Постанова

від 26.03.2018 по справі 921/1098/15-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 921/1098/15-г/4

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Коростенській О.І.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - Помазанська С.І.

від відповідача - не з'явився

від третьої особи (ФОП Лупійчук В.П.) - Аламбець Н.М.

від третьої особи (ФОП Собків О.В.) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Гусятинського районного споживчого товариства, б/н від 04 березня 2016 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2016 року (підписане 29.01.2016 року), суддя Бурда Н.М.

у справі №921/1098/15-г/4

за позовом Гусятинського районного споживчого товариства, смт. Гусятин Тернопільської області

до відповідача Гусятинської селищної ради, смт. Гусятин Тернопільської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Лупійчук Віталій Петрович, смт. Гусятин Тернопільської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Собків Ольга Василівна, м. Чортків Тернопільської області

про визнання незаконними п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1513 від 29.01.2015 року

в с т а н о в и в :

03 листопада 2015 року Гусятинське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Гусятинської селищної ради про визнання незаконними: п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1513 від 29.01.2015 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2016 року у справі №921/1098/15-г/4 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування в частині надання дозволу третім особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, є ненормативними актами, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, відтак, такі рішення вичерпали свою дію шляхом їх виконання. Вказаний висновок місцевий господарський суд обґрунтовує правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року, прийнятій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах. Крім того, посилаючись на ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, суд в рішенні зазначає, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до їх власника переходить право власності/користування на частину земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, а оскаржувані рішення, якими надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, правомірно прийнято селищною радою на підставі статей 123, 124 ЗК України. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що треті особи, як власники об'єктів нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1, з метою одержання в оренду земельних ділянок комунальної власності для обслуговування викуплених нежитлових приміщень, правомірно звернулись у встановленому законом порядку до органу місцевого самоврядування, на території якого розміщене належне їм майно, з проханням надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 98,00 кв. м та 88,00 кв. м по АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років з правом викупу, з огляду на що, суд вирішив відмовити в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Гусятинське районне споживче товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2016 року у справі №921/1098/15-г/4 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: визнати незаконними: п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1513 від 29.01.2015 року. Зокрема, зазначає, що Гусятинське районне споживче товариство є законним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1, як правонаступник Гусятинської райспоживспілки, якій видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,13 га. Поряд з тим, вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року, прийнятій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах, оскільки така позиція стосується власників чи орендарів земельних ділянок, а оскаржуваними рішеннями порушено право позивача як землекористувача. Крім того, апелянт наголошує на тому, що судом не здобуто та не надано відповідної оцінки документам, які слугували підставою для прийняття Гусятинською селищною радою оспорюваних рішень.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2016 року по справі №921/1098/15-г/4 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: визнати незаконними п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1513 від 29.01.2015 року. Разом з тим, у письмових поясненнях до апеляційної скарги (вих.№5 від 29 січня 2018 року) та поясненнях (вих.№2/20 від 19 березня 2018 року) апелянт посилається на судові рішення у справах до розгляду яких зупинялось провадження у цій справі (зокрема, справа №921/825/16-г/13), а також зазначає, що третім особам окрім спірних рішень вже надавались земельні ділянки під придбаними будівлями та які необхідні для їх обслуговування.

Представник третьої особи (ФОП Лупійчук В.П.) в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у поясненнях (б/н від 04 квітня 2016 року). Зокрема, зазначав, що оспорювані рішення селищної ради є ненормативними актами, які вичерпали свою дію, шляхом їх виконання, а скасування таких актів не породжує наслідків для власника чи користувача земельної ділянки, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №911/1563/17.

Представники відповідача та третьої особи (ФОП Собків О.В.) в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовим конвертом, який повернувся на адресу суду.

У попередніх судових засіданнях, що проводились до зупинення провадження у справі, представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що оспорювані рішення приймались селищною радою у відповідності до чинного законодавства, на підставі положень ст.ст.123,124 ЗК України. Поряд з тим, 23.05.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що слугували підставою для прийняття оспорюваних рішень, зокрема, заяви Собків О.В. та Лупійчука В.П. про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок а також довідки про розрахунок площ земельних ділянок, що відводяться для реконструкції магазинів, належних заявникам.

У письмових поясненнях (б/н від 04 квітня 2016 року) третя особа (ФОП Собків О.В.) просила розглядати справу без її участі.

Оскільки явка представників відповідача та третьої особи (ФОП Собків О.В.) не визнавалась обов'язковою, з огляду на прохання останньої про розгляд апеляційної скарги без її участі та належне повідомлення про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи (ФОП Лупійчук В.П.), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 07 травня 1997 року, на підставі рішення Гусятинської селищної Ради народних депутатів від 28.11.1995 року, Гусятинській райспоживспілці видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,13 га по АДРЕСА_1, наданою для розміщення виробничих і складських приміщень.

Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №86.

