Постанова

від 03.04.2018 по справі 805/4019/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року справа №805/4019/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., секретарі судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника позивача Куренного С.В., представника відповідача Сеннікова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, яка складене в повному обсязі 24 січня 2018 року у м.Слов'янську, у справі № 805/4019/16-а (головуючий І інстанції Коніченко О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Ексімпром (далі по-тексту позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою ( урахуванням змін) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі по-тексту відповідач, апелянт) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.09.2016 року ТОВ Ексімпром отримало акт камеральної перевірки ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 25.08.2016 року №1639/05-15-12-0132931654. У вказаному Акті відповідач зазначив, що за результатами камеральної перевірки за період з 10.07.2014 по 25.08.2016 було виявлено задекларовані до сплати, але не сплачені позивачем у встановлені строки суми податку на додану вартість. Так, відповідно до вказаного Акту, Позивачем 10.07.2014, 05.08.2014 та 17.02.2015 було подано податкові декларації за червень 2014 року, липень 2014 року та січень 2015 року, в яких відображено зобов'язання Позивача з ПДВ у сумах 42717,00 грн., 42138,00 грн. та 80990,00 грн. відповідно. При цьому, ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області в Акті зазначила, що станом на відповідні дати сплати сум ПДВ на особовому рахунку підприємства переплата була відсутня, а отже, наявний відповідний податковий борг, який підлягає сплаті. Отримавши вказаний акт, позивач направив відповідачу заперечення від 09.09.2016 року. 27.09.2016 року позивач отримав від відповідача лист від 15.09.2016 року №13214/10/05-15-12-01 в якому міститься відповідь на вказані заперечення та податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01 із супровідним листом, в якому зазначено про наявність у товариства заборгованості зі сплати ПДВ в сумі 165845 грн. та зобов'язання зі сплати штрафу у сумі 33069 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним з огляду на те, що воно ґрунтується на недооформленому акті, що має значні недоліки, не відповідає вимогам закону та не відображає у повній мірі фактичні обставини. Позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01 - було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення першої інстанції обґрунтоване тим, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з відповідного податку і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань), податковий орган мав право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову).

Таким чином, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З рішенням суду першої інстанції не погодився податковий орган та звернувся з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі зазначив, що перевірка проводилась відповідно вимог ст.. 75 ПК України. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу, представник позивача зазначив, що по суті ТОВ Ексімпром ТОВ Ексімпром не має податкових зобов'язань, які б були сплачені с порушенням строків оплати. Погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час проведення камеральної перевірки податковий орган не мав право досліджувати питання порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення які є аналогічними обставинам, викладеним у запереченнях на апеляційну скаргу.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ТОВ Ексімпром зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №39900454, перебуває на обліку як платник податків у Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України у період з 10.07.2014 року по 25.08.2016 року проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром щодо своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за результатами чого складено акт №1639/05-15-12-01-32931654 від 28.08.2016 року.

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України щодо несвоєчасності сплати підприємствами узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість:

1.по податковій декларації з ПДВ №9039121002 від 10.07.2014 року за червень 2014 року на суму ПДВ 42717 грн., термін сплати 30.07.2014 року. Станом на 30.07.2014 року на особовому рахунку підприємства переплата була відсутня. Таким чином, станом на 01.08.2014 року податковий борг склав 42717 грн., який був зменшений документом уточнюючої звітності №27695 від 03.06.2015 (ОДПС 564), тобто із затримкою у сплаті на 308 календарних днів;

2.податковій декларації з ПДВ №9045106433 від 05.08.2014 року за липень 2014 року на суму ПДВ 42138 грн., термін сплати 30.08.2014 року. Станом на 30.08.2014 року на особовому рахунку підприємства переплата була відсутня. Таким чином, станом на 01.09.2014 року податковий борг по зазначеній декларації склав 42138 грн., який був зменшений документом уточнюючої звітності №27695 від 03.06.2015 (ОДПС 564), тобто із затримкою у сплаті на 276 календарних днів.

3.по податковій декларації з ПДВ № НОМЕР_1 від 17.02.2015 року за січень 2015 року на суму ПДВ 80990 грн., термін сплати 02.03.2015 року. Станом на 03.03.2015 року на особовому рахунку підприємства переплата була відсутня. Таким чином, станом на 03.03.2015 року податковий борг по зазначеній декларації склав 80990 грн„ який був зменшений документом уточнюючої звітності №27695 від 03.06.2015 (ОДПС 564), тобто із затримкою у сплаті на 93 календарних дня.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки направив до відповідача заперечення до акту від 09.09.2016 року, які згідно листа Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 15 вересня 2016 року за №13214/10/05-15-12-01 - залишені без змін.

15 вересня 2016 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0009731201/13206/10/05-15-12-01 яким визначено до сплати суму штрафу з податку на додану вартість у розмірі 33069 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою до Головного управління держаної фіскальної служби у Донецькій області. Разом зі скаргою позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-повідомлення про оскарження податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у позовній заяві та під час розгляду справи та не спростував відповідач належними доказами, 19 жовтня 2016 року перебуваючи в установі Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області позивачу було усно повідомлено, про те, що податковою не отримано листа-повідомлення, а тому відсутні підстави для зупинення дій щодо стягнення податкового боргу.

Крім того, Головне управління держаної фіскальної служби у Донецькій області також заперечило отримання скарги від позивача.

З огляду на вказані обставини позивач був змушений звернутись до суду за захистом свої прав та інтересів.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України , платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Так, згідно п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При порушенні платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання, передбаченого абзацом другим п.п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов'язання (п. 126.2 ст. 126 ПКУ).

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції діючий на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до п.п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Отже, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Таким чином, основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

При цьому будь-які дослідження інших документів та даних, не зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), при проведенні камеральної перевірки не проводяться. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної.

Судом встановлено та підтверджено змістом акту перевірки, що при проведенні камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром відповідачем використано статутні документи, первинні банківські документи, податкові декларації з ПДВ за період з 10.07.2014 року по 25.08.2016 рік та АІС Облік податків і платежів , тобто відповідачем перевірялась не податкова звітність як така.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив зазначені обставини.

Отже, на підставі опрацювання відомостей, що містяться у вказаних документах податковою інспекцією і зроблено висновок про порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 та п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати підприємством узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, при проведенні камеральної перевірки та оформленні її результатів податковим органом допущено порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, суд приходить до висновку, що посадовими особами відповідача податкова звітність позивача відповідно до ст.76 Податкового кодексу України взагалі не перевірялась, оскільки не зазначено про виявлені порушення порядку заповнення декларацій, як і не вказано про неправильність застосування ставок податків і податкових пільг або виявлених порушеннях при правильності відображення показників, тощо.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

При цьому, з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 року наступного змісту: предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Тобто, контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошового зобов'язання в рамках камеральної перевірки, тоді як камеральна перевірка позивача була проведена у серпні 2016 році (точної дати з акту перевірки встановити не можливо, оскільки коли проводилась перевірка відповідачем не зазначено) та з підстав своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість.

Отже, фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо встановлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Отже камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та пункту 79.2 статті 79 Податкового Кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27 січня 2015 року № 21-425а14.

При цьому, суд зауважує, що встановлені Главою 8 розділу II Податкового Кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.09.2016 року №0009731201/13206/10/05-15-12-01 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Відповідно до ст..77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою ст.. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з відповідного податку і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань), податковий орган мав право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову).

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 04 квітня 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/4019/16-а- залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/4019/16-а- залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.О. Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

Т.Г.Гаврищук