Постанова

від 20.03.2018 по справі 907/271/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/271/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора"

представник позивача - Балко В. Г. дов. від 16.01.2018 № 005, Талапа Я. В. дов. від 16.01.2018 № 006

відповідач - Чопська міська рада

представник відповідача - Островська О. М. дов. від 05.01.2018 № 03-15/77

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Чопський ринок"

представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Чопської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2017 (головуючий суддя - Васьковський О. В., судді Бобрик Г. Й., Ушак І. Г.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Кравчук Н. М., судді Мирутенко О. Л., Якімець І. Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" до Чопської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Чопський ринок" про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

Короткий зміст позовних вимог

1. 21.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Чопської міської ради (далі - Відповідач), в якому просило вважати договори оренди земельних ділянок, що знаходяться за адресами: м. Чоп, вул. Вербова, 1, (кадастровий номер 2111000000:01:004:0025) та м. Чоп, вул. Вербова, 1-а (кадастровий номер 2111000000:01:003:0029) переукладеними з Позивачем і продовженими, починаючи з 26.01.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач як орендар земельних ділянок, який належним чином виконує укладені з Відповідачем договори оренди, а також як власник розміщених на цих ділянках об'єктів нерухомості, відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" має переважне право на продовження дії договорів оренди та вважає неправомірним ухилення Відповідача від укладення додаткових угод до договорів оренди щодо поновлення строку договорів оренди.

2. 09.11.2016 Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з заявою про зміну предмета позову , в якій просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі земель за № 2111000000-0408071000002, кадастровий номер 2111000000:01:003:0029, площею 0,0674 га і угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0,0674 га за № 23 від 12.05.2009, зареєстровану 15.06.2008 в Державному реєстрі земель, на той самий строк і на тих самих умовах; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі земель за № 2111000000-0408071000001 № 2111000000:01:003:0025, площею 0,1386 га і угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0,1386 га за № 24 від 12.05.2009, зареєстровану 15.06.2008 в Державному реєстрі земель, на той самий строк і на тих самих умовах.

3. 17.11.2016 Відповідач подав відзив на позов , у якому просив у задоволенні позову відмовити.

Відзив на позов мотивований тим, що Позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки про відмову у поновленні договорів оренди останній дізнався 24.01.2013, а позовні вимоги, які просить задовольнити Позивач, пред'явлені 08.11.2016, що згідно із частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові. У Позивача не виникло переважного права перед іншими особами на оренду землі, оскільки землі в оренду в подальшому не передавались, а одразу після завершення дії договорів оренди передані в постійне користування Міському комунальному проектному підприємству "Чоппроект" (далі - МКПП "Чопппроект"). Відсутні юридичні факти для задоволенні змінених позовних вимог Позивача на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки після припинення договору оренди Позивач не виконував обов'язку із сплати орендної плати та не користувався земельними ділянками, так як вони були передані в постійне користування іншій особі, а Відповідач повідомив про відмову у поновленні договору оренди, що Позивачем не оспорюється.

Короткий зміст рішень судів І та апеляційної інстанцій

4. 06.03.2017 Господарський суд Закарпатської області, з висновками якого погодився Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 13.06.2017, вирішив позов задовольнити повністю. Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі земель за № 2111000000-0408071000002, кадастровий номер 2111000000:01:003:0029, площею 0,0674 га і угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0,0674 га за № 23 від 12.05.2009, зареєстровану 15.06.2008 в Державному реєстрі земель, на той самий строк і на тих самих умовах. Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі земель за № 2111000000-0408071000001 № 2111000000:01:003:0025, площею 0,1386 га і угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0,1386 га за № 24 від 12.05.2009, зареєстровану 15.06.2008 в Державному реєстрі земель, на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що Позивачем належним чином виконувались умови укладених договорів оренди земельних ділянок, пунктом 6 яких передбачено наявність у Орендаря (Позивача) переважного права поновлення його на новий строк.

