Вказані висновки узгоджуються із положеннями п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та листа Верховного суду України від 01.08.2007р. "Практика розгляду судами корпоративних спорів".

Частиною першою ст. 148 ЦК України визначений строк, зі спливом якого пов'язується момент виходу учасника з товариства, а саме, зазначено про те, що заява про вихід подається учасником не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Судом встановлено, що іншого порядку щодо виходу учасників статутом відповідача не передбачено.

Матеріалами справи підтверджується, що 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про вихід зі складу учасників товариства, в якій просив також вирішити питання про виплату вартості частини майна та виплату належної частини прибутку, одержаного товариством у поточному році.

Згідно з положеннями ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів зазначено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Як встановлено судом, щодо порядку визначення вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі учасника, який вийшов, Статут відповідача не містить.

У п. 4.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна ТОВ та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

В матеріалах справи міститься Фінансовий звіт (баланс) Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Технолоджі Компані станом на 30.06.2015 (рік, в якому позивач вийшов з товариства), в якому визначено вартість частки майна товариства - необоротних активів товариства в сумі 389 600,00 грн.

Позивачем також долучено до матеріалі справи висновок експерта висновок експерта № 14596 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02.02.2018, яким визначено розмір виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його виходом як учасника з ТОВ Інтер Технолоджі Компані станом на 30.09.2015 (найближчу дату балансу до дати складання заяви про вихід із складу учасників товариства) - 9 623 650,00 грн.

Позивачем розраховано вартість частини майна відповідача, пропорційна частці позивача у статутному капіталі відповідача у розмірі 194 800,00 грн (50% від 389 600,00 грн.).

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" виплата вартості частини майна товариства, пропорційна частці у статутному капіталі учасника, що вийшов, провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

За таких умов законодавцем визначено строк виконання товариством зобов'язання з виплати учаснику, який вийшов, вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, який розпочинається після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов і може тривати до 12 місяців з дня виходу. Невиконання товариством цього обов'язку після закінчення вказаного терміну призводить також до наслідків, передбачених за прострочення виконання грошового зобов'язання (про що також зазначається в п. 4.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вчинялися хоч якісь дії у зв'язку з поданням позивачем заяви про вихід з товариства (не вирішувалися питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію, та дій щодо узгодження суми виплати та виплати позивачу належної йому частки).

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що відповідач не приступив у встановлений строк до виконання свого обов'язку з виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума вартості частини майна товариства, що пропорційна його частці у статутному капіталі за розрахунком позивача у розмірі 194 800,00 грн.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/21452/16 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Інтер Технолоджі Компані про визнання недійсним рішення загальних зборів. Рішенням першої інстанції у позовних вимогах було відмовлено у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/21452/16 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/21452/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Вирішено визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Інтер Технолоджі Компані" з другого питання порядку денного "Про виплату частки розміру в статутному капіталі ОСОБА_1.", оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Технолоджі Компані" № 05/10 від 10.05.2016 р.

Зокрема, в мотивувальній частині постанови судом апеляційної інстанції встановлено, що: …заява про вихід ОСОБА_1 надіслана на адресу відповідача 08.10.2015 р. (том 1, а.с. 32), а тому відповідно до ст. 148 ЦК України позивач з 08.01.2016 р. є таким, що вийшов з складу учасників ТОВ "Інтер Технолоджі Компані".

Також колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що: …учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) (ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ч. 2 ст. 148 ЦК України), а не розмір внесеного ним до статутного капіталу майна на момент заснування товариства, як зазначено в протоколі № 05/10 від 10.05.2016 р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Технолоджі Компані" щодо рішення по питанню два порядку денного, та учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати розмір частини прибутку товариства пропорційно розміру його частки в статутному капіталу товариства, як це передбачено п. 8.1. статуту ТОВ "Інтер Технолоджі Компані", а не в розмірі його частки в статутному капіталі товариства, як це зазначено в протоколі № 05/10 від 10.05.2016 р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Технолоджі Компані" щодо рішення по питанню два порядку денного, то колегія суддів дійшла до висновку, що відповідне рішення щодо питання два порядку денного, а саме про виплату частки розміру в статутному капіталі ОСОБА_1 не відповідає чинному законодавству України та статутним документам відповідача.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що факт невиплати позивачу ТОВ Інтер Технолоджі Компані вартості частини майна товариства та прибутку, не перешкоджає позивачу в зверненні до суду з даним позовом, оскільки в оскаржуваному рішенні позачергових загальних зборів учасників товариства "Інтер Технолоджі Компані", оформленому протоколом № 05\10 від 10 травня 2016 року не вірно визначено порядок виплати .

Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про те, що відповідачем вчинялися хоч якісь дії у зв'язку з поданням позивачем заяви про вихід з товариства (не вирішувалися питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію, та дій щодо узгодження суми виплати та виплати позивачу належної йому частки).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Технолоджі Компані (04108, м. Київ, пр-т Правди, буд. 35; ідентифікаційний код 33304044) на користь ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_2; реєстраційний номер НОМЕР_1) частину вартості майна, пропорційно частці у статутному капіталі товариства у розмірі 194 800 (сто дев'яносто чотири вісімсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.04.2018

Суддя Пукшин Л.Г.