Рішення

від 03.04.2018 по справі 150/90/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"03" квітня 2018 р.

Справа № 150/90/18

Провадження по справі №2/150/47/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С. П.,

за участі секретаря Горбей О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 15.11.2017 з позовом до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку (пай). Позов обгрунтований тим, що 20.06.2006 помер батько позивача - ОСОБА_3 Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька залишилась позивач. Втім, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що пропущено строк для прийняття спадщини, а також відсутні документи, які підтверджують факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 За таких обставин позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права.

Представник позивача за довіреністю від 15.11.2017 - ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу у її відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

Відповідач в особі сільського голови Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_4 також подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, зазначивши, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 подала до суду заяву відповідно до якої у зв'язку із похилим віком позбавлена можливості з'явитися в судове засідання, а тому просить суд взяти до уваги наступні її письмові покази. Так, згідно заяви свідка слідує, що позивач та її померлий батько ОСОБА_3 проживали по сусідству зі свідком у зв'язку із чим їй достеменно відомо, що останній є батьком позивача.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 теж подали до суду заяви, відповідно до яких у зв'язку із похилим віком позбавлені можливості з'явитися в судове засідання, а тому просять суд взяти до уваги письмові покази, які аналогічні показам свідка ОСОБА_5

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази дійшов висновку про наступне.

20 червня 2006 року помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 червня 2006 року серія 1-АМ №025454.

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки за №96, площею 1,6814 га, кадастровий номер 0524981500:07:002:0160, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН 24050096 від 24.01.2001, виданого Борівською сільською радою. Дана земельна ділянка розташована на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 залишилася донька - ОСОБА_1, що підтверджується довідкою, виданою Борівською сільською радою за № 439 від 22.02.2018.

Втім, звернувшись до державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, останнім було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що пропущено строк для прийняття спадщини, а також відсутні документи, які підтверджують факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Разом із тим, підставою пропущення встановленого законом строку для прийняття спадщини було те, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в міській лікарні м. Донецьк.

Втім, у зв'язку з подіями, які відбуваються на сході України, остання позбавлена можливості отримати належні докази, які підтверджували б даний факт, так як серед інших, і медичні заклади в м. Донець не працюють та не є підконтрольними державі Україна.

Окрім того, факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_3 підтверджено показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Також даний факт підтверджується довідкою, виданою виконкомом Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 22.02.2018 №439, згідно якої слідує, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно є донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та є його єдиним спадкоємцем.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення та належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ст.ст. 41 , 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 року ; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

При вирішенні даного цивільно - правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки позивач, як спадкоємець майна, що є предметом спору в даній цивільній справі за законом має право на спадкове майно в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3, та враховуючи те, що іншим чином ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на спадкове майно, задоволення позову не порушуватиме права та інтереси третіх осіб у тому числі держави, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) - задоволити .

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, який помер 20 червня 2006 року є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 рідним батьком.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за №96, площею 1,6814 га, кадастровий номер 0524981500:07:002:0160, розташовану за адресою: с. Боріка Чернівецького району Вінницької області.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ С.П. СУПЕРСОН