Орендар (Позивач) скористався передбаченим статтею 33 Закону України "Про оренду землі" правом та виявив намір продовжити строк дії договорів оренди земельних ділянок за адресою: м. Чоп, вул. Вербова, 1, та м. Чоп, вул. Вербова, 1 "а", що встановлено судами на підставі наявних у матеріалах справи листів-повідомлень від 31.07.2012, 14.09.2012, 11.10.2012 із зверненням до Відповідача з клопотанням про поновлення договорів оренди даних земельних ділянок, до яких були додані проекти договорів оренди та додаткових угод, а також копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копії витягу з Єдиного державного реєстру тощо. Натомість Відповідачем прийнято рішення №17 "Про розгляд питання щодо поновлення договорів оренди", яким відмовлено Позивачу у поновлені Договорів оренди земельних ділянок. Вказане рішення визнано незаконним та скасовано рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/49/16, яке набрало законної сили, та є обов'язковим відповідно до законодавчих приписів. При цьому судами встановлено, що після прийняття цього судового рішення Позивач повторно надсилав Відповідачу заяви №006 від 26.02.2016, №034 від 24.06.2016 з проханням винести на найближчий розгляд сесії питання щодо укладення договорів оренди земельних ділянок площею 0,1386 га, 0,0064 га по вул. Вербова,1 та вул. Вербова, 1 "а", м. Чоп. Також суди встановили, що згідно з довідкою Відповідача №03-20/14407 від 14.06.2016 за період з 01.01.2013 по 01.06.2016 Позивачем внесено 1565,83 грн. - у 2013 році, 2035,89 грн. - у 2014 році, 2219,67 грн. - у 2015 році та у січні 2016 року - 191,00 грн. на виконання умов укладених договорів оренди щодо сплати земельного податку в бюджет міста Чоп. Крім того, Позивач надав платіжні доручення № 27 від 25.01.2017р. на суму 3281,06 грн., №6 від 27.12.2016 на суму 3281,06 грн., №194 від 28.11.2016 на суму 3281,06 грн., №160 від 31.10.2016 на суму 2843,59 грн., №53 від 27.02.2017 на суму 3281,06 грн. на підтвердження сплати за оренду землі.

Таким чином Позивачем здійснено усі передбачені заходи щодо підтвердження наміру поновлення договорів, в тому числі оскаржено рішення Відповідача про відмову у поновленні договорів у судовому порядку, яке визнано незаконним та скасовано на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/49/16, що набрало законної сили, після прийняття якого Позивач повторно звертався до Відповідача щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок. Судами встановлено та враховано, що на земельних ділянках, які є предметами укладених сторонами договорів, розміщено майно Позивача, право власності на яке оспорювалось впродовж 2013 - 2016 років та визнано за Позивачем відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 907/487/13, що свідчить про використання земельних ділянок після закінчення строку дії договорів оренди, а доказів, які б свідчили про правомірне припинення права користування земельними ділянками Позивачем та наступну передачу їх Відповідачем у постійне користування МКПП "Чоппроект" в матеріалах справи відсутні. У зв'язку із цим суди відхилили доводи Відповідача про відсутність у Позивача переважного права на поновлення договорів оренди, оскільки ділянки в подальшому в оренду не передавались, жодного аукціону з метою передачі їх в оренду не проводилось. Також суди визнали безпідставним посилання Відповідача на пропуск Позивачем строку позовної давності з огляду на те, що останній звернувся за захистом свого порушеного права у 2013 році, а зміна предмету позовних вимог у 2016 році не є підставою для застосування наслідків спливу цього строку. З посиланням на статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на висновки рішень Європейського суду з прав людини у справах "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" та "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" суди дійшли висновку про те, що дії місцевої влади розцінюються судом як безпідставне порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності, в т.ч. володіння і користування землею відповідно до норм законодавства та умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 03.07.2017 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. 30.01.2018 Комунальне підприємство Чопської міської ради "Чопський ринок" (далі - Третя особа) подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні змінених позовних вимог Позивача відмовити у повному обсязі.

