Рішення

від 03.04.2018 по справі 923/139/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року, м. Херсон, справа № 923/139/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Херсонобленерго

до:

відповідача-1- Житлово-комунального підприємства ЖЕК № 11

відповідача-2 - Комунального підприємства Центр виконавчого комітету Херсонської міської ради

про солідарне стягнення 80107,20 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - не з'явився,

в с т а н о в и в:

26.02.2018 Приватне акціонерне товариство Енергопостачальна компанія Херсонобленерго звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Житлово-комунального підприємства ЖЕК № 11 та Комунального підприємства Центр виконавчого комітету Херсонської міської ради, про солідарне стягнення 80107,20 грн, з яких: 77806,80 грн основної заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1607,30 грн пені, 526,83 грн інфляційних та 166,27 грн річних; які ґрунтуються на невиконанні відповідачами зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 2919 від 09.12.2003 щодо своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії.

Ухвалою суду від 02.03.2018 порушене провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального провадження. Зокрема, в судовому засіданні 20.03.2018 у справі проведене підготовче засідання, а 03.04.2018 - розгляд справи по суті. Поряд з цим відповідачами відзиви на позов не надані та в судове засідання вони своїх представників не направили, а тому розгляд справи проведений без участі їх представників.

Крім викладеного судом встановлено, що 09.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством Херсонобленерго (яке на даний час має назву - Приватне акціонерне товариство Енергопостачальна компанія Херсонобленерго ) та Житлово-комунальним підприємством ЖЕК № 11 укладений договір про постачання електричної енергії № 2919, за умовами якого позивач здійснював поставку відповідачу електричної енергії на об'єкти відповідача, а останній зобов'язувався сплачувати її вартість на підстави виставленого рахунку протягом 5 днів з моменту його отримання.

На виконання умов договору позивач протягом грудня 2017 року та січня 2018 року здійснював поставку електричної енергії, що підтверджується актами про обсяги спожитої електричної енергії та актами приймання-передачі активної електричної енергії, а саме у грудні на суму 35121,84 грн, у січні на суму 42684,96 грн.

Не дивлячись на договірні умов відповідач-1 виставлені рахунки не сплатив, у зв'язку з чим станом на час подачі позову до суду заборгував за названий період 77806,80 грн.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії позивачем нараховані1607,30 грн пені, 526,83 грн інфляційних та 166,27 грн річних відповідно до наданих розрахунків.

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на їх підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір енергопостачання. Так, відповідно до приписів частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язується оплатити її.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за яким суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). При цьому не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем-1 взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, є порушенням взятих ним на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, в пункті 4.2.1. договору сторони встановили відповідальність за внесення платежів з порушенням термінів, у зв'язку з чим споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Натомість, у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань

Таким чином, відповідач-1, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 1607,30 грн пені, 526,83 грн інфляційних та 166,27 грн річних, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним як за результатами математичних дій по їх нарахуванню, так і періодів нарахувань.

Поряд з викладеним, судом встановлено, що з метою забезпечення зобов'язань за вказаним договором між Приватним акціонерним товариством Енергопостачальна компанія Херсонобленерго та Комунальним підприємством Центр виконавчого комітету Херсонської міської ради 09.07.2014 укладений договір поруки № 2919/1, за умовами якого відповідач-2 поручився за виконання Житлово-комунальним підприємством ЖЕК № 11 зобов'язань в межах суми договору.

Вказаний договір відповідає положенням статті 553 ЦК України, за якою за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а також за порушення зобов'язання боржником, а за статтею 554 того ж Кодексу боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники.

Таким чином, відповідач-2 є солідарним боржником з відповідачем-1 за невиконання останнім зобов'язань за названими договором про постачання електричної енергії у вказаних вище сумах як основного зобов'язання, так і неустойки, інфляції та річних.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань, несплати нарахованих позивачем сум в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідачів, а позовні вимоги підлягають задоволенню судовий збір у розмірі 1762 грн покладається на відповідачів.

З урахуванням вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Житлово-комунального підприємства ЖЕК № 11 (73000 м. Херсон, вул. Комарова, буд. 6/29, ідентифікаційний код 31759874) та Комунального підприємства Центр виконавчого комітету Херсонської міської ради (73000 м. Херсон, вул. Радянська, буд. 45, ідентифікаційний код 34786324) на користь Приватного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Херсонобленерго (73000 м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; ідентифікаційний код 05396638) - 77806,80 грн основної заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1607,30 грн пені, 526,83 грн інфляційних та 166,27 грн річних.

3. Стягнути з Житлово-комунального підприємства ЖЕК № 11 (73000 м. Херсон, вул. Комарова, буд. 6/29, ідентифікаційний код 31759874) на користь Приватного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Херсонобленерго (73000 м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; ідентифікаційний код 05396638) - 881 грн компенсації по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Комунального підприємства Центр виконавчого комітету Херсонської міської ради (73000 м. Херсон, вул. Радянська, буд. 45, ідентифікаційний код 34786324) на користь Приватного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Херсонобленерго (73000 м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; ідентифікаційний код 05396638) - 881 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.04.2018

Суддя М.К. Закурін