Рішення

від 30.03.2018 по справі 826/8336/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2018 року № 826/8336/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Протекс Фінанс доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними дій , зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Протекс Фінанс (далі - позивач, ПП Протекс Фінанс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №101020151 від 10.10.2016 року;

- визнати прийнятою та зареєстрованою звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року від 01.05.2016 року, доставлену до ДПС України 01.05.2016 року;

- визнати прийнятою та зареєстрованою розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2016 року від 01.05.2016 року, доставлену до Державної податкової служби України - 01.05.2016 року днем їх фактичного отримання ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві - 01.05.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо неприйняття податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року з додатком 5, яка надіслана засобами електронного зв'язку, оскільки податкова декларація містить всі необхідні реквізити, передбачені податковим законодавством та підписана договором про визнання електронних документів, який є чинним.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи Державної податкової служби проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату, однак позивач не скориставшись своїм правом, не звернувся до податкового органу для з'ясування виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, коректністю ключової інформації.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 року №6307 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/8336/16 та вказану справу 19.10.2017 року передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/8336/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на їх думку, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ознайомившись з письмово викладеною позицією позивача, наявною в матеріалах справи, які дають змогу здійснити оцінку правомірності взаємовідносин сторін, у зв'язку з відсутністю потреби заслуховувати свідків чи експерта, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви позивача про здійснення розгляду справи без його участі та враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, суд, на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Так, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.10.2015 року між ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Протекс Фінанс укладено договір №101020151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із пунктом 3 розділу 6 Строк дії договору вказаний договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

01.05.2016 року позивач надіслав до органу Державної фіскальної служби податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період квітень 2016 року з додатком 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2016 року).

Згідно з квитанцією № 1 вказану звітність доставлено до Державної фіскальної служби України 01.05.2016 року, проте документ не прийнято з відміткою можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності .

Також, позивачем засобами електронного зв'язку направлено договір про визнання електронних документів від 10.10.2015 року, відповідно до квитанції №2.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 Про надання електронної податкової звітності (далі - Інструкція №233).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №233 закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Відповідно до вказаних приписів ПП Протек Фінанс 10.10.2015 року укладено договір №101020151 з ДПІ у Дніпропетровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Саме на підставі цього договору і повинно здійснюватись подання податкових документів в електронному вигляді.

У пункті 4 Розділу 6 договору зазначено, що орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифікату відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Згідно з п.1-4 розділу III Інструкції податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

Згідно з п. 7 розділу II Інструкції підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:

- відповідність затвердженому формату (стандарту);

- підтвердження електронних цифрових підписів (далі ЕЦП) платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів у паперовій формі, за умов встановлених ст.3 Закону України Про електронний цифровий підпис;

- чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладення ЕЦП.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною третьою ст.651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на момент подання податкової звітності в електронному вигляді у позивача посилений сертифікат відкритого ключа був чинним.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з положеннями п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б п.49.3 цієї статті (п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України).

Прийняття податкової декларації відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та п.п.48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п.49.11 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та п.п.48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді на час вжиття позивачем дій з подання звітності визначалась Інструкцією №233.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції необхідним для подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку є укладення договору з податковим органом за місцем реєстрації платника податків.

Пунктом 7.4 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з пунктом 7.5 розділу ІІІ Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 7.6 цього розділу Інструкції визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Наведені правові норми підтверджують висновок про те, що прийняття декларації, оформленої з дотриманням положень ПК України, є обов'язком податкового органу, на обліку якого перебуває платник податків. Водночас, в разі недотримання вимог щодо укладення договору про визнання електронних документів та не заповнення в звітності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, платнику податків надсилається із зазначенням причин повідомлення та квитанція про неприйняття податкових документів в електронному вигляді.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 27.02.2018 року (справа № 820/2475/17), від 14.02.2018 року (справа № П/811/1625/16), від 01.02.2018 року (справа № 826/9598/17).

Наведені вище обставини справи свідчать, що позивачем, як платником податку, дотримано обов'язок щодо направлення контролюючому органу податкової звітності з ПДВ за квітень 2016 року засобами електронного зв'язку.

Разом з тим, відомості квитанцій №1, згідно якої податкова звітність підприємства за квітень 2016 року доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України та не прийнята через те, що Можливо розірваний договір про визнання електронної звітності не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи підтверджують, що відповідний договір про визнання електронних документів між позивачем та податковим органом було укладено 10.10.2015 року.

При цьому, п.20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконне збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для неприйняття податкової звітності позивача з ПДВ за квітень 2016 року, а також доказів того, що відповідач повідомляв ПП Протекс Фінанс про розірвання договору про визнання електронних документів від 10.10.2015 року №101020151 до суду не надано.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Натомість, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про наявність законних підстав для неприйняття податкової звітності з ПДВ за квітень 2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Протекс Фінанс задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №101020151 від 10.10.2016 року.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства Протекс Фінанс за звітний податковий період - квітень 2016 року та додаток 5 до неї такими що подані 01.05.2016 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства Протекс Фінанс понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756,00 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Приватне підприємство Протекс Фінанс (ідентифікаційний номер: 39988670, адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 11).

Відповідач - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39469994, адреса: 02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24-Б, тел.: 296-14-11).

Суддя: Н.А. Добрівська