Рішення

від 28.03.2018 по справі 806/56/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/56/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

секретар судового засідання Добровольска Н.А.,

за участю: позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мягченко І.А.,

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, про визнання протиправними, безпідставними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 05.01.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 31.01.2018року розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.02.2018року до справи залучено в якості Третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 28.03.2018року прийнято відмову Позивача від частини позовних вимог та закрито провадження в адміністративній справі в частині щодо визнання протиправними і скасування рішень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00га земельних ділянок, які знаходяться поза межами населених пунктів Ружинського району за кадастровим номером НОМЕР_1 та за кадастровим номером НОМЕР_2 за зобов'язання надати такі дозволи.

В судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що з початку червня 2017року Позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства в межах трьох земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів відповідно на території Малонизгірецької та Верхівнянської сільських рад Ружинського району Житомирської області. До заяви були долучені всі необхідні документи. Листами від 30.06.2017року та від 03.07.2017року Відповідач протиправно з різних надуманих підстав відмовив в наданні такого дозволу. На початку вересня 2017року Позивач повторно звернувся до Відповідача з аналогічними клопотаннями відносно тих же самих трьох земельних ділянок. Листами від 06.10.2017року Відповідач повторно протиправно з різних надуманих підстав відмовив в наданні такого дозволу.

Позивача в рамках даної адміністративної справи відповідно до заяви про відмову від частини позовних вимог оскаржує лише ненадання Відповідачем дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Відповідача по справі, в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що Позивач одночасно звертався із клопотаннями щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства в межах трьох земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту відповідно на території Малонизгірецької та Верхівнянської сільських рад Ружинського району Житомирської області. Жодна із зазначених земельних ділянок не була включена до переліку земельних ділянок для передачі їх у власність, так як ці земельні ділянки вже перебувають у користуванні інших фізичних осіб.

Третя особа ОСОБА_4 та представник Третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що земельні ділянки відповідно за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 25,00га, та за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 61,9930га, перебувають у їх користуванні на умовах оренди ще з 2014року строком на 49 років. Треті особи пояснили, що ніхто, в тому числі Позивач, не звертався до них із клопотанням про певне часткове вилучення частини земельної ділянки із їх користування, і вони заперечують проти такого вилучення.

Аналогічно в судовому засіданні Третя особа ОСОБА_5 проти позову заперечив і пояснив, що на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3, площею 25,00га для ведення фермерського господарства, вже в установленому порядку розроблена технічна документація, яка проходить затвердження для укладання відповідного договору оренди строком на 49 років. Пояснив, що ніхто, в тому числі Позивач, не звертався із клопотанням про певне часткове вилучення частини цієї земельної ділянки і він заперечує проти такого вилучення.

Заслухавши доводи Позивача та його представника, представника Відповідача, Третіх осіб та представника Третьої особи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Безспірно, за приписами ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог ст.ст.81,116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як зазначено в частині другій статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до положень ст.122 цього Кодексу саме до повноважень Відповідача віднесено вирішення питання про передачу цієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність або у користування для ведення особистого селянського господарства.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара, а не по 2,00га в кожній земельній ділянці.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач на початку вересня 2017року повторно звернувся до Відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00га, в межах трьох земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту відповідно на території Малонизгірецької та Верхівнянської сільських рад Ружинського району Житомирської області, а саме земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Судом встановлено та визнається сторонами, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 61,9930га, з 2014року перебуває в користуванні ОСОБА_6.

За результатами розгляду клопотання Позивача відносно вказаної земельної ділянки, що розташована на території Малонизгірецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, Відповідач листом від 06.10.2017р. №Д-9548/1-11030/6-17 відмовив Позивачу в наданні такого дозволу (а.с.25).

Судом встановлено та визнається сторонами, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 25,00га, з 2014року перебуває в користуванні ОСОБА_4.

За результатами розгляду клопотання Позивача відносно вказаної земельної ділянки, що розташована на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, Відповідач листом від 06.10.2017р. №Д-9548/1-11029/6-17 відмовив Позивачу в наданні такого дозволу (а.с.24).

Вказані рішення Відповідача з 28.03.2018року не є предметом судового розгляду у зв'язку із відмовою Позивача від позову в цій частині.

Судом встановлено та визнається сторонами, що на земельну ділянку, що розташована на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області за кадастровим номером НОМЕР_3, площею 25,00га для створення селянського фермерського господарства розроблена документація із землеустрою за зверненням ОСОБА_5 та перебуває на затвердженні (а.с.174).

Суду не надано доказів ні Позивачем ні представником Відповідача щодо результатів розгляду клопотання Позивача відносно вказаної земельної ділянки.

Тобто, клопотання Позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області (за кадастровим номером НОМЕР_3), не розглянуто з вересня 2017року по даний час.

За приписами абзацу третього ч.3 ст.123 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначене свідчить, що в розумінні вказаних вимог ч.3 ст.123 Земельного кодексу України ненадання Відповідачем дозволу на розробку такого проекту землеустрою у встановлений місячний строк не перешкоджає розробці такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки Позивач має право самостійно замовити в установленому порядку розробку такого проекту самостійно.

Аналогічна право позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.03.2018року у справі №К/9901/1529/17. Відповідно до вимог ст.242 КАС України така правова позиція підлягає врахуванню судами при ухваленні судових рішень і враховується судом при ухваленні судового рішення за результатами розгляду цього спрору.

Відповідно до вимог ст.ст.5,9 КАС України судовому захисту підлягає лише порушене право особи. На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність порушеного права Позивача, відносно якого Позивачем подався вказаний позов, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При ухваленні вказаного судового рішення судом не враховувалися долучені Позивачем до позовної заяви численні копії роз'яснень окремих осіб щодо застосування певних правових норм Земельного законодавства, копій рішень певних органів місцевого самоврядування, конституційного подання народних депутатів, так як вони в розумінні вимог ст.72 КАС України не містять жодних даних про наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників даної справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2,90,139-143,205,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 04 квітня 2018 року