Рішенням Гусятинської селищної ради від 07 квітня 1999 року Про перенесення селищного ринку з вулиці В. Стуса на вулицю Тернопільську (територію колишнього магазину-складу будматеріалів райспоживспілки) і встановлення нових ставок ринкового збору вирішено з 20 квітня 1999 року перенести селищний ринок з вул. В. Стуса на АДРЕСА_1 (територію колишнього складу-магазину будматеріалів).

Також судом встановлено, що у 1999 році Гусятинська райспоживспілка перетворена у Гусятинське районне споживче товариство, яке є правонаступником реформованої Гусятинської райспоживспілки (п.3 статуту Гусятинського районного споживчого товариства, затвердженого зборами уповноважених пайовиків райст (протокол №6 від 30.04.2002 року) та зареєстрованого в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 11.07.2002 року за №02739488800010106).

В подальшому у 2008 році Гусятинським районним споживчим товариством відповідними постановами правління вирішено продати більшу частину складу будматеріалів, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: 44/100 частин приміщення складу - фізичній особі-підприємцю Собків О.В.; 32/100 частин - фізичній особі-підприємцю Лупійчук В.П. та 21/100 частини вказаного приміщення - ОСОБА_8

Постановами правління Гусятинського районного споживчого товариства №25 від 15.06.2009 року, №28 від 16.06.2009 року та №13 від 24.03.2010 року постановлено вилучити частини земельної ділянки площами 0,0258 га, 0,0291 га та 0,038 га за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з продажем частини приміщення складу будматеріалів.

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Гусятинське районне споживче товариство є власником решти частин (3/100) складу будматеріалів, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Крім того, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Гусятинським районним комунальним бюро технічної інвентаризації №7293616 від 20.05.2005 року, Гусятинському районному споживчому товаристві також належить на праві власності будівля магазину та навіси по вул. Тернопільській, буд. 5а в смт. Гусятин (підстава виникнення права власності - рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2005 року у справі №14/62-854). Вказана будівля (як і склад будматеріалів) знаходиться на земельній ділянці, що була у користуванні Гусятинської райспоживспілки, право на яке посвідчувалось Державним актом серії НОМЕР_1, виданим 07.05.1997 року.

29 січня 2015 року Гусятинська селищна рада прийняла рішення №1512 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 Лупійчука Віталія Петровича , п.2 якого надано дозвіл Лупійчуку Віталію Петровичу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 98,00 кв. м по АДРЕСА_1 для реконструкції та обслуговування будівлі магазину будівельних, промислових і господарських товарів в оренду терміном на 5 років з правом викупу за рахунок земель житлової та громадської забудови, забудованих земель громадського призначення, не наданих у власність або постійне користування.

Поряд з цим, 29 січня 2015 року Гусятинська селищна рада прийняла рішення №1513 Про розгляд заяви Собків Ольги Василівни , п.2 якого надано дозвіл Собків Ользі Василівні на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 88,00 кв. м по АДРЕСА_1 для реконструкції та обслуговування будівлі магазину промислових товарів в оренду терміном на 5 років з правом викупу за рахунок земель житлової та громадської забудови, забудованих земель громадського призначення, не наданих у власність або постійне користування.

Вказані рішення прийняті на підставі ст.ст.12, 38, 39, 93, 120, 122, 123, 124 ЗК України, ст.50 ЗУ Про землеустрій , ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012 року та ст.ст.26, 33 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні .

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Гусятинське районне споживче товариство звернулось до господарського суду з цим позовом до Гусятинської селищної ради про визнання незаконними пунктів 2 таких рішень.

Як зазначалось вище, рішенням місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні позовних вимог, проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10).

Відповідно до п.10 ст.59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03 березня 2017 року у справі №921/825/16-г/13 первісний позов Гусятинського районного споживчого товариства задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради №257 від 27.07.2016 року Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ та зобов'язано Гусятинську селищну раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1, з тих підстав, що позивач є належним землекористувачем, що використовує її за цільовим призначенням, за ним в установленому законом порядку зареєстровано нерухоме майно, а тому Гусятинською селищною радою неправомірно відмовлено Гусятинському споживчому товариству в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1.

Поряд з цим, припинено провадження у справі в частині первісної позовної вимоги про визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою площею 1,13 га по АДРЕСА_1, 5 у смт. Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, згідно Державного акту НОМЕР_1 від 07.05.1997 року, з тих підстав, що позовна вимога про визнання правонаступництва належить до встановлення юридичного факту, що не розглядається в порядку господарського судочинства. Одночасно судом встановлено, що в результаті перетворення до Гусятинського районного споживчого товариства, як правонаступника Гусятинської райспоживспілки, перейшло і право постійного користування земельною ділянкою площею 1,13 га, розташованою в АДРЕСА_1 згідно Державного акту серії НОМЕР_1.

Крім цього, вказаним судовим рішенням відмовлено в задоволенні зустрічного позову Гусятинської селищної ради до Гусятинського районного споживчого товариства про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою розміром 1,13 га, серії НОМЕР_1, виданого Гусятинській райспоживспілці 7 травня 1997 року; про примусове припинення Гусятинському районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га розташованою у АДРЕСА_1, оскільки вимогами діючого земельного законодавства передбачений виключний перелік підстав для припинення права постійного землекористування, а позивачем за зустрічним позовом їх не наведено і судом не встановлено.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03 березня 2017 року постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 липня 2017 року частково змінено, додатково зазначивши площу земельної ділянки щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в розмірі 0,9380 га. В решті рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На момент прийняття спірних рішень Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та №1513 від 29.01.2015 року діяв Земельний кодекс України в редакції від 06.09.2014 року.

Згідно з ст.141 ЗК України (в редакції від 06.09.2014 року) підставами припинення права користування земельною ділянкою були: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відтак, зважаючи на відсутність підстав для припинення права позивача на користування земельною ділянкою згідно з Державним актом серії НОМЕР_1, Гусятинська селищна рада незаконно прийняла спірні рішення, порушивши права позивача на користування земельною ділянкою.

Одночасно колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача та третіх осіб на положення ст.120 ЗК України, з огляду на наступне:

За змістом статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент набуття третіми особами у власність будівель) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Аналогічне положення містилося у ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття третіми особами у власність будівель).

Так, матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з набуттям третіми особами права власності на частини приміщення складу будматеріалів, останнім надано у власність земельні ділянки, що знаходяться під такими приміщеннями, та які є необхідними для обслуговування майна, що підтверджується договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 18 лютого 2011 року та від 02 травня 2011 року. Вказаним договорам передували постанови правління Гусятинського районного споживчого товариства №25 від 15 червня 2009 року та №28 від 16 червня 2009 року, якими земельні ділянки площами 0,0258 га та 0,0291 га, вилучено у споживчого товариства за його згодою, у зв'язку з продажем частини складу третім особам.

Відтак, надання селищною радою дозволу третім особам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 98,00 кв. м та 88,00 кв. м по АДРЕСА_1 для реконструкції та обслуговування будівлі магазину будівельних, промислових і господарських товарів в оренду терміном на 5 років з правом викупу (прийняття спірних рішень) за відсутності згоди Гусятинського районного споживчого товариства на вилучення таких ділянок з його користування, порушує норми чинного на момент прийняття рішень законодавства та порушує права позивача на користування земельною ділянкою.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання незаконними: п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1513 від 29.01.2015 року є підставними та обґрунтованими.

Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого прийняв неправильне рішення про відмову в позові.

З приводу посилань суду та тверджень третіх осіб, що спірні рішення Гусятинської селищної ради є ненормативними актами, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, відтак, такі рішення вичерпали свою дію шляхом їх виконання, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з частинами 1,4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Предметом оскарження у цій справі є пункти 2 рішень Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та №1513 від 29.01.2015 року, якими третім особам надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для реконструкції та обслуговування будівлі магазину будівельних, промислових і господарських товарів в оренду терміном на 5 років з правом викупу, в межах земельної ділянки, право користування якою належить позивачеві, з огляду на що, в цьому випадку, визнання незаконними спірних рішень якраз і призведе до відновлення порушеного права позивача, зважаючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази подальшого оформлення третіми особами прав на спірні земельні ділянки.

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що і так як оскаржуваними рішеннями надано лише дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 98,00 кв. м. та 88 кв. м. (відповідно), які розміщені по АДРЕСА_1, тому, не має підстав вважати, що цим рішенням порушено право позивача, як постійного землекористувача, оскільки не гарантовано, що ці земельні ділянки будуть надані в користування третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду безпідставним та необґрунтованим, зважаючи на все зазначене вище.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Щодо судового збору, колегія суддів зазначає наступне:

З огляду на задоволення позову, беручи до уваги положення ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача (скаржника) слід стягнути 1 218 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову та 2 679,60 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Крім того, враховуючи, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір лише за одну немайнову вимогу, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 1 218 грн. - за подання позову.

Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Гусятинського районного споживчого товариства задоволити.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 січня 2016 року у справі №921/1098/15-г/4 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати незаконними п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1512 від 29.01.2015 року та п.2 рішення Гусятинської селищної ради №1513 від 29.01.2015 року.

Стягнути з Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська область, Гусятинський район, селище міського типу Гусятин, Провулок Героїв Майдану, будинок 1, код ЄДРПОУ 04396391) на користь Гусятинського районного споживчого товариства (48201, Тернопільська область, Гусятинський район, селище міського типу Гусятин, вул. Тернопільська, будинок 1, код ЄДРПОУ 01767382) 3 897,60 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1 218 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову та 2 679,60 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги).

Стягнути з Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська область, Гусятинський район, селище міського типу Гусятин, Провулок Героїв Майдану, будинок 1, код ЄДРПОУ 04396391) в дохід Державного бюджету України 1 218 грн. - судового збору за подання позову.

Стягувач: Державна судова адміністрація України ідент. код 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №921/1098/15-г/4 повернути до Господарського суду Тернопільської області .

Повну постанову складено 02.04.2018 року

Суддя-доповідач Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.