7. 01.02.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, а касаційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Судами не надано належної юридичної оцінки встановленому в оскаржуваних рішеннях факту передачі земельних ділянок після закінчення строку спірних договорів оренди у постійне користування МКПП "Чопський ринок" та відсутність у Позивача саме переважного права перед третіми особами на укладення договорів оренди.

9. Поновлення договору оренди у спосіб та порядку, передбаченому статтею 33 Закону України "Про оренду землі", можливе лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням. Всупереч вимогам статті 82 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, суди не навели мотивів, з яких відступили від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-2027цс15, від 23.11.2016 у справі № 594/153/16-ц та від 01.10.2013 справі № 21-345а13.

10. Судами в оскаржуваних судових рішеннях не зроблено посилання на належні докази для обґрунтування висновку про наявність юридичних фактів, необхідних для поновлення договорів оренди земельних ділянок відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме відсутність посилань в оскаржуваних судових рішеннях на повно та всебічно встановлені обставини та докази на їх підтвердження, на підставі яких суди дійшли висновку про "належне виконання позивачем своїх обов'язків за договорами оренди", що суперечить принципу обґрунтованості судового рішення, передбаченому частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

11. Суди не надали належної юридичної оцінки твердженням Відповідача та Третьої особи про те, що договори оренди землі не можуть бути поновлені без проведення процедури аукціону, оскільки змінилась площа земельних ділянок, не зазначили в судових рішеннях мотиви відхилення таких тверджень, відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16.

12. Суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили твердження Відповідача про сплив строку позовної давності за зміненими позовними вимогами.

13. Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішень порушив імперативні приписи частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зупинив провадження у даній справі до розгляду адміністративної справи № 308/12703/16-а про визнання незаконними та скасування реєстрації за Позивачем права власності на цілісний майновий комплекс ринку, розташований на спірних земельних ділянках.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

Позивач

14. Судові рішення законні, обґрунтовані та прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права.

15. Позивач належним чином виконував умови договорів оренди землі, своєчасно та в повному обсязі здійснював платежі, жодних порушень їх умов останнім допущено не було. Також Позивач є власником об'єктів нерухомості, розміщених на земельних ділянках, які є об'єктами оренди.

16. Згідно з відомостями Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області за № 29-709-99.2-41/2-17 від 14.02.2017 інформація щодо припинення права користування земельними ділянками за кадастровими номерами № 2111000000:01:003:0029 та № 2111000000:01:004:0025, право користування якими зареєстровано за Позивачем, не надходила. На підтвердження проведення у встановленому порядку процедури припинення права користування вказаними земельними ділянками Відповідач доказів судам не надав. Згідно з витягом з державного земельного кадастру відомості щодо обмеження права у використанні вказаних земельних ділянок не зареєстровані.

17. Також Позивач послався на практику Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства".

Третя особа

18. Протягом 2013 - 2017 років спірні земельні ділянки не використовувались Позивачем, оскільки їх використовувало МКПП "Чоппроект" та Третя особа.

19. Суди не звернули увагу на те, що довідка видана Позивачу про сплату земельного податку без визначення об'єкта, з якого справляється земельний податок, визначено лише суб'єкта, який сплачує податки і збори на території міста Чоп. Подані Позивачем платіжні доручення датовані кінцем 2016 року і початком 2017 року, тоді як спірний період становить 2012 - 2017 роки.

20. Договори оренди земельних ділянок закінчили свою дію 24.01.2013, оскільки на момент оскарження рішення Відповідача про відмову у поновленні договорів оренди воно виконано та відповідні правові наслідки цього рішення вже настали, оскільки рішення вичерпало свою дію шляхом його виконання (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009).

21. Питання про спонукання Відповідача до укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди не порушувалось.

22. Спірні земельні ділянки переведено до земель запасу міста, а Третій особі надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради від 16.01.2014 № 8 "Про затвердження Акта прийняття-передачі знахідки" 96 металевих торгівельних павільйонів та 1 металевий навіс, що знаходиться на території міського ринку по вул. Вербовій, 1а та по вул. Вербовій, 1б в місті оформлено до комунальної власності та взято на баланс Відповідача.

Позиція Верховного Суду

26. Звертаючись до практики Верховного Суду України у рішеннях від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16, від 25.02.2015 у справах № 6-10цс15 та № 6-219цс14, суди вказали, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: на підставі положень частин 1 - 5 цієї статті та на підставі положень частини 6 цієї статті. Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Разом з цим, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених наведеним положенням, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Орендар (Позивач) скористався передбаченим статтею 33 Закону України "Про оренду землі" правом та виявив намір продовжити строк дії договорів оренди земельних ділянок, звернувся, як встановили суди, до Відповідача з клопотанням про поновлення договорів оренди даних земельних ділянок, до яких були додані проекти та додаткових угод до договорів оренди. Прийняте Відповідачем рішення про відмову Позивачу у поновлені Договорів оренди земельних ділянок визнано незаконним та скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили. Позивач сплачував орендну плату за користування земельними ділянками. Вказані обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, свідчать про те, що Позивачем здійснені всі передбачені дії для підтвердження наміру поновлення цих договорів оренди, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", з наданням відповідних проектів додаткових угод про поновлення договорів оренди, з огляду на що посилання Скаржника (пункт 9 ) на порушення судами статті 82 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами, не знайшло свого підтвердження під час касаційного перегляду. За наведеного Суд відхиляє як необґрунтовані доводи Скаржника (пункт 10) про відсутність у судових рішеннях посилань на повно та всебічно встановлені обставини, що свідчать про належне виконання Позивачем своїх обов'язків за Договорами.

27. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій перевірили та встановили, що на земельних ділянках, які є предметами укладених сторонами договорів, розміщено майно Позивача, натомість докази на підтвердження правомірності припинення права користування Позивача цими земельними ділянками та наступну передачу їх Відповідачем у постійне користування МКПП "Чоппроект" в матеріалах справи відсутні, що спростовує посилання Скаржника (пункти 8, 11) на відсутність у Позивача переважного права на поновлення договорів оренди у зв'язку з фактичною передачею цих земельних ділянок в постійне користування іншій особі, а також за відсутності проведення процедури аукціону. При цьому відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користування громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

28. Враховуючи наведені обставини, пред'явлення впродовж 2013 - 2016 років позовів з різних підстав, зокрема, визнання права власності на об'єкти, побудовані на спірних земельних ділянках, оспорювання рішення Відповідача щодо відмови у поновлення договорів, тобто, оспорення права Позивача щодо зазначених земельних ділянок, Суд вважає обґрунтованим та доцільним застосування практики Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" з посиланням на те, що дії місцевої влади розцінюються судом як безпідставне порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права, в т.ч. володіння і користування землею у відповідності до вищенаведених норм та умов договору. При цьому судами зазначено, що Відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодних доказів щодо наявності обставин, які перешкоджають поновленню дії договорів оренди.

29. Суд не приймає до уваги посилання Скаржника (пункт 12) на безпідставне відхилення судами твердження про сплив строку позовної давності за зміненими вимогами з огляду на те, що зміна Позивачем у 2016 році предмету позовних вимог не є підставою для висновку про реалізацію останнім права звернутися за захистом свого порушеного права після спливу строку позовної давності, враховуючи, що позов подано у 2013 році, у зв'язку з чим суди дійшли мотивованого висновку про те, що строк позовної давності Позивачем не порушено.

30. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за повного встановлення усіх обставин справи, перевірки доводів учасників справи, надання їм належної правової оцінки та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Чопської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 907/271